2 ЛИПНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 215 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАДИМА ВАСИЛЬОВИЧА ПАССЕКА (20.06./2.07./1808–25.10./6.11./1842) – ДОСЛІДНИКА ПАМ՚ЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Майбутній історик, етнограф, географ, археолог, краєзнавець, Вадим Пассек народився 2 липня (20 червня за старим стилем) 1808 р. у Сибіру, в м. Тобольську, куди був засланий на поселення його батько Василь Васильович Пассек (1772-1831). Рід Пассеків чеського походження – Пассек (Пашек, Паска, Pasek, Paszek) - відомий із XVII ст. Походив із Богемії, звідки переселився до Литви, згодом – на Смоленщину, де був наділений багатьма маєтками. У Польщі відомі записи зі згадкою Пассеків в зв’язку з історичними подіями XVII ст. Належав до одного із знаменитих гербів Речі Посполитої – Доліва. Вже в другій третині XVIIІ ст. Пассеки стали відомим землевласниками на Слобожанщині. Перші представники роду, згадані в джерелах: Федір Пассек (1713-1860?), Данила Іванович Пассек (?), й найбільш відомий – Богдан Іванович Пассек (1689-1757).

Богдан Іванович розпочав службу в Малоросійському Генеральному військовому суді, в 1739 р. був призначений товаришем бєлгородського губернатора, а в 1742 р. – бєлгородським віце-губернатором. Його сини Петро та Василь, були військовими, перший – зробив військову і політичну кар’єру генерал-аншефа і сенатора, другий – отримав звання підполковника. Онук останнього, Василь Васильович (батько Вадима Пассека), в молоді роки служив військовим, відзначився у війні з турками, згодом став письменником, мемуаристом. Його життя склалося драматично. Він отримав у спадок від діда маєтки у селі Нітайлове та слободі Спаська-Пассеківка Вовчанського повіту Харківської губернії (у 1960-ті рр. затоплено Печенізьким водосховищем). Він збирався там оселитися із сім’єю, проте був брехливо звинувачений «в образі монархії» (не без участі рідного дядька Петра). Василя Пассека було несправедливо звинувачено, позбавлено всіх прав і звань, й з усією, тоді вже багатодітною, родиною заслано до Сибіру. На поселенні у Тобольську народився син Вадим та ще п’ять його братів й сестри. Коли Вадиму виповнилося 16 років, у 1824 р., батькові із сім’єю дозволили повернутися до свого маєтку в Україні. Дворянський статус повернули роду лише у 1836 р. Взагалі в родині було 17 дітей від двох шлюбів батька. Найбільш відомими були два брати Вадима, які обрали традиційні для представників роду заняття: Діомед був військовим, генерал-майором, героєм кавказької війни, а Василь – істориком. Серед нащадків Вадима Пассека – знана дослідниця трипільської археологічної культури в Україні Тетяна Сергіївна Пассек (його правнучка).

З 1826 р. Вадим Пассек навчався у Московському університеті на відділенні «нравственно-политических наук», тобто на юридичному відділі філософського факультету. Одночасно талановитий юнак слухав лекції на словесному відділенні (по російській, латинській, французькій, німецькій і англійській мовам) та фізико-математичному відділенні (по алгебрі й геометрії). За час навчання талановитий студент В. Пассек був нагороджений за кращі твори Похвальним листом та Срібною медаллю філософського факультету (1830). Тоді ж захистив дисертацію. В університеті Пассек близько зійшовся з гуртком О. І. Герцена та М. П. Огарьова. Олександр Герцен став його близьким другом. Вадим одружився з його родичкою Тетяною Петрівною Кучиною, яка згодом залишила цінні мемуари про Герцена та його оточення, про родину Пассеків.

На канікулах Вадим Пассек жив у родовому селі Спаському на Слобожанщині, де захопився археологією, збиранням і записом народних пісень. До речі, згодом його записи увійшли до збірки народних пісень Миколи Гоголя. Восени 1830 р., ще студентом, Вадим Пассек взяв активну участь у боротьбі з епідемією холери: разом з медиками ризикуючи життям, проводив на собі досліди по ефективному лікуванню страшної хвороби. Незабаром він описав ці події у нарисі «Три дня в Москве во время холеры» (1831).

У 1834 р. отримав пропозицію викладати на кафедрі історії Харківського університету, але через переслідування учасників «герценського гуртка» йому було відмовлено, за ним навіть на деякий час було встановлено «таємний нагляд». Певний час, позбавлений роботи, В. В. Пассек з родиною жив у своєму маєтку на Харківщині, в самому Харкові, у м. Слов՚янську та в Твері, у родичів дружини (1834-1837).

