ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ ВОЛОВИК – колишній працівник Заповідника, успішний і добре відомий у мистецьких і суспільно-політичних колах Переяслава професійний фотограф, музейник, громадський діяч, який створив серію світлин, путівників, буклетів, фотовиставок, присвячених місту та його музеям, задокументував цінні відомості з історії Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», сприяв пробудженню національної свідомості містян.
Народився В. Ф. Воловик 21 січня 1950 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області в сім’ї службовців: батько шкільний вчитель, мати – ветлікар. У 1957–1967 рр. навчався у Переяслав-Хмельницькій середній школі № 2. Після її закінчення, 24 серпня 1967 р., влаштувався на роботу помічником реставратора (столяр) до Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. 1 квітня 1968 р. – переведений на посаду наглядача музею, на якій працював до призову на дійсну строкову службу 19 жовтня 1968 р.
Протягом 1968–1970 рр. проходив строкову службу у лавах радянської армії. Після повернення продовжив роботу в Переяслав-Хмельницькому історичному музеї: 10 грудня 1970 р. прийнятий на посаду фотографа. За порадою директора музею М. І. Сікорського, пройшов стажування у фотолабораторії видавництва «Наукова думка» (м. Київ) під керівництвом завідувача лабораторії І. М. Хитрова. З березня 1973 р. по березень 1974 р. працював фотографом фотолабораторії Республіканського видавництва «Реклама» (м. Київ). З квітня 1974 р. по травень 1974 р., – електрофотограф 4-го розряду дослідного виробництва Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту ювелірпрому Міністерства приладобудування, засобів автоматизації систем управління (м. Київ). У червні 1974 р. повернувся на посаду фотографа до Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. На початку жовтня 1978 р. Київським обласним військовим комісаріатом був направлений на роботу фотографом торгово-побутового підприємства 196/2 Міністерства оборони СРСР (м. Чойбалсан, Монгольська Народна Республіка). Після повернення з Монголії, 16 вересня 1979 р. оформлений на посаду наукового працівника фотолабораторії Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника. На посаді фотографа працював до 1 листопада 2011 р., потім, у зв’язку зі зміною штатного розпису й ліквідацією цієї посади, був переведений на посаду реставратора пам’яток дерев’яної архітектури реставраційної майстерні. Невдовзі, 31 березня 2012 р., звільнився з роботи.
В обов’язки В. Ф. Воловика як фотографа входило: здійснювати фотофіксацію музейних цінностей, пам’яток архітектури, подій (відкриття виставки, пам’ятника, музею тощо), відомих осіб; створення стаціонарних і пересувних фотовиставок; виготовлення світлин для музейних експозицій; підготовка до макетування друкованих матеріалів (буклетів, путівників, книг); забезпечення фотолабораторії необхідними витратними матеріалами, укомплектування її спеціальним обладнанням.
В. Ф. Воловик здійснював фотофіксацію пам’яток народної архітектури на різних етапах їх музеєфікації – від пошуку й виявлення об’єктів у місцях первинного розташування до відновлення їх на музейній території; фотографування сільських краєвидів, що підлягали затопленню Канівським водосховищем; обстежував села Переяславщини з метою фіксації давніх споруд. Також залучався до оформлення виставок. Найбільш визначна фотовиставка за його участі під назвою «Історичні пам’ятки Переяслава-Хмельницького» відбулася у вересні 1987 р. й була приурочена до дня міста. Згодом вона була представлена в Києві на конкурсі, організованому Українським товариством охорони пам’яток історії та культури.
Загальновідомо, що для кожного фотографа характерна своя авторська манера фотографування. Вона проявляється через проблематику знімків, технічні параметри фото (кут зйомки, затінення або висвітлювання зображень); через жанрові форми (концептуальна зйомка, художня фотографія, фотопубліцистика, фоторепортаж, фотомонтаж). В. Ф. Воловику найкраще вдавалися краєвиди Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, панорамні зображення пам’яток цього музею, особливо церков і вітряків. Вони стали не лише надбанням фондів, а й були опубліковані у місцевій періодиці та популярних на той час виданнях. Так, наприклад, у 1974 р. на прохання журналістки видання «Декоративное искусство СССР» (Москва) В.Ф. Воловик виготовив 12 діапозитивів із зображенням вітряних млинів музею, які згодом були опубліковані в одному із номерів журналу. Воловик часто робив панорамні фото скансену із висоти пташиного польоту, для чого піднімався під маківки музейних церков. Особливо вдалі знімки були зроблені із бані церкви Святої Параскеви П’ятниці (с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.).
