12 cерпня 1857 р. – день народження Андрія Володимировича Стороженка – відомого історика, археографа, публіциста, літературознавця, земського громадського і політичного діяча

12 cерпня 1857 р. – день народження Андрія Володимировича Стороженка – відомого історика, археографа, публіциста, літературознавця, земського громадського і політичного діяча, життя і діяльність якого тісно пов’язані з Переяславом.

А. Стороженко народився в с. Велика Круча Пирятинського повіту Полтавської губернії в родині багатого землевласника, інспектора Харківського університету, відставного підпоручика лейб-гвардії Семенівського полку Володимира Андрійовича Стороженка і Варвари Ананіївни Стороженко (в дівоцтві Олександрович). У родині він був первістком, пізніше народилися сестра Марія і брат Микола, який також став відомим істориком і педагогом. Початкову освіту здобув вдома (навчала його няня-вихователька Уляна Артемівна Дуб). В гостях у Стороженків часто бував близький родич, композитор Микола Лисенко, часто звучала музика. Родина мала в маєтку велику бібліотеку, яка включала багато історичної літератури. Батьки мріяли дати дітям гарну освіту. Тому, як тільки в Москві був відкритий класичний Імператорський ліцей Цесаревича Миколи, Стороженки в 1867 р. придбали в Москві будинок, переїхали туди на постійне проживання та відали старшого сина на навчання до ліцею. В 1875 р. А. Стороженко закінчив ліцей із срібною медаллю. Родина планувала залишатися в Москві на час навчання сина в Московському університеті. Але поганий стан здоров’я молодшого сина Миколи змусив їх повернутися у Велику Кручу. В результаті А. Стороженко  в 1875 р. вступив на навчання в Університет Святого Володимира в Києві на слов’яно-російське відділення історико-філологічного факультету. Тут сформувалися його наукові інтереси – історія України й Польщі, українсько-польські відносини, історія козацтва. В 1879 р. А. Стороженко закінчив університет із золотою медаллю. Під керівництвом професора Олександра Котляревського і фактично у співавторстві з ним підготував наукову працю «Очерки истории чешской литературы. Зеленогорская и Краледворская рукописи. Очерк литературной истории рукописей 1817-1877. Историко-библиографическое исследование». Завдяки цій праці А. Стороженко в1879 р. отримав вчений ступінь кандидата університету, що дозволило йому продовжити навчання в університеті в якості професорського стипендиата по темі «Польско-латинский поэт второй половины XIX века С. Ф. Кленович». Але смерть наукового керівника О. Котляревського в 1881 р. не дозволила реалізуватися цим планам. Магістерську дисертацію А. Стороженко не захистив, у зв’язку з чим не зміг посісти вакантну посаду професора кафедри історико-філологічного факультету.

4 жовтня 1881 р. А. Стороженко обраний дійсним членом Історичного товариства Нестора-літописця (головою Товариства до своєї смерті був О. Котляревський). Згодом став членом редакційного комітету цього Товариства, а також заступником голови. Пізніше був членом комісії по виданню старожитностей України, яка функціонувала при Товаристві. Був членом й інших наукових організацій, зокрема, Київської комісії для розбору стародавніх актів, Чернігівської і Вітебської вчених архівних комісій, Московського історико-родовідного товариства, Київського слов’янського благодійного товариства та інших.

У 1882 р. одружився з Марією Патрикеївною Ілляшенко, дочкою дійсного статського радника, поміщика Радомислівського повіту Київської губернії. Сімейне життя склалося вдало, у подружжя народилося троє синів: Володимир, Яків, Андрій.

Невдала спроба розпочати викладацьку діяльність у Київському університеті спонукала А. Стороженка до переїзду в м. Переяслав Полтавської губернії і заняття громадсько-політичною діяльністю. З 18 червня 1884 р. по 31 серпня 1892 р. він виконував обов’язки почесного мирового судді Переяславського повіту, з 13 серпня 1886 р. по липень 1892 р. був головою Переяславської земської Управи, з 1892 р. по 1913 р. з перервами – гласним Переяславських і Пирятинських земських зборів, з липня 1912 р. – предводителем дворянства Переяславського повіту (28 вересня 1913 р. переобраний предводителем на трирічний термін). Обирався повітовий предводитель дворянства на 3 роки і служив без винагороди, що робило цю посаду почесною. Ця посада передбачала власне виконання дворянських станових обов’язків та участь у численних комісіях, товариствах, благодійних фундаціях. За період служби на різних земських посадах А. Стороженко дослужився до цивільного чину колезького асесора (відповідав 8-му класу «Табелю про ранги»), який отримав 5 травня 1894 р.

