Раннє дитинство Роман провів у Краковці та Камінці Струмиловій на Львівщині, де його батько працював у судах. Після вступу до Академічної гімназії батьки віддали сина на проживання у Львів до бабусі і дідуся - відомого етнографа Володимира та Герміни Шухевичів.
Окрім них значний вплив на Романа в дитинстві мав також Євген Коновалець, який деякий час винаймав у Шухевичів кімнату разом із січовим стрільцем і викладачем гімназії Степаном Шахом.
У школі Роман вчився добре, його річні свідоцтва за 1921 - 1924 pоки містять переважно оцінку “дуже добре” з основних предметів. Лише в 1923 – 1924 рр. навчальному році він мав з релігії, польської та давньогрецької мови оцінки “добре”, а з німецької - “достаточну”.
Юнак також займався музикою та співом: на початку 1930-их вступив на заочне навчання до Музичного інституту імені Лисенка по класу фортепіано. Разом із братом Юрієм він навіть виступав у Львівській Опері.
Квартиранти Шухевичів згадували, що коли в домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано — грав і співав iз «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина», після чого сварки вщухали.
Хлопець був надзвичайно вправним спортсменом: будучи студентом, поставив рекорд у змаганнях з бігу з перешкодами на 400 метрів та у плаванні на 100 метрів на Запорізьких іграх у Львові 1923 року. Після чого жартував, що має за ціль переплисти Ла-Манш. Також добре грав футбол, їздив верхи і танцював.
Роман у юності також був активним пластуном. В одній із облікових пластових карток юнака його охарактеризували так: “Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний”.
Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу.
Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944 р. загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід.
Петро Дужий, ідеолог ОУН, писав про Шухевича: «Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту».
Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).
Завідувач НДС «Музей українського рушника» Н.Заїка