4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його з VІІІ ст. на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм – її посвячення Богові. Батьки Діви Марії Іояким та Анна на подяку за щастя мати доньку в глибокій старості пообіцяли присвятити її Богові: віддати на виховання та служіння при храмі. Як дівчинці минуло три роки, батьки виконали обітницю.
Відповідно до церковного змісту свята, здійснення цієї чудесної події – символ того, для чого людина призвана, куди Господь зве її – до Святая Святих, до потаємних, незбагненних глибин спілкування з Богом. Також свято Введення – це свято невинного дитинства, небесної чистоти.
У народі цей день здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розстане, а коли після Введення – то ляже зима. Під час Введення починалося катання на санях.
У селян існували колись своєрідні заборони, пов’язані з Введенням. Вважалося, що починаючи з Введення до Благовіщення не можна копати землю лопатою, тому що земля в цей час відпочиває і набирається сил для літа.
З народною назвою свята – Введення – у деяких місцевостях пов’язана легенда. В цей день нібито Бог відпускає праведні душі подивитись на своє тіло. «Душа видить своє тіло, тому й Видіння». На підставі цієї легенди свято Введення називають іноді ще й Видіння.