Навіть займаючись громадсько-політичною діяльністю А. Строженко не залишав наукову роботу. Він неодноразово друкувався на шпальтах журналу «Київська старовина». За період з 1882 р. по 1899 р. ним було оприлюднено близько 30 статей і заміток, серед яких дослідження з історії Києва, Борисполя, Переяслава. Зокрема, Переяславу дослідник присвятив 9 своїх публікацій:

• Стороженко А.В. Михайловская и Покровская церкви в г. Переяславе (К рисункам Т. Гр. // Киевская старина. – 1891. – Т. 32. – № 2 февраль. – С. 337-357.
• Стороженко А.В.Земская деятельность в Переяславском уезде, Полтавской губ. в 1886-1892 гг.: Очерк А. В. Стороженко. – К.: Типография К. Н. Милевского, 1892. – 40 с.
• Стороженко А.В.Очерки Переяславщины // Киевская старина. – 1891. – Т. 35. – № 11 ноябрь. – С. 195-215.
• Стороженко А.В.Старинное поучение переяславскому семинаристу при вступлении его в Киевскую академию // Киевская старина. – 1892. – Т. 36. – № 1 январь. – С. 141-144 (д.).
• Стороженко А.В.Родион Григорьевич Дмитрашко, полковник переяславский и его род // Киевская старина. –1893. – Т. 41. – № 4 апрель. – С. 1-28.
• Стороженко А.В.Вук Сербин, полковник переяславский (1675-1682) // Киевская старина. – 1894. – Т. 44. – № 1 январь. – С. 128-134 (д.).
• Стороженко А.В.Какой юбилей имеет право праздновать г. Переяславль Полтавской г.? // Киевская старина. – 1894. – Т. 45. – № 4 апрель. – С. 61-73.
• Стороженко А.В.Где жили переяславские торки? // Киевская старина. – 1899. – Т. 64. – № 2 февраль. – С. 283-290.
• Стороженко А.В.Очерки переяславской старины: исследования, документы и заметки. – К.: Типография товарищества Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1900. – 235 с.

У 1899 р. А. Стороженко припинив співпрацю із журналом «Київська старовина», одна із причин – народження первістка у 1898 р. і намагання більше уваги приділяти сімейному життю.

У 1904 р. А. Стороженко видав фундаментальну працю «Стефан Баторий и днепровские козаки: исследования, памятники, документы и заметки», яка принесла автору в 1909 р. Уварівську премію Петербурзької академії наук. В 1902-1910 рр. спільно з братом Миколою видав 7 томів фамільного архіву роду Стороженків за кілька століть

У 1900 р. брати Андрій і Микола Стороженки видали археографічний збірник «Очерки Переяславской старины» і спонсорували видання 4-томного «Малороссийского родословника» В. Модзалевського, який містив розписи 240 козацько-старшинських родів.

Відродження української державності у 1917 р. А. Стороженко зустрів вороже. У 1917 р. був головою Союзу парафіяльних рад Києва, яка під його керівництвом чинила опір розколу православної церкви в умовах революційних подій і утворенню Української автокефальної церкви. На початку 1919 р. з приходом більшовиків у Київ А. Стороженко з родиною переїхав до Одеси, а в 1922 р. емігрував до Польщі. Як склалася подальша доля А. Стороженка невідомо. Дослідники припускають, що в еміграції він публікувався під псевдонімом А. Царинний, який використовував ще його дід Андрій Якович Стороженко. Зокрема, під цим псевдонімом у 1925 р. в Берліні була видана праця «Украинское движение».Час і місце смерті А. Стороженка дослідникам невідомі.

Наукова і громадсько-політична діяльність Андрія Володимировича Стороженка викликали й викликають неоднозначні оцінки з боку дослідників імперської, радянської і сучасної доби. Більшість з них вважають А. Стороженка одним із найбільших спеціалістів з історії України ХVІ-ХVІІ ст., але не всі поділяють його погляди. У своїх творах А. Стороженко висловлював консервативний погляд на історію Російської імперії, відстоював єдність трьох слов’янських народів (російського, українського, білоруського). Він першим в науковому середовищі висунув теорію про значення «Малої Русі» як початкової («исконной») на противагу «Великої Русі» як вторинної, утвореної шляхом приєднання колоніальних територій. Одним з перших розглянув питання генезису назв «Україна», «Мала Русь», «Велика Русь», «Малоросія».

Як громадсько-політичний діяч А. Стороженко був прибічником монархічної ідеології й стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Нащадок відомого старшинсько-козацького роду був власником чималих маєтностей на Лівобережжі України і в Царстві Польському, що спонукало його до відповідної політичної орієнтації. А. Стороженко володів маєтками в с. Кучаків Переяславського повіту Полтавської губернії (1171 десятин землі), с. Повстине Пирятинського повіту Полтавської губернії (409 десятин землі), а також майоратними маєтками (ті, що повністю переходили старшому в родині) в Келецькій губернії Царства Польського (в Старо-Хенщині Келецького повіту і Злотниках Енджейовського повіту). Також він мав будинок в Києві на Печерську (вул. Московська, 11).

Замолоду ліберал і українофіл, А. Стороженко згодом перейшов на платформу російського націоналізму з його антиукраїнським спрямуванням. Але в історію він увійшов не через свою політичну позицію, а, насамперед, як дослідник козацтва, спеціаліст з історичної регіоналістики й, зокрема, автор змістовних праць про Переяслав та Переяславщину.

• 1. Андрій Володимирович Стороженко 1. Андрій Володимирович Стороженко
• 2. Андрій Стороженко (сидить другий праворуч) на урочистостях з нагоди 15-річчя журналу «Київська старовина», весна 1898 р. 2. Андрій Стороженко (сидить другий праворуч) на урочистостях з нагоди 15-річчя журналу «Київська старовина», весна 1898 р.
•