28 ЛЮТОГО – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА – ВИПУСКНИКА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КОЛЕГІУМУ

Памфіл Данилович Юркевич – один із найвизначніших українських філософів XIX століття, який навчався в м. Переяславