11 лютого 1138 року у Пскові помер Всеволод Гавриїл Мстиславич, старший син Мстислава Великого, онук Володимира Мономаха. За життя він був князем новгородським, вишгородським, псковським а також декілька годин – «від заутрені до обідні» – князем переяславським.
Народився Всеволод у Новгороді, а ось коли, точно невідомо, десь у другій половині 90-х років ХІ століття. Можливо, на хрестини свого першого онука у 1097 році поїхала до Новгорода Гіда, дружина Мономаха.
Княжич довго жив при батькові Мстиславу, який був новгородським князем. Власного столу він не мав до 1117 року. Того року старіючий Мономах перевів свого сина Мстислава до Білгорода, а у Новгороді був залишений онук Всеволод. Це перша згадка Всеволода у літопису.
Новгородське князювання Всеволода було вдалим і для нього, і для новгородців. Князь турбувався про розвиток міста. Зокрема, з його іменем пов’язані Устав про церковні суди («Устав князя Всеволода про церковні суди, людей та міри торгові») та Устав церкви Іоанна Предтечі на Опоках в Новгороді («Устав новгородського князя Всеволода Мстиславича купецькій організації церкви Івана на Опоках»).
У 1127 році Всеволод взяв участь в розгромі Полоцького князівства. Взимку 1129-1130-го князь долучився до походу на Чудь, а зимою 1131-1132 – на Литву. Все як завжди, нічого несподіваного, життя потихеньку рухалося вперед і Всеволод не стояв осторонь подій, що відбувалися.
Та коли 15 квітня 1132 року помер його батько Мстислав, великий київський князь, звичний плин життя Всеволода був порушений. Володимир Мономах, який у кінці життя усе ж таки став великим князем, мав непереборне бажання закріпити Київ за своїми нащадками. По собі він залишив сина Мстислава, плануючи його дітей та онуків зробити володарями Русі й утвердити систему одноосібного успадкування влади. Оскільки одразу після смерті Мстислава посадити в Києві його старшого сина Всеволода усе ж було ніяк – це йшло врозріз із діючим правилам успадкування влад, а до нових потрібно було іще звикнути, то за домовленістю із Володимиром Мономахом та Мстиславом у Києві сів Ярополк Володимирович, наступний син Мономаха. У Переяслав він перевів Всеволода як майбутнього київського володаря. План був гарний, правильний, і дієвий у розрахунку на майбутнє. І не складний у виконанні, адже Ярополк був бездітним, старші сини Мономаха на той час уже пішли з життя, а дітей від другого шлюбу Володимир усунув від успадкування влади, давши їм уділи, далекі від Києва. Та не все пішло як планувалося. Настанови Мономах залишив, але не врахував амбітний характер своїх молодших нащадків, особливо Юрія.
Отже, виконуючи дану батькові та брату клятву, Ярополк садовить Всеволода у Переяславі: «Ярополк привів Всеволода Мстиславича з Новгорода і дав йому Переяславль. Та зранку сів він у ньому, а до обіду вигнав його Юрій, стрий його». Можете уявити глибину образи Юрія, коли небожа планують на Київ, а його, сина Мономаха, старшого за рангом (не за віком – Юрій був молодшим від Всеволода на декілька років), обходять. Цього він не міг стерпіти ніяк. Тож відразу вигнав племінника з Переяслава. Правда й сам втримався лише 8 днів. Ярополк, виконуючи дані обіцянки, привів до Переяслава наступного сина Мстислава – Ізяслава.
Всеволод повернувся до Новгорода. Щоб загладити провину перед новгородцями, він організував похід на Чудь і знову приєднав до новгородських володінь місто Юр’їв. У наступні роки Всеволод здійснив два невдалі походи в Суздальську землю, намагаючись посадити там брата Ізяслава. В результаті 26 січня 1136 року Всеволод Мстиславич зазнав нищівної поразки на Ждановій горі й утік з поля бою з невеликою купкою дружинників, що залишилися живими. Після цього відбулося повстання новгородців. Князя захопили разом з дружиною, дітьми та тещею і півтора місяці тримали під вартою на єпископському дворі, а 15 липня вигнали з міста.
Князю було висунуто низку звинувачень. Серед інших (чому не жаліє смердів, чому так безталанно програв битву), було й звинувачення «чему хотел сести в Переяславли». А дійсно – чому? Причина зрозуміла – великокняжий київський престол. Єдиний можливий для Всеволода шлях на Київ – сина ще зовсім недавно всесильного київського князя Мстислава – пролягав виключно через Переяслав, а єдиний шанс потрапити туди був у 1132 році, коли Ярополк Володимирович став великим князем. Та цей шанс залишився невикористаним. Ізяслав Мстиславич, отримавши можливість посісти Київ, уже не упустив її. А Всеволод не став пручатися, для нього новгородська багата синиця була більш бажаною далекого, можливо й примарного, київського журавля. Але й синицю він втратив.
Після вигнання з Новгорода Всеволод пішов у Київ до дядька Ярополка, який дав йому Вишгород. А у 1137 році Всеволод отримав від псковичів та невеликої частини новгородців запрошення зайняти княжий стіл Пскова. Це викликало «мятеж велик» у Новгороді, склалася досить неспокійна обстановка, Святослав Ольгович з новгородцями спробував вигнати його із Пскова.
Однак 11 лютого наступного, 1138 року Всеволод Мстиславич помер. 14 лютого його поховали у Пскові в церкві св. Дмитра Солунського, яка ним же була й закладена. Пізніше на його могилі почали відбуватися чудеса і князя канонізували.
Відомо про трьох Всеволодових синів та одну доньку. Найстарший – Володимир Іоанн. Вигнавши у 1136 році Всеволода, новгородці начеб то посадили на своєму столі його сина Володимира. Однак останній князював у Новгороді лише 4 дні, оскільки 19 липня до міста в’їхав суперник Всеволода чернігівський князь Святослав Ольгович, якого насправді чекали новгородці. Новгородське княжіння Володимира Всеволодовича дещо нагадує переяславський епізод його батька. Подальша його доля невідома.
У 1123 році у Всеволода народився син Іван, у зв’язку з чим князем у Новгороді було закладено храм Іоанна на Опоках. Син помер іще до закінчення будівництва цього храму. Вдова Всеволода, яка залишилася після смерті чоловіка у Пскові, заснувала Іоанівський монастир з кам’яним храмом Різдва Іоанна Предтечі (датується другою четвертю ХІІ ст.). Церква однойменна тій, що була закладена в Новгороді на честь народження сина Івана, тому очевидно, що збудована вона з метою меморіалізації його пам’яті.
Джерела донесли до нас ім’я іще одного сина – Мстислава Всеволодовича. За свідченням Никонівського літопису він помер у 1168 році.
Про доньку Всеволода Верхуславу відомо, що у 1136-1137 роках він видав її заміж «у ляхи». За польськими джерелами вона була першою дружиною мазовецького князя (пізніше великого князя польського) Болеслава Кучерявого.