М.К. Каргер народився 30 (17) травня 1903 р. у м. Казані в родині вчителя. Закінчив факультет суспільних наук Петроградського університету (1929). Одразу після завершення навчання працював у Російському музеї ім. Олександра Пушкіна, потім – у Державній Академії історії матеріальної культури (1929-1950). З 1939 р. завідував кафедрою російського мистецтва в Інституті живопису, скульптури і архітектури Всеросійської академії мистецтв. У Ленінградському університеті довгий час керував кафедрою історії мистецтва (1949-1973). З 1951 по 1974 рр. був завідувачем відділом слов’яно-руської археології у Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР. Лауреат Державної премії СРСР (1952), доктор історичних наук (1959). Автор близько 120 наукових праць.
Як науковець, М.К. Каргер починав з мистецтвознавчих студій, але врешті прийшов до археології, де перевагу віддавав архітектурно-археологічним дослідженням, спочатку у Новгороді, згодом – у Києві. З 1938 р. він очолював Київську археологічну експедицію ЛВІІМК АН СРСР, яка працювала у співдружності з Інститутом археології АН УРСР. Роботами цієї експедиції вперше були повністю розкопані залишки Десятинної церкви. Війна перервала ці дослідження. У 1943 р. М.К. Каргер був відкликаний з фронту, і продовжив роботу по дослідженню та консервації археологічних пам’яток Києва, які постраждали під час окупації.
У 1950-х рр. М.К. Каргер, крім київських і переяславських, досліджував пам’ятки давньої архітектури у Зарубі, Галичі, Володимирі-Волинському, Вишгороді, Борисполі. На території Білорусі та Росії ним були проведені розкопки Полоцька, Турова, Вітебська, Новгорода (1955-1964). Вже сам перелік та географія цих робіт свідчать про надзвичайну активність польових досліджень вченого. Колеги, зокрема Г.К.Вагнер, так характеризували ці якості дослідника: «Необыкновенная результативность археологических раскопок М.К. Каргера снискала ему популярность археолога, «видящего сквозь землю». У 1958 та 1961 рр. вийшла його двотомна монографія «Древний Киев».
М.К. Каргер вперше відвідав Переяслав ще у 1946 р., під час роботи у Києві. Він оглянув залишки каплички під Успенською церквою, розкопаної у 1888 р. П.А. Лашкарьовим. Дослідник неодноразово у публікаціях згадує ці дослідження (він характеризував їх як «дилетантські»), наводить план розкопаної споруди і передатовує пам’ятку з ХІ на ХІІ ст. [1]. Коротко проаналізував він і попередні розкопки Б.О. Рибакова 1945 р. [1; 3].
Восени 1949 р. після завершення розкопок Зарубського монастиря Київська експедиція перемістилася до Переяслава, де розпочала пошуки Михайлівського собору ХІ ст. поблизу цегляної церкви св. Михайла ХVІІІ ст. Археологи натрапили на давні фундаменти в перший же день розкопок [1]. Особливістю розкопок М.К. Каргера була їх стрімкість. У статті про результати розкопок автор із задоволенням відмічав, що розкопки 1949 р. були проведені протягом лише 12-ти днів [1]. Вчений на перспективу поставив перед собою велику мету – розкрити весь унікальний архітектурний комплекс Переяслава кінця ХІ ст., який було так яскраво змальовано переяславським літописом під 1089 р. [3].
У 1951-1953 рр. була організована Переяслав-Хмельницька археологічна експедиція АН СРСР та АН УРСР на чолі з М.К. Каргером. Експедицією було відкрито максимально можливу на той час площу, на якій розміщувались рештки Михайлівського собору, включно з прибудовами – боковими притворами та князівськими усипальнями. Результатом виявилася перша наукова реконструкція плану унікальної пам’ятки. У 1952 р. по всій території дитинця було закладено 32 розвідувальні шурфи загальною площею 570 кв. м. У результаті по вул. Радянській, 7 (т.зв. садиба Динника) відкриті залишки безстовпної церква ХІ ст. [3]. На посаді виявлено залишки двох жител з печами. Розкопками у кількох місцях прорізано оборонний вал переяславського дитинця, зокрема, на місці розкопів Б.О. Рибакова 1945 р. [3].
Дослідження 1953 р. виявились особливо масштабними та плідними за результатами, адже за чотири місяці розкопок було досліджено дві пам’ятки в «окольному граді» (посаді) давнього міста, надзвичайно важливі для вивчення особливостей переяславської архітектури: церква (Воскресенська) ХІІ ст. та церква-усипальня (Спаська) ХІ ст. [2; 3]. Обидві пам’ятки були виявлені М.І. Сікорським, завдяки його пильній увазі до будь-яких незвичних знахідок у місті. У липні та серпні на території «окольного граду» експедицією М.К. Каргера вивчені залишки храму ХІІ ст. (т.зв. Воскресенська церква). У вересні експедиція перемістилася на нове місце розкопок і впродовж двох місяців досліджувала залишки церкви-усипальні ХІ ст. (т.зв. Спаської). Щодо храму ХІІ ст. дослідник зазначав, що розташування собору на території «окольного міста» засвідчує його зв’язок з мешканцями посаду: він припускав, що храм міг бути монастирським собором і одночасно усипальнею, або міг бути вотчинним монастирем якоїсь княжої сім’ї [2; 3]. Порівнявши храм-усипальню ХІ ст. з іншими храмами переяславської архітектури, М.К. Каргер відніс його до типу малих споруд княжих чи боярських вотчин [2]. Надзвичайно добре збереження останньої пам’ятки дозволило за ініціативою археологів та переяславських музейників здійснити її музеєфікацію: вподовж 1954-1955 рр. над залишками церкви був споруджений захисний павільйон, що на той час було унікальним досвідом у музейній практиці. Згодом у павільйоні збудовано експозицію Археологічного музею.
