5 березня 2026 року учням 10 класу КЗ КОР «Переяславський військово-спортивний ліцей «Патріот» провідним науковим співробітником Музею хліба НІЕЗ «Переяслав» О. М. Жам було прочитано лекцію на тему: «Вітряки в життя та літературно-мистецькій спадщині Тараса Шевченка», приурочену до Дня народження Кобзаря.
Під час лекції слухачі дізналися, що вітряки були важливим об’єктом літературн-мистецької спадщини Кобзаря, й були присутні у його житті та житті родини. Лектор у доступній формі з використанням фото та ілюстративного матеріалу розповіла про дитячі роки Тараса Шевченка, проведені у місцевості з великою кількістю вітряків. За часів дитинства поета в його рідних місцях – селах Моринці, Керелівка, Будища Звенигордського повіту – діяло зо три десятка вітряків переважно шатрового типу («голландки»). Дитячі спогади та враження про це згодом відбилися у творчості поета. Лекторка згадала легенду, яка побутує в селі Шевченкове (колишня Керелівка) Звенигородського району Черкаської області, згідно з якою мати Тараса Шевченка – Катерина Якимівна Шевченко (дівоче прізвище Бойко) – народила Тараса в одному з тамтешніх вітряків під час переїзду між селами Моринці й Керелівка, коли пологи спіткали жінку в дорозі. Ліцеїсти також дізналися, що мала відношення до вітряків й родина Тараса Шевченка, зокрема рідні брати Тараса Шевченка – Микита і Йосип будували млини на замовлення, власного вітряка збудували в 60-их рр. ХІХ ст. у Керелівці племінники Тараса Шевченка – Петро й Прокіп (сини старшого брата Микити), а доньку Петра – Олену кликали «мірошниківною» через те, що її батько був мірошником. Тарас Шевченко теж мало не став власником вітряка у 1860 році, коли планував придбати у м. Ржищів Київського повіту Київської губернії земельну ділянку в поміщика Дмитра Андрійовича Трощинського. Символічно, що на території батьківської хати в Керелівці, де проживав Тарас Шевченко з 1815 по 1829 рік, Петро та Прокіп Шевченки у 1908 році встановили жорновий камінь від вітряка з написом «Тут була хата Т. Г. Шевченка». Жорна вціліли до наших днів й нині зберігаються в Літературно-меморіальному музеї Тараса Шевченка в селі Шевченкове. Під час лекції було зачитано фрагменти творів Тараса Шевченка, в яких згадуються вітряки (вірш «Ми в купочці колись росли», поема «Княжна», повісті «Наймичка» й «Прогулянка з задоволенням і не без моралі». Також було продемонстровано мистецькі роботи Тараса Шевченка з вітряками: картина «Катерина» та офорт «Казка».
Провідний науковий співробітник Музею хліба НІЕЗ «Переяслав» Олена Жам