В.О. Харламов народився 17 серпня 1946 р. у м. Києві. У 1973 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Ще студентом захопився археологією, працював на розкопках Успенського собору (1969-1972). По закінченню інституту прийшов працювати у Київську постійно-діючу археологічну експедицію, яку очолив у 1984 р. (пізніше – відділ археології Києва Інституту археології). Експедиція здійснила визначне відкриття та дослідила давньоруські зрубні житла на Подолі; досліджувала Кловський собор, храм Гнилецького монастиря, територію Замкової гори, Успенський собор та трапезну початку ХІІ ст., підземні споруди на території Києво-Печерської лаври, церкву Спаса на Берестові, Федорівський собор, палацові споруди на Старокиївській горі, Михайлівський Золотоверхий собор і навколишню територію, Печерські (Лядські ворота), а також Михайлівський собор у Переяславі-Хмельницькому.
Його дисертаційна робота була присвячена дерев’яному домобудівництву Києва Х – першої половини ХІІІ ст., кандидат архітектури (1990 р.). Автор понад 70 друкованих праць (зокрема, низки популярних колективних видань з історії й археології України). За цикл наукових робіт по історії середньовічного Києва він у складі колективу вчених Інституту археології став лауреатом Державної премії УРСР (1983).
В. Харламов зацікавився археологічними пам’ятками давнього Переяслава ще у 1975 р. Цього року на запрошення М.І. Сікорського Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР на чолі з В.О. Харламовим провела дослідження Михайлівського собору ХІ ст. Рештки пам’ятки після розкопок М.К. Каргера початку 1950-х рр. були повторно відкриті музейниками Переяслава на чолі з М.І. Сікорським у 1974 р. Консультував дослідників досвідчений знавець давньої переяславської архітектури Ю.С. Асєєв. У роботі експедиції взяли участь М.І. Сікорський, працівники музею та студенти Київського художнього інституту. Дослідникам вдалося помітити нові деталі та особливості давньої архітектури собору, визначити визначальні риси переяславської архітектури ХІ-ХІІ ст. Матеріали розкопок були опубліковані Ю.С. Асєєвим, В.О. Харламовим та М.І. Сікорським у 1979 р. У статті представлено графічну реконструкцію нового плану та первісного вигляду Михайлівського собору. Михайло Сікорський спрямував всі сили та ресурси музею заради збереження залишків унікальної пам’ятки ХІ ст., внаслідок чого був споруджений захисний павільйон, а у 1982 р. відкрита експозиція Музею архітектури давньоруського Переяслава. На сучасній поверхні здійснено трасування фундаментів давнього собору.
Повторним дослідженням решток Воскресенської церкви ХІІ ст., залишки якої були розкопані у 1953 р. М.К. Каргером, зобов’язані прикрому інциденту: 1985 р. М.І. Сікорський зупинив незаконні земляні роботи на пам’ятці. Він наполіг на повторних розкопках, насамперед, з метою музеєфікації, адже старий задум 1953 р. про спорудження павільйону над давніми рештками залишився незавершеним. На розчистці залишків храму організовано працювали музейні працівники. У 1989 р. дослідженням визначної пам’ятки зайнявся В.О. Харламов, який очолив Архітектурно-археологічну експедицію Інституту археології. Повторне відкриття давньоруської пам’ятки знову поставило питання про збереження та експонування відкритих археологічних об’єктів, про їх музеєфікацію. Ідея реконструкції давньої церкви належала М.І. Сікорському. Через те, що жодна з давньоруських кам’яних споруд не дійшла до нашого часу, відбудована Воскресенського храму ХІІ ст., за задумом М.І. Сікорського, мала стати єдиним для Переяслава зразком давньоруської церковної будівлі. В.О. Харламов став автором проекту реконструкції Воскресенської церкви. Відбудова храму розпочалася у 1992 р., але через об’єктивні обставини вона затягнулася на багато років – непроста економічна ситуація 1990-х рр. завадила здійснитися первісному задуму М.І. Сікорського та В.О. Харламова. Реконструкція була закінчена за іншим проектом у 2007 р.
Про результати проведення архітектурно-археологічних робіт з відновлення давньоруського храму на місці Воскресенської церкви йдеться у статті В.О. Харламова і Г.В. Трофіменка «Нові дослідження Воскресінської церкви». Розкопки підтвердили планування храму як шестистопної тринавної споруди, зі східної сторони завершеної трьома півциркульними апсидами. Цікавою знахідкою виявилися 9 поховань, всередині та за межами церковної споруди. Як відзначили самі автори, антропологічні особливості поховань були подібні до матеріалів з розкопок переяславських могильників Д.Я. Самоквасова. На підставі аналізу архітектурних форм, своєрідності будівельної техніки, властивої переяславській архітектурно-будівельній школі, храм датовано ХІІ ст.
В. Харламова надзвичайно цікавили графічні та об’ємні реконструкції давніх архітектурних пам’яток, які він виконував для публікацій та для музейних експозицій як Києва, так і Переяслава. У переяславському Музеї під відкритим небом за його проектом та за безпосередньої його участі відтворені натурні моделі зрубів з Київського Подолу (розкопки 1973 р.), оригінальна археологічна деревина з яких експонується поряд у спеціальному павільйоні.
Останні, незавершені, дослідження вченого були пов’язані з відновленням відомих пам’яток, зокрема, Київського Михайлівського Золотоверхого собору, зруйнованого у 1935 р.
Помер В.О. Харламов передчасно 13 лютого 1996 р. у віці 49 років.
Деякі праці дослідника:
- Харламов В.О. Конструктивні особливості дерев’яних будівель Подолу Х–ХІІІ ст. // Археологічні дослідження стародавнього Києва. – К., 1976.
- Асеев Ю.С., Харламов В.А., Сикорский М.И. Исследование Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком // Славяне и Русь. (На материалах восточнославянских племен и Древней Руси). Сб. науч. тр. / АН УССР ИА. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 122-137.
- Харламов В.А. Опыт историко-архитектурной реконструкции жилых деревянных комплексов Киева Х–ХІІІ вв. // Новое в археологии Киева. — К., 1981.
- Харламов В.А., Трофіменко Г.В. Нові дослідження Воскресінської церкви в Переяславі-Хмельницькому // Археологія. – 1992. – № 3. – С. 133-138.
- Харламов В. До питання про створення музею Київської Русі у Переяславі // Тези Всеукраїнської наукової конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури». – Переяслав-Хмельницький, 1994. – С. 31-32.
Джерела:
- Пам’яті Віктора Олександровича Харламова // Археологія. – 1996. – № 1. – С. 156-157.
Старший наук. співробітник НДС «Археологічна експедиція» Г.М. Бузян