Народився 6 серпня 1959 р. у м. Київ. З дитячих років учений пов’язав своє життя з археологією. У старших класах школи він почав відвідувати археологічний гурток школярів при Інституті археології НАН України, створений у 1973 р. Л. Л. Залізняком, з яким бере участь у своїх перших експедиціях із пошуку мезолітичних стоянок у Київському Поліссі. З 1975 р. юнак працює лаборантом в Інституті археології НАНУ.
У 1976 р. Дмитро Нужний вступив на історичний факультет Київського університету ім. Т. Г.Шевченка. Період навчання перервався на службу в армії (1980–1982 рр.). Але навіть під час служби на Дніпропетровщині він продовжив археологічний пошук – відкрив низку мезолітичних та неолітичних пам’яток у Надпоріжжі. У 1984 р. Д. Ю. Нужний закінчив університет і вступив до цільової аспірантури Інституту археології АН СРСР. Там захистив кандидатську дисертацію на тему «Геометрические орудия мезолитических культур Юго-Запада Европейской части СССР (особенности морфологии и функционального назначения)» (1988). У 1992 р. вийшла його монографія «Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці», яка показала високу професійність дослідника, нешаблонні, сміливі, новаторські наукові рішення. Фахівці визнали, що «…робота на багато років випередила аналогічні дослідження не лише в Україні, а й поза її межами …». (Д. В. Ступак). В Інституті археології АН УРСР сформувався особливий інтерес вченого до вивчення зброї мисливців кам’яної доби та його потяг до експериментальної археології. Як засвідчують колеги, Дмитро Юрійович власноруч виготовляв крем’яні мікроліти-вкладні до списів і стріл, і використовував їх у дії. «…Для цього Д. Ю. Нужний придбав спортивний лук і при першій нагоді (здебільшого в експедиціях) стріляв власноруч зробленими стрілами з мікролітичними наконечниками в «дичину» (одного разу це був дикий кабан, впольований відповідно до купленої ліцензії, іншого — померле на колгоспній фермі теля або коза), фіксуючи цілий ряд особливостей — глибину проникнення різних типів мікролітів у тіло тварини, характер пошкоджень на мікролітах і кістках. Під час цих експериментів відбувалося накопичення еталонних зразків пошкоджених знарядь і кісток. Усе це супроводжувалося замірами, записами, які потім використовувалися як обґрунтування певних висновків і реконструкцій». (Кротова О.О., Ступак Д.В.). В експозиції Археологічного музею Інституту археології НАН України демонструються реконструкції мисливської зброї кам’яного віку, експериментально виготовленої Д. Ю. Нужним.
У 2008 р. вийшло друге, доповнене, перевидання монографії «Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці: удосконалення зброї первісних мисливців», де Дмитро Юрійович виклав нові дані про знахідки мікролітичних наконечників у кістках людей і тварин, у держаках чи наконечниках метальної мисливської зброї, продемонстрував результати своїх експериментів із крем’яною зброєю, підтверджених наскельними зображеннями сцен полювання на пам’ятках Африканського та Азійського континентів.
На початку 1990-х рр. Д. Ю. Нужний бере активну участь у різноманітних вітчизняних та зарубіжних конференціях. Його дослідження отримали широке визнання за межами України. Учений активно публікував власні матеріали та керував міжнародними науковими програмами.
У 1992–1994 рр. Д. Ю. Нужний обіймав посаду вченого секретаря Інституту археології НАН України. З 1994 р. працював на посаді старшого наукового співробітника відділу археології кам’яного віку Інституту археології. Займався польовими дослідженнями, відкривав та вивчав верхньопалеолітичні стоянки, зокрема такі як Ворона 3, Семенівка 2 і 3, Велика Бугаївка, Шоломки, Межирич, Бармаки, Збитенка та ін. Підсумком цих досліджень стала монографія «Верхній палеоліт Західної і Північної України (техніко-типологічна варіабельність та періодизація» (2015). Як визнають фахівці, книга є справжнім енциклопедичним довідником із типології та морфології крем’яних виробів верхньопалеолітичних пам’яток півночі України з вичерпною публікацією матеріалів усіх ключових пам’яток, проілюстрований численними авторськими малюнками.