У 1834 р., захопившись давньою історією, він написав першу свою книгу-есе «Путевые записки Вадима». Це були дописи про українські народні характери, народний побут, фольклор, роздуми про історичні події, поетично-філософські міркування про минуле та майбутнє тощо. У книзі були розділи: «Украйна», «Малороссия», «Мечтанья», «Посвящения жене» та ін.

У 1836 р. Міністерство внутрішніх справ доручило В. В. Пассеку виконати історико-статистичний опис Харківської та Таврійській губерній, який він і здійснив впродовж 1836-1838 рр., мандруючи із родиною по Україні від Харкова до Криму. Успішним підсумком цих досліджень молодого вченого стали наукові праці: «Очерк Харьковской губернии» та «Города Харьковской губернии с картами, планами и гербами». «Нариси» залишаються цінним документом й для сучасних дослідників.

Великою заслугою Вадима Пассека було те, що саме вів ініціював та став видавцем унікального на той час видання «Очерки России» (1838-1842). Це був науково-популярний збірник статей по історії, археології, етнографії, у якому співробітничали відомі вчені та літератори. Перша книга вийшла в Петербурзі у 1838 р. Всього світ побачило 5 книг. Ці начерки популяризували науки: історію, археологію, географію, етнографію, знайомили з традиціями багатьох народів, які населяли Російську імперію. У цьому виданні Вадиму Пассеку належала значна частина нарисів, зокрема: «Киево-Печерская обитель», «Праздник Купалы» (кн. 1), «Отрывки из путешествия по Крыму» (кн. 2, 4), «Малороссийские святки» (кн. 3), «Простонародные средства лечения» (кн. 3, 4), «Веснянки» (кн. 5) та низка інших, серед яких є і допис «Окрестности Переяславля» (у кн. 4). У збірник вміщено чимало літографій художників першої половини ХІХ ст., третина з яких створені по малюнках самого В. Пассека.

В. В. Пассек виконував також археологічні дослідженням, зокрема провів опис і вивчення курганів та городищ на території Харківської губернії у Валківському, Ізюмському та у Полтавському повітах. Мрією Пассека було здійснення досліджень археологічних пам'яток, зокрема курганів, на величезній території, за його висловом – «від Дунаю до Забайкалля». Це був новаторський підхід в галузі археології та краєзнавства: вчений вважав, що для того зрозуміти історію та розвиток окремих археологічних пам’яток (і народів, що їх залишили), необхідно дослідити їх у комплексі з іншими пам’ятками, слід залучати літописні, фольклорні, топонімічні матеріали, брати до уваги вплив географічних умов на пам’ятку тощо.

Цю ідею він передав на розгляд Московському Товариству історії та старожитностей. Товариство не оцінило новаторського задуму вченого і доручило йому оглянути кургани хоча б однієї губернії, зокрема Харківської. Науковець встиг реалізувати деякі свої мрії, подорожуючи від Дону до Дніпра і від Харкова до Чорного моря. На це він витрачав власні, не вельми великі кошти. Ним було втілено у життя деякі задумки в галузі археології: дослідження Золотих воріт у Києві, обслідування давніх міст, зокрема Переяслава та Берислава з їх околицями, обстежено низку археологічних пам'яток різних епох у Криму тощо.

У Переяславі Вадим Пассек побував у 1938 р. Цю переяславську розвідку опубліковано ним у статті «Окрестности Переяславля», що увійшла до 4-ої книги «Нарисів Росії» (1840). У першу чергу дослідник звернув увагу на поховальні пам’ятки з чіткими наземними ознаками – курганні могильники й окремі кургани. Він зазначав, що місто оточене курганними насипами та «скіфськими» могилами. Напевно, дослідник мав на увазі чотири переяславські давньоруські курганні могильники та велику кількість різночасових курганів на околицях міста. Ця згадка яскраво змальовує хороший стан збереження даного різновиду пам’яток на той час, на відміну від сучасної ситуації.

У 1835 р. у місті трапилась незвичну знахідка, виявлена у саду тодішнього міського голови переяславського купця Д. О. Нового – кам’яна могильна плити з єврейським написом. Напис засвідчував, що вона поставлена на могилі Мортха у 4976 р. за єврейським літочислення (1237 р.). Вперше цю рідкісну знахідку описав В. В. Пассек. Вчений вважав, що вона є свідченням існування у давньоруський час на Альтицькому форштадті єврейського кладовища.

Вчений замальовував і описував середньовічні кам’яні хрести; помітив, що давні надмогильні знаки використовуються жителям міста повторно; згадав бачені ним у місті зруйновані поховання. Він також оглянув і описав відомий кам’яний хрест у с. Борисівка, але напис на ньому повністю не прочитав. Дослідник інтерпретував зображений на цьому хресті герб переяславського протопопа Г. Бутовича з ініціалами «Г» та «Б», як зашифровані імена князів-страстотерпців – Гліба й Бориса. Ця інтерпретація виявилася помилковою, що довів пізніше М. О. Максимович. Вадим Пассек звернув увагу на залишки укріплень переяславського дитинця.

