22 березня – Сорок Святих

Зі святом Сорока мучеників наші предки пов’язували початок весни, адже наступало весняне рівнодення. Примічали: якщо в цей день мороз – більше його не буде, а коли тепло, то ще чекай на сорок морозів. В цей день неодмінно з неба має впасти сорок лопат снігу – кожен святий скине по одній, але це вже буде останній сніг і можна починати вимітати його з кожного кутка. За свідченням А. Кримського (с. Колодисте на Звенигородщині) «…ці святі, всі сорок, беруть кожен собі по лопаті і по мітелці і замітають геть-усе небо. І геть-усі закутки в небі, де які є, повичищають; і ще кожний святий собі добуде по сорок лопаток снігу. То вже од того дня на небі снігу нема».

«Ще на цей празник старі баби печуть сорок бубликів і роздають тих сорок бубликів дітям: усякій дитині – по одному бубликові. І ця милостиня таку має силу урівні з тею, що дають на сорокоуст».

«І ще на цей празник дівки пишуть писанки в сорок клинців, в знак сорока святих. Ото напише на сирому яйці сорок клинців, а на великодню п’ятницю вона його опікає».

«Що на Сорок Святих прилітає сорок жайворонків, то це вірять. Жайворонок вилітає з вирію саме в березні місяці. І що сорока кладе на своє кубло сорок паличок, то і це вірять. І печиво роблять на цей день: печуть з тіста жайворонки, голуби, коржі, бублики, вареники. Це печуть для дітей, щоб було що їсти та чим гратися. В цей день діти бігають з печивом і співають веснянок».

За М. Максимовичем «Від Сорока Святих ще сорок морозів буде». Учні приносили учителеві подарунки – по сорок бубликів. У церкві запалювали сорок свічок і били сорок поклонів.

За християнським календарем 22 березня – день Сорока мучеників Севастійських, котрі потерпіли за віру у вірменському місті Севастії, під час гоніння на християн при імператорі Лікінії.  

Старший науковий співробітник Музею українських обрядів                                                           Світлана Зубер