10 листопада – день Великомучениці Параскеви, або святої П’ятниці.
В народній уяві Параскева П’ятниця поставала високою статною красунею із розпущеним золотим волоссям, але частіше – змученою бідною жінкою, тіло якої поштрикане голками, понівечене веретенами, порізане ножами. Коли Бог розподіляв свята, Параскева випросила собі один день на тиждень, щоб дати жінкам відпочинок від важкої роботи, і наказала не шити, не прясти, не ткати. Але ті невдячністю своєю довели її до розпачу. Тому уявлялася свята Параскева суворою, грізною, мстивою за те, що не шанують її люди.
У день П’ятниці існувало багато заборон: не можна було прясти – хто пряде, у того на тому світі батьки будуть сліпими (залишки від прядіння заб’ють їм очі); хто не постує у п’ятницю, може втопитися; хто у п’ятницю багато сміється, той під старість буде багато плакати; по п’ятницях не можна купати дитину, а дівчатам – мити голову та чесати волосся; також не розпочинали нічого нового, не працювали на городі – щоб не було граду, бо в п’ятницю Бог чортів скидає з неба.
Свята Параскева П’ятниця вважалася цілителькою, покровителькою домашнього вогнища. Тож хлопці по п’ятницям постилися, щоб жінка була гарна, дівчата – щоб вийти заміж (П’ятниця моя матінка, допоможи хоч ти, щоб мені заміж піти), молодиці – щоб чоловік не пив.
А іще дівчата цього дня ходили з розпущеним волоссям – щоб льон родив.