У 1839 р. В. В. Пассек з родиною переїхав до Москви, де він завідував відділом Статистичного комітету, а також займався видавничою роботою, зокрема – редагуванням нового офіційного журналу «Прибавления к Московским Губернским Ведомостям». В журналі опублікувано багато нарисів самого Вадима Васильвича, присвячених українській історії та етнографії.

Вадим Пассек у першій половині XIX ст. вніс найбільший вклад в археологічне вивчення Слобожанщини: позначив всі відомі йому археологічні пам’ятки на карту, першим почав проводити планомірні розкопки. До 1837 р. вчений вивчав майже виключно історію Слобідської України, записував український фольклор. Лише один перелік його краєзнавчих праць засвідчує масштабність та важливість цих досліджень: «Очерк Харьковской губернии»; «Куряжський Преображенський монастир»; «Города Харьковской губернии с картами, планами и гербами»; «Курганы и городища Харьковского, Вальковского и Полтавского уездов Харьковской губернии» та ін.

Вадим Васильович Пассек помер раптово від чахотки 6 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1842 р., на 34 році життя. Похований у Москві, в Симоновому монастирі, опису якого у свій час присвятив науковий нарис.

Деякі праці дослідника:

1.  Пассек В. Малороссия. Путевые записки Вадима. Москва : Тип. С. Селивановского, 1834. С. 113–155.
2.  Пассек В. Курганы и городища в Харьковской губернии. Журнал Министерства внутренних дел. 1837. Ч. XXV. № 9. С. 539–550.
3.  Пассек В. Окрестности Переяславля. Очерки России, издаваемые Вадимом Пассеком. М., 1840. Кн. 4. С. 121–147.

 Джерела:

• Скирда В. В. Археологічні дослідження В. В. Пассека на Харківщині. Вісник Харківського державного університету. №413: Історія. Вип. 30. Харків, 1998. С. 58-68.
• Пассеки. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki.
• Пассек, Василий Васильевич (старший). URL: //https://ru.wikipedia.org/wiki/Пассек,_Василий_Васильевич_(старший).
• Пассек, Богдан Иванович. URL: //https://ru.wikipedia.org/wiki/ Пассек,_Богдан_Иванович.
• Романовський В. Причинки до історії роду Пассеків. Харьковский исторический альманах. Весна-літо 2004 р. Харьків, 2004. С. 9-14. URL: http://www.otkudarodom.ua/ru/romanovskiy-vs-prichinki-do-istoriyi-rodu-passekiv.
• Кравченко В. В. Пассек Вадим Васильович. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол. В. А.Смолій та ін. К.: Наукова думка, 2011. Т. 8: Па-Прик. С. 84–85.
• 120 років від дня народження Вадима Васильовича Пассека. Календар знаменних і пам’ятних дат Харківщини на 2018 рік : Рекомендаційний бібліографічний покажчик. / Упр. культури і туризму Харків. обл. держ. адмін. ; Харків. обл. універс. наук. б-ка. Харків : ХОУНБ, 2017. С. 61-63. URL: Етнографічні маршрути: https://library.kharkov.ua/libdruk/LibKh-00000000228.pdf.
• Трубчанінов С. Минуле України у працях Вадима Пассека. Літопис Волині. № 27. 2022. С. 104-109. URL: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2022.27.17

Старший науковий співробітник НДВ археології                                                                                                                 Г. М. Бузян

• Портрет В. В. Пассека Портрет В. В. Пассека
• Будинок купця П՚ятирубльова у м. Слов`янську, де зупинялася родина Пассеків під час відвідин міста (зберігся донині) Будинок купця П՚ятирубльова у м. Слов`янську, де зупинялася родина Пассеків під час відвідин міста (зберігся донині)
• Кам’яний хрест з написом ХVІІ ст. в с. Борисівка поблизу Переяслава. Малюнок Т. Г. Шевченка Кам’яний хрест з написом ХVІІ ст. в с. Борисівка поблизу Переяслава. Малюнок Т. Г. Шевченка
• Титульна сторінка видання «Очерки России» кн. ІV, де надруковано нарис «Окрестности Переяславля». 1840 р. Титульна сторінка видання «Очерки России» кн. ІV, де надруковано нарис «Окрестности Переяславля». 1840 р.
• Портрет В. В. Пассека Портрет В. В. Пассека
• Перша сторінка розділу «Украйна» з «Путевых записок Вадима» Перша сторінка розділу «Украйна» з «Путевых записок Вадима»
• Сторінка журналу «Прибавления к Харьковским губернським відомостям» із статтею В. Пассека Сторінка журналу «Прибавления к Харьковским губернським відомостям» із статтею В. Пассека
•