Верхньопалеолітичні стоянки Семенівка 1, 2 та 3 знаходяться за чотири кілометри на схід від с. Семенівка Київської обл. на кордоні тодішніх двох районів – Переяслав-Хмельницького та Баришівського. Пам’ятки розташовані на північному схилі шести – двадцяти метрового мису лесової тераси, що обмежена лівим берегом невеликої балки, протяжністю вісім кілометрів. Ця балка впадає в долину р. Трубіж (лівий доплив Дніпра) за два кілометри від місця злиття Трубежа з його лівою притокою Недрою.
Пам’ятка Семенівка 1 відкрита засновниками Баришівського краєзнавчого музею В. С. Костенком та Ю. В. Костенком в 1984 р. Пам’ятка була повністю досліджена в ході рятувальних розкопок Д. Я. Телегіним, Ю. Г. Колосовим та Д. Ю. Нужним.
Семенівка 2 була виявлена протягом того ж польового сезону, але досліджена Д. Ю. Нужним у 1992–1996 та 1999 рр. Ця пам’ятка також знаходиться на північному схилі того ж мису, але топографічно вище. Ця ділянка лесового плато між Трубежем та Супоєм є найвищою вододільною точкою в окрузі 25 кв.км, у місці сходження долин Дніпра, Трубежа та Недри. За 500 м на північний схід від стоянки, на плато розташована відома курганна група бронзового – раннього залізного віків «Вибла Могила», яка також є найвищою точкою в даній місцевості (132 м над рівнем моря).
Пам’ятка Семенівка 3 виявлена Д. Ю. Нужним у 1996 р. та досліджувалася протягом наступних трьох років. У польові сезони 2004–2008 рр. було продовжено дослідження стоянки Кафедрою археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (кер. П. С. Шидловський). Пам’ятка розташовується за 50 м на схід від Семенівки 2 у напрямку до краю плато, у підніжжі згаданої «Виблої могили». Периферійні ділянки стоянки залишаються неповністю розкопаними до сьогодні. Семенівські пам’ятки були віднесені до сезонних, літніх, таборів пізньопалеолітичних мисливців без стаціонарних жител, які були виявлені на таких, наприклад, стоянках як Добраничівка або Межиріч.
Пізньопалеолітичні стоянки на Лівобережжі Київського Подніпров’я прив’язані до найвищої лесової тераси Дніпра. У межиріччі Дніпра та Трубежа ця тераса цілком відсутня, проте вона яскраво виражена на лівому березі Трубежа, де, поблизу найвищої точки в межиріччі Трубежа й Супою й відкриті Семенівські стоянки. Дослідники прийшли до висновку, що «протяжність цієї тераси з Подесення, через Трубіж і до Супою, фіксує корінний лівий берег Пра-Дніпра, на якому й розташовані пізньопалеолітичні стоянки Семенівка 1, 2, 3, Добраничівка та нові місцезнаходження, відкриті нещодавно в районі с. Безпальче Драбівського р-ну Черкаської обл. – Шлях І та Паламарі І». (Нужний Д.Ю., Шидловський П.С., Лизун О.М.).
Вченими була запропонована наступна реконструкція сезонної адаптації мисливців на мамонта прильодовикової зони, зокрема Семенівських пам’яток: «Згідно запропонованої гіпотези, під час теплого сезону епіграветські мисливці вели мобільний спосіб життєдіяльності, яка була пов’язана з визначенням відомих місць «природної смерті» великих травоїдних ссавців та пошуку нових. У той же час збиралися інші природні ресурси (деревина, кремінь, вохра тощо) та проводилося активне полювання. Така діяльність протягом теплого періоду велася як малими, так і великими групами, але в будь-якому випадку господарська група була значно більше дисперсна, аніж взимку. По суті, це був етап активної підготовки до зимівлі, коли визначалося місце майбутнього розташування жител із використанням мамонтових кісток. …Улітку група визначала місце нового зимового табору на основі наявності достатньої кількості кісток для побудови споруд і використання в якості палива…. У випадках, коли залишалися значні запаси ресурсів (кісток, палива), частина колективу могла залишатись на попередньому зимовому поселенні або поверталася на це місце в наступний холодний сезон у ті ж самі житла. Подібна ситуація могла виникнути в разі неможливості визначити наступне місце для зимівлі з достатньою кількістю кісток від мертвих тварин». (Нужний Д.Ю., Шидловський П.С., Лизун О.М.).
Д. Ю. Нужний — автор трьох наукових монографій та понад 80 статей із проблематики археології кам’яної доби.
Помер Дмитро Юрійович Нужний після тривалої хвороби у віці 57 років 16 липня 2016 р. у Києві.
Деякі праці вченого:
- Нужний Д.Ю. Деякі питання «мікрорізцевої техніки» // Археологія. – № 32.– 1979. – С. 35–43.
- Нужный Д.Ю. Об использовании острий и геометрических микролитов // Материалы каменного века на территории Украины. Телегин Д. Я. (отв. ред.). – Киев: Наукова думка, 1984. – С. 23–36.
- Нужний Д.Ю. Дистанційні мисливські знаряддя у кам’яному віці // Археологія. – № 3. –1991. – С. 3–14.
- Нужний Д.Ю. Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. – Київ: Наукова думка, 1992.
- Нужний Д.Ю. Проблеми сезонної адаптації фінальнопалеолітичних мисливців на мамонтів і нові епіграветські пам’ятки у басейні Трубежу // Археологія. – № 2. – 1997. – С. 3–23.
- Нужний Д. Експерименти з використання вкладеневої метальної зброї пізньопалеолітичних і мезолітичних мисливців Гірського Криму // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – ССХXXV.– 1998. – С. 70–92.
- Нужний Д.Ю. Дистанційна зброя і свідоцтва збройних сутичок населення кам’яного віку // Військово-історичний альманах. – № 1 (2). – 2001. – С. 82–103.
- Нужний Д.Ю. Верхньопалеолітичні пам’ятки типу Межиріч та їхнє місце серед епіграветтських комплексів Середнього Дніпра // Кам’яна доба України. – Вип. 1. –2002. – С. 57–81.
- Нужний Д.Ю. Дистанційна зброя і свідчення збройних сутичок населення кам’яного віку // Нариси з воєнної історії давньої України. Уткін О.І. (ред.). – Київ: НДЦ гуманітарних проблем ЗСУ, 2005. – С. 31–52.
- Нужний Д.Ю. Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. Удосконалення зброї первісних мисливців. – Київ: КНТ, 2008.
- Нужний Д.Ю., Ступак Д.В., Шидловський П.С. Розкопки пізньопалеолітичного поселення Семенівка ІІІ у басейні Трубежу в 1997—1998 рр. // Археологічні відкриття в Україні 1997–1998 рр. Козак Д.Н., Гаврилюк Н.О. (ред.). – Київ: ІА НАНУ, 1998. – С. 115–118.
- Нужний Д.Ю., Радієвська Т.М. Пізньопалеолітичне місцезнаходження Семенівка І (з нових надходжень до НМІ України) // До 100-річчя Національного музею історії України. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої Міжнародному дню музеїв. Ковтанюк Н.Г. (відп. ред.). – Київ: Національний музей історії України, 1998. – С. 38–42.
- Нужний Д.Ю., Ступак Д.В., Шидловський П.С. Пізньопалеолітичний комплекс Семенівки 3 та особливості весняно-літніх поселень межирічської культури в Середньому Подніпров’ї // Археологический альманах. – № 9. – 2000.– С. 123–136.
- Нужний Д.Ю. Верхній палеоліт Західної і Північної України (техніко-типологічна варіабельність та періодизація). – Київ: Видавець Олег Філюк, 2015.
- Пеан С., Нужний Д., Шидловський П. Використання великих ссавців на епіграветських стоянках Семенівка 1, 2, 3 та Межиріч // Людина та ландшафт: Географічний підхід в первісній археології. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (2016. 3–5 лютого 2016, Київ, Україна). Шидловський П.С. (відп. ред.). – Київ: «Стародавній Світ», 2016. – С. 45.
- Нужний Д.Ю., Шидловський П.С., Лизун О.М. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в контексті епігравету Середнього Подніпров’я // Кам’яна доба України. (Упорядкував Д.Л. Гаскевич Видавець Олег Філюк). – Вип. 17–18. – 2017 – С. 16–47.
Джерела:
- Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. – Чернігів: «Сіверянська думка», 1997. – 206 с. – С. 22.
- Ступак Д.В. Пам’яті Дмитра Юрійовича Нужного // Археологія. – 2016. – № 3. – С. 139–140. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/arhl_2016_3_16.
- Кротова О.О., Ступак Д.В. Дмитро Юрійович Нужний. Життєвий і творчий шлях. Бібліографія наукових праць Дмитра Юрійовича Нужного // Кам’яна доба України. (Упорядкував Д.Л. Гаскевич Видавець Олег Філюк). – Вип. 17–18. – 2017 – С. 6–15.
Старший науковий співробітник НДВ археології Бузян Г.М.