Історія рідного краю завжди викликає непідробний інтерес широкого кола дослідників та поціновувачів старовини. Особливо, якщо цей край має понад тисячолітню писемну історію. Переяславщина – один з давніх, історичних регіонів нашої держави. Починаючи з Х ст., у літописах та інших джерелах закарбовано найвиразніші віхи з його життя. Повсякчас тут відбувалися важливі військові та політичні події, розвивалася економіка та культура. Певна заслуга у приверненні уваги до історії цього регіону належить мандрівникам минулого. До них належать австрійський дипломат Еріх Лясота (ХVI ст.), сірійський письменник Павло Алепський (ХVII ст.), французький військовий інженер та картограф Гійом де Боплан (ХVII ст.), німецький художник Йоган Генріх Мюнц (ХVIII ст.). Перші наукові розвідки місцевої старовини здійснили Я. І. Благодаров, В.В. Пассек М. О. Максимович, Т. Г. Шевченко та інші.
Упродовж багатьох років становлення краєзнавчого руху на Переяславщині відбувався поруч з розвитком музейної справи. Ентузіасти – збирачі старожитностей – передавали свої знахідки та колекції до відповідних місць – музеїв. Історія Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» бере свій початок з невеликого історико-краєзнавчого музею, що діяв у Переяславі ще в 1917 р.
Визначну роль у пробудженні інтересу до місцевої історії відіграв колектив переяславського історичного музею на чолі з М. І. Сікорським, який тривалий час працював над створенням непересічного музейного комплексу в Переяславі. З-поміж його творців: М. І. Жам, Є. Ф. Іщенко, П. Ф. Щербина, Є. С. Нестеровська, М. Д. Шавейко, В. А. Юзвіков, О. І. Юзвікова, М. П. Палагута та багато інших. Починаючи з 1950-их рр., місцеві музейники невтомно наповнювали скарбницю культурної спадщини українського народу, рятуючи безцінні артефакти. Завдяки зусиллям кількох поколінь музейних працівників у Переяславі з’явилося понад двадцять різнотематичних музеїв – археологічні, етнографічні, меморіальні, технічні та інші. Багато з них явили собою перші унікальні спроби музеєфікації та музейного будівництва. Вагомий внесок у процес будівництва музеїв у Переяславі-Хмельницькому здійснили дослідники: археологи, історики, етнографи, що вивчали пам’ятки цього краю, його історію та культуру.
21-23 вересня 1992 р. у м. Переяслав-Хмельницький за участі Всеукраїнської спілки краєзнавців, Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури на базі тодішніх Переяслав-Хмельницького філіалу Київського державного педагогічного інституту ім. М. Драгоманова та Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника відбулося одне зі знакових наукових зібрань істориків та краєзнавців – Всеукраїнська наукова конференція «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури», – яке було вписано почесним рядком до однієї з перших сторінок літопису краєзнавчого руху незалежної України. Цей масштабний захід поклав початок консолідації зусиль професіоналів та аматорів краєзнавчого руху на Переяславщині. Це починання отримало продовження у наступних зібраннях (1994, 1996, 1999, 2001, 2007, 2012, 2018).
У подальші роки на базі наукових установ м. Переяслава було проведено низку наукових заходів, де широкого представлення набула тематика історії Переяславщини. Це всеукраїнська науково-практична конференція «Єфремівські читання. Релігійне життя Переяславської землі (ІХ–ХХІ ст.)» (2007, 2009, 2011, 2013, 2015); Науково-практична етнографічна конференція «Середня Наддніпрянщина: матеріальна і духовна культура» (2008, 2010); Круглий стіл «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті» (2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019).
Останній захід традиційно відбувається у межах Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання», який з 2012 р. щорічно відбувається завдяки спільним організаційним зусиллям ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет мені Григорія Сковороди», Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Національної спілки краєзнавців України.
У 2013 р. останньою започатковано вручення премії імені Героя України Михайла Сікорського. У тому ж році в НІЕЗ «Переяслав» було проведено першу Міжнародну історико-краєзнавчу конференцію «Наукові студії Михайла Івановича Сікорського», присвячену 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського. Вдруге цей захід відбувся у 2016 р.
У 2018 р., 2019 р. та 2020 р. у НІЕЗ «Переяслав» відбулися круглий стіл та дві Всеукраїнські наукові конференції з однойменною назвою «Фактор простору в історичних дослідженнях», де місцевими науковцями апробовано наукові студії з історії Переяславщини.
Сьогодні сегмент краєзнавчої роботи здійснюється зусиллями усього колективу закладу. У музеях та інших підрозділах проводиться активна науково-дослідницька робота, публікується значна кількість монографій, статей та видань з історії Переяславщини та інших регіонів України.
У 2018 р. у системі НІЕЗ «Переяслав» створено науково-дослідний відділ історичного краєзнавства, діяльність якого спрямована як на вивчення історії регіону, так і на координацію зусиль когорти дослідників та пошуковців. Завдяки широкій співпраці у Заповіднику реалізується низка видавничих проектів краєзнавчого спрямування. Так, серія «Краєзнавча бібліотека Переяславщини» (заснована в 2015 р.) налічує вже 13 монографічних видань. Підготовлено до друку перший випуск серії «Краєзнавчі зошити» (започаткована в 2019 р.), створеній з метою публікації документальних джерел з історії регіону та готуються нові видання.
З 2018 р. НДВ історичного краєзнавства реалізується культурно-просвітницький проект «Краєзнавчі зустрічі».
Наприкінці минулого року та на початку цього Заповідником започатковано нові наукові видання – щорічники «Краєзнавство Переяславщини» (перший випуск готується до друку) та «Простір в історичних дослідженнях» (перший випуск розміщено на сайті установи).
Сподіваємося, що зазначені ініціативи сприятимуть подальшому розвитку краєзнавчого руху на Переяславщині, а відтак дозволять глибше та повніше пізнати історію нашого краю!
Завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства, к.і.н Тарас Нагайко