Незабаром православні християни відзначатимуть одне з найбільших та найважливіших свят Великдень – Воскресіння Ісуса Христа, свято перемоги добра над злом, життя над смертю, тепла над холодом. У цьому році воно припадає на 19 квітня.
У кожній сім’ї готуються відзначати цей радісний день. У переважній більшості населених пунктів, етнографічних районів України великодня обрядовість має багато схожих рис, але були в окремих випадках й відмінності. Так, наприклад, на Переяславщині до Великодня не розписували писанок, а фарбували тільки крашанки.
Тож дізнаємося, як готувалися та святкували Великдень у селі Соснова Переяславського району на Київщині у 20-х рр. ХХ ст.
«За тиждень до Великодня причипурюют на городі та по садках, господині мажуть хату білою глиною, все пиримивають, перуть білизну. У п’ятницю пичуть паску, в суботу теж пичуть паску, жарать м’ясо, варять та красять яйця. Красять ріжними красками хто чирвоною, хто жовтою, хто зеленою. У суботу годин від десяти ранку де які люди просят попа та дяка святити паску дома за що їм платять грішми, хто скільки дасть, дают бутилу, та 2-є або 3-є яєць, а хто дома не святить то на Великдень несуть до церкви. Курей не святять (а чому мені не вдалось зібрати відомостів). Святять мак для того, щоб свяченим маком обсипать або обкурювать корову, щоб відьма не приступила. Пшоно теж святять та дають свячене їсти маленьким курчатам щоб не дохли. Святять сіль, а потім нею обсипають курчат та скот щоб пристріт не приставав.
Перед Великоднем увечері остаточно причепурюють в хатах вішають нові рушники на ікони та застилають стіл білим статертем. Перед Великоднем идуть у церкву на всю ніч, ну це роблять здебільшого старі, а в молоді цей звичай виводиться. Єст так і старі люди перед Великоднем три дні не їдять, і деякі з старіх вірять, що коли в страсний четвер покласти за губу коров’ячого сиру і не ззісти його аж до великодньої ночі то коли будеш йти до церкви на Великдень в дванадцять годин ночі, то пиристрінуть відьми та будуть вимагати щоб оддав сир. Їх таким чином можна взнати, хто така відьма, і ще відьму можна також побачити в ту ж ніч в церкві, коли вона цілуватиме церковний замок. В це вірить дехто із молоді, ну зовсім мало. З рушником в котрому носять святить паску зв’язані такі вірування, що ним треба обов’язувати ту жінку котра родить дитину, а також цим рушником накривають людину котра хворіє падючою хворобою, та не пируть його цілий рік тобто від паски до паски, тому що кажуть, що це робити гріх. На Великдень поприходивши з церкви христосуються, христосуються так – ручкаються одно з другим, при чому одно каже Христос Воскрес!, а друге йому відповідає Воістину Воскрес і цілуються. Ну треба відмітити те, що і цей звичай між молоддю начинає відживаться. А также по приходивши на Великдень з церков сідают розговлятся. Їдять все те, що є приготовлене, і таким чином розговляються. Хоть багато є такіх котрі їх не заговляють тобто не постують цілий піст. Як розказуют старі люде, то ранше було від Великодня до Вшестя здрастуйте не кажуть, а кажуть Христос Воскрес і не відповідают здрастуйте, а Воістину воскрес, а тепер цей звичай держиться тільки один тиждень після Паски і то поміж молодью, а особливо поміж хлопцями виводиться. Святкують три дні, в ці дні ходять до родичів та знайомих в гості. Вечори від Великодня і до Вшестя наз. Святими вечорами. Того звичаю, що на Великодні свята по заході сонця гріх вечерят в сучасний шент уже немає.
Тепер іще дещо з розваг молоди на великодні свята.
Хлопці перед Великоднем строять гойдалки і на святках гойдаються. Гойдаються без ніякої за це нагороди, а так хто схоче. Гри між молоддю нема неякої, крім того що грають на гармонію та танцюють, звичай грати яйцями навбитки, на ввицотки, вивівся, трохи ще держиться поміж дітьми і то зовсім мало. На великодні свята поміж молоддю розвинено пияцтво, а раз пияцтво, то воно до добра не доводить.
Оце все те що мині вдалось зібрати про готування до Великодня та святкування його в нашій місцевості.
Моя адреса. Ст. Яготин Ліснянська поштова контора с. Соснова Ф. Т. Ошкало…»
Деяким чином доповнює матеріали Ф. Ошкала із с. Соснова інформація від І. Задорожного із цього ж населеного пункту. Так дописувач пише, що місцеві селяни «скоролупу від яєць і кістки з свяченого закопують під вітряк, щоб буря не вшкодила, або на полі, щоб град не побив хліба», тому хто помре на Великдень «кладуть крашанку у домовину», ними ж і обмінювалися при христосуванні.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник Музею М. М. Бенардоса Віктор Ткаченко
