Дмитрій Солунський був римським проконсулом у Фессалоніках (Солуні), якого близько 306 року було вбито за християнську віру.
У народному побуті день Святого Дмитра пов'язаний з осінніми поминаннями померлих предків. Обряд відбувався у Дмитрову або Родинну суботу, що передує Дмитровому дню. Поминають спочатку у церкві, а потім вдома за обрядовим обідом. Обід відбувався пізніше, ніж зазвичай, після полудня або надвечір. За обідом у окремий посуд відкладали по ложці кожної страви, ставили на покуття. Тут же ставили воду і вішали рушник, щоб «душечки померлих помилися й пообідали».
У цей час закінчувався весільний період. Про розчарування незасватаних дівчат говорить народна приповідка: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комин витри».
Вважали, що святий Дмитро приносить зиму: золотим ключем закриває землю-матінку, аж поки не прийде святий Юрій (6 травня) і землю не відімкне.