Музей кобзарства 24 листопада провів щорічну скорботну учту, яку проводять музеї Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946– 1947 рр.
Захід на тему: «І досі чути тихі голосочки: «Три колоски…Три колосочки» проводився для учнів 7-го класу Переяславської гімназії №2.
Лекцію на задану тему прочитала провідний науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» Оксана Тарапон. Вона дохідливо і пізнавально донесла учням історію українського народу в боротьбі за волю і незалежність. Про те, як тоталітарні режими царської росії, радянського періоду сталінської доби постійно пригнічували волелюбний характер українців. Лектор розповіла, що саме американець Джейн Мейс (1952-2004) перейнявся цієї трагедією нашого народу. І він запровадив – в день вшанування пам’яті всіх закатованих голодною смертю українців запалювати на вікні свічку пам’яті.
Джеймс Мейс – американський історик, політолог, публіцист, дослідник Голодоморів України.
Учні мали можливість змолоти пригоршню зерна і добути муку, як це робили їх однолітки 90 років тому. Їм було прочитано віршик одного хлопчика, який відчував, що таке голод у 1933 році і написав такий віршик:
«Ми крутимо жорна, мов люди первісні
Ми крутимо жорна, бо хочемо їсти,
Бодай тебе терло отак по кістках –
Як ми крутим жорна ці, в дитячих руках!»
Свої щирі поетичні вітання прочитав Іван Шевель, це «Заповіт» Тараса Шевченка та свій власний вірш «Переяславе мій»!
Потім учні переглянули фрагмент документального фільму «Хоробра сімнадцятка» про репресії артистів бандуристів 1930-40-х років і, про їх вимушену еміграцію до Північної Америки, де вони зберегли свій колектив і несли українську культуру по всьому світу.
Захід продовжив майстер клас з розпису домашнього печива, яке приготувала Світлана Тетеря.
Цей ритуал був приурочений на вічну пам’ять невинно замучених голодом наших співвітчизників. Діти чуттєво розмальовували свої фантазії на печиві у вигляді пташки - символу людських душ, ніби посилаючи загубленим душам не прожитих життів українців, через десятиліття і вже століття, наші співчуття, нашу пам’ять, нашу любов.
Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства» Наталія Костюк
(Фотографії Світлани Микитченко)
