В художньому дереворізьбленні Гуцульщини одне з провідних місць займає творчість талановитого майстра-різьбяра, члена Національної спілки художників України Василя Петровича Петріва. Народився він 15 лютого 1945 року в мальовничому селі Прокурава, що на Івано-Франківщині в багатодітній родині. Змалку Василь вбирав у себе красу навколишньої природи рідного краю. Любов до мистецтва він успадкував від батьків, спостерігаючи, як мати ткала рушники, вишивала узори на сорочках, а батько плів постоли, оздоблюючи їх орнаментом.
Навчався в Косівській середній школі-інтернаті, яку закінчив з срібною медаллю. Відслуживши в армії, вступив до Української сільськогосподарської академії. Здобув фах агронома та повернувся до рідного села, де працював головним агрономом. На дозвіллі захоплювався різьбленням по дереву, виготовляв сопілки. Юнак мріяв опанувати секрети цього мистецтва, але самого бажання було замало. Згодом він познайомився з відомими майстрами сіл Річки і Брустурів та почав робити перші кроки у декоративному різьбленні та інкрустації.
У музеях Коломиї та Львова вивчав творчу спадщину відомих майстрів Василя Тонюка і Дмитра Шкрібляка. Звертав увагу на принципові основи побудови композиції, зарисовував найбільш красиві й поширені мотиви. Також вивчав творчість визначних майстрів художньої обробки дерева Миколи Семенюка, Юрія Корпанюка. Класичні форми гуцульського народного ужиткового мистецтва стали основою його творчості.
Вперше Василь Петрів представив три авторські декоративно-тематичні тарілі на обласній художній виставці у 1975 р. Після вдалого дебюту молодий різьбяр вирішив цілком присвятити себе художній обробці деревини.
Наполегливі творчі пошуки, безперервне самовдосконалення майстерності привело майбутнього майстра до успіху. Він брав активну участь у всеукраїнських, обласних та районних виставках народного декоративного мистецтва.
У 1976 р. представляв свої роботи на міжнародній виставці у Бельгії.
Майстер працював з різними матеріалами, різною технікою, досконало застосовував орнаментальні прикраси в найдрібніших деталях. Він добре знав традиції різьбярства, технологію матеріалів, орнаментальні мотиви.
Для творів Василя Петріва характерним є поєднання плоского «сухого» різьблення з інкрустованими елементами. Більшість творів митець оздоблював різьбою до якої додавав інкрустації дрібним різнокольоровим бісером, перламутром і металом. Його роботам притаманна логічна побудова орнаменту, неповторність композиції, висока майстерність виконання, дивовижне багатство художнього вирішення.
Роботи митця зберігаються у музеях Києва, Запоріжжя, Сум, Яготина, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Косова. Його твори є й у зарубіжних музейних зібраннях Швеції, США, Англії, Німеччини.
У зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» колекція декоративних різьблених виробів Василя Петріва налічує 18 предметів. Серед орнаментальних творів у колекції вирізняються декоративні тарілі, альбом, ваза, рахва.
Василь Петрович Петрів помер 1 березня 2020 р., на 75-му році життя. Похований у рідному селі Прокурава Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Вдячна пам'ять і пошанування талановитому майстру, творчий доробок якого є вагомим внеском у загальну скарбничку народного мистецтва України.
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» С. П. Пригонюк