Звертаючись до образу відомого українського філософа – Григорія Сковороди – не всі усвідомлюють, що більшість наших уявлень про мислителя, сформовано через призму Михайла Ковалинського. Саме його цікаві характеристики та біографічні відомості створили своєрідний портрет Григорія Савича для нащадків. Отже, ким був перший біограф Григорія Сковороди?
Михайло Іванович Ковалинський народився у Олексіївській фортеці на території Харківського слобідського козацького полку (сучасна Первомайська громада Лозівського району Харківської області), де його батько Іван Антонович був священиком церкви Різдва Богородиці. У родині протоієрея Івана було четверо синів: Іван, Григорій, Петро і Михайло.
У 1753 р. Михайло вступає до Харківського колегіуму, де навесні 1762 р. знайомиться із Григорієм Сковородою.
Після закінчення колегіуму М. Ковалинський у 1766-1769 рр. викладав у цьому закладі поетику. У 1769 р. Кирило Розумовський запросив Михайла Івановича бути вихователем його дітей – Лева та Григорія, а у 1772 р. бере із собою в поїздку до Європи у якості товариша. Закордоном М. Ковалинський отримав можливість здобути освіту в Страсбурзькому університеті.
Після повернення із-за кордону М. Ковалинський робить військову кар’єру: у 1780-х роках служив прокурором та секретарем Воєнної Колегії в чині генерал-майора. Із листів до Григорія Сковороди відомо, що він мав будинок неподалік Петербурга із садом та оранжереями, де проживав у теплу пору року; а також зазначено, що в 1787 р. помер його семирічний син.
1793 р. Катерина ІІ звільнила М. Ковалинського від службових обов’язків із формулюванням «за крадіжки й хабарництво». Після він був призначений правителем Рязанського намісництва з переводом із чина генерал-майора в таємного радника.
Імператор Павло І відкликав М. Ковалинського із Рязані у 1801 р. і призначив на посаду четвертого куратора Московського університету. Але в листопаді 1803 р. разом із іншими членами правління університету він був звільнений (більшість дослідників припускають, що за участь в масонській діяльності).
Останні три роки свого життя М. Ковалинський провів у відставці у своїх маєтках – Дєдове (Харківська губернія) та Хотетове (під Орлом). Помер 18 червня 1807 р. в Москві, де його поховали на території Симонового монастиря.
До кінця своїх днів Михайло був відданий Григорію Сковороді як своєму духовному наставнику, зберігав і популяризував його твори. Дружба із знаним філософом супроводжувалась досить жвавим листуванням латиною. До наших днів збереглося 79 листів Сковороди до Ковалинського та 6 листів Ковалинського до Сковороди, які є цінним джерелом про життя та діяльність видатного мислителя. Зокрема, листи написані до учня в 1762-1764 р. є своєрідною збіркою поглядів Г. Сковороди на шляхи вдосконалення та розвитку людини і особистості. Епістолярій більш пізнього періоду слугує чи не єдиним документальним свідченням про мандрівний спосіб життя Г. Сковороди в останні роки його життя.
9 лютого 1795 р., через чотири місяці після смерті вчителя, Михайло Ковалинський завершив біографію «Жизнь Григорія Сковороды», яка до нашого часу вважається основним джерелом знань про українського філософа. Біографія вперше була надрукована майже через сто років у журналі «Київська старовина» (1886 р.). За життя М. Ковалинського вийшли друком окремі роботи філософа: діалог «Наркіс» та уривки із лекційного курсу «Начальная дверь ко християнському добронравію».
Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу «Меморіальний музей Г. С. Сковороди» Інна Більченко