У 1955 р. в роботі експедиції М.К. Каргера була перерва – дослідник у цей час працював у Галичі. У 1956 р. він повернувся до Переяслава зі своєю експедицією, яка мала назву Галицько-Волинська. Певно, дослідник відчував і розумів, що Переяслав ще не до кінця відкрив свої археологічні таємниці. Він приступив до вивчення фрагментів кладки, виявлених М.І. Сікорським у 1955 р. під товщею Михайлівського бастіону ХVІІІ ст. Однак розкопати її повністю того року не вдалося, оскільки необхідно було спершу знести земляний насип бастіону. М.К. Каргер попередньо інтерпретував розкопані частини давньої кладки як складову частину комплексу споруд літописного «кам’яного граду», зведеного митрополитом Єфремом, зокрема, виявлений ним відрізок кам’яно-цегляної стіни вважав частиною огорожі єпископського двору. Досліджуючи шурфами та траншеями територію дитинця з метою пошуку продовження кам’яної стіни єпископського двору, на проїжджій частині вул. Кріпосної археологи випадково натрапили на залишки церкви ХІ ст., яку й відкрили розкопками повністю. М.К. Каргер ідентифікував відкриті рештки споруди як згадувану у літопису під 1089 р. церкву св. Андрія «біля воріт».
Вчений бачив великі перспективи археологічних робіт у місті, але розкопки 1956 р. виявилися тут для нього останніми. Значимі результати досліджень у Переяславі мали стати початком великої наукової праці, присвяченої особливостям переяславської архітектурної школи. Але в подальшому ця тема не знайшла продовження в роботах М.К. Каргера. Українські археологи Р.О. Юра, М.Ю. Брайчевський, Ю.С. Асєєв, М.І. Сікорський наприкінці 1950 та на початку 1960-х рр. розкопали такі видатні пам’ятки ХІ ст. як церкву Володимира Мономаха, Єпископські ворота, Єпископський палац, які у свій час сподівався, але не відкрив М.К. Каргер. Деякі речові знахідки, отримані внаслідок розкопок 1949, 1952-1953 рр., були передані до Переяслав-Хмельницького історичного музею автором розкопок ще у 1949 та 1954 рр. (згідно перших інвентарних книг музею), в тому числі, такі унікальні експонати, як реставрований ленінградськими спеціалістами бронзові хорос-люстра, свічник, деталі панікадила з розкопок Спаської церкви-усипальні тощо. Значна кількість предметів з розкопок М.К. Каргера 1952-1953 рр. надійшла до музею у 1959 р. У 1977 р. після смерті дослідника від Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР, довгий час очолюваного М.К. Каргером, до переяславського музею надіслано окремі знахідки з розкопок у Переяславі.
Помер відомий вчений 25 серпня 1976 р. Похований на Казанському кладовищі у місті Пушкін.
Наукові праці:
- Каргер М.К. Памятники переяславльского зодчества ХІ–ХІІ вв. в свете археологических исследований / М.К. Каргер // Советская археология. – 1951. – Т. 15. – С. 44–63.
- Каргер М.К. Розкопки в Переяславі-Хмельницькому у 1952–1953 рр. / М.К. Каргер // Археологія. – 1954. – Вип. ІХ. – С. 28–53.
- Каргер М.К. Раскопки в Переяславе-Хмельницком в 1952–1953 гг. / М.К. Каргер // Советская археология. – 1954. – Т. 20. – С. 5–30.
- Каргер М.К. Древний Киев. – Т. 1-2. – М.-Л., 1958—1961.
- Каргер М.К. Новгород Великий. – М.-Л., 1961.
- Каргер М.К. Зодчество древнего Смоленска (XII—XIII вв.). – Л., 1964.
Джерела:
- Вагнер Г.К., Кирпичников А.Н. К 60-летию М. К. Каргера // Советская археология. – 1963. – № 4. – С. 124-126.
- Чернецов А.В. Крупный ученый, неповторимая личность. К 100-летию со дня рождения академика Б.А. Рыбакова // Вестник РАН. – 2008. – Т. 78. – № 6. – С. 538-548.
- Кирпичников А.Н. Михаил Константинович Каргер // Советская археология. – 1977. – № 3. – С. 333-334.
Cтарший науковий співробітник НДВ «Археологічний музей» Бузян Г.М.