В. Ф. Воловик тісно співпрацював із видавництвом «Мистецтво» (Київ). У 1972 р. займався підготовкою до друку буклету «Переяслав-Хмельницький історичний музей і його філіали», а в 1978 р. разом із І. М. Хитровим зробив світлини для фотоальбому «Переяслав-Хмельницький», цікаво, що окремі кадри були зроблені ним у нічний час. Ще один проєкт за участю В. Ф. Воловика та І. М. Хитрова, на жаль, реалізувати не вдалося. Це альбом-каталог українського народного вбрання з фондової колекції ПХДІКЗ. Світлини відзняли І. М. Хитров та В. Ф. Воловик у приміщенні трапезної Михайлівської церкви, де в цей час розміщувалася експозиція Музею одягу. На них – комлекти міщанського та селянського одягу, одягнені на манекени та моделі (ними стали працівники музею). Відомо, що 30–31 травня 1985 р. В.Ф. Воловик доправив у видавництво «Мистецтво» слайди та готовий макет альбому. Проте альбом-каталог не було надруковано.
В. Ф. Воловик здійснював фотографування не лише для потреб музею, але й для інших організацій та установ міста, Київського обласного управління культури, на виконання розпоряджень Міністерства культури УРСР. Так, наприклад, 27–29 серпня 1978 р. В.Ф. Воловика відряджено до Літературно-меморіального музею М. Островського (м. Боярка) за розпорядженням заступника начальника головного управління МК УРСР для фотографування експозиції музею, виставки, яка в цей час там експонувалася, та пам’ятників міста.
Працюючи в музеї, В. Ф. Воловик брав участь в етнографічних і археологічних експедиціях, під час яких фіксував пам’ятки народної архітектури, проведення розкопок, знайдені артефакти, перевезення їх до музею. 17–21 вересня 1974 р. В.Ф. Воловик взяв участь у демонтажі та перевезенні житла й печі трипільської культури із с. Жванець Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. Наступного року, 12–17 вересня, він був залучений до розкопок гончарної печі ХІ ст. у Києво-Святошинському р-ні Київської обл.; 5–27 червня 1980 р. з групою науковців відряджений для проведення археологічних досліджень в селі Соснова Переяслав-Хмельницького р-ну. З 29 жовтня по 2 листопада 1982 р. В. Ф. Воловик у складі групи був відряджений на археологічні розкопки в с. Сомкова Долина Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. У вересні 1988 р. В. Ф. Воловик став членом новоствореної Переяслав-Хмельницької археологічної експедиції, до якої, окрім нього, увійшли: Г. М. Бузян (керівник), М. Т. Товкайло, М. М. Буйлук, Є. В. Махно.
Залучали В. Ф. Воловика й до інших музейних робіт. У 1984 р. він брав участь у демонтажі та перевезенні церкви Покрови Пресвятої Богородиці з с. Сухий Яр Ставищанського р-ну Київської обл. У 1982 р. допомагав оформлювати експозицію Меморіального музею композитора К. Г. Стеценка у с. Веприк Фастівського р-ну Київської області. У 1971 р. разом із В. П. Шаблєвським перевіз із с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну і склав повітку у «дворі ткача» Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.
У 1989 р. В. Ф. Воловик створив кооператив «Кадр» (м. Переяслав-Хмельницький) по наданню фотопослуг населенню і очолював його протягом 1989–1994 рр. без відриву від роботи в ПХДІКЗ. Працівники кооперативу пропонували відвідувачам переяславських музеїв «термінове фото», яке вони могли отримати відразу по завершенню екскурсії або згодом поштою.
У 1990-их рр. В. Ф. Воловик двічі обирався головою міськрайонних осередків громадських організацій «Конгрес національно-демократичних сил» (політичний блок з 16-ти політичних партій і громадських організацій з українського національно-демократичного середовища, створений у серпні 1992 р.); Головою районного осередку Української республіканської партії (1992 р.). Був членом товариства «Просвіта» (1989 р.), членом Всеукраїнського комітету охорони прав людини (1992 р.), Громадського контролю (2000 р.).
Переяславці запам’ятають Володимира Федоровича як щиру й добру людину, надійного товариша, громадянина й патріота. Його пам’ять зберігала найдрібніші деталі подій минулого, тому він був постійним респондентом при написанні музейниками тих чи інших праць. До останнього часу він був незмінним учасником культурно-освітніх заходів, вечорів пам’яті, які організовували й проводили його колеги-музейники та члени Просвіти.
Світла пам’ять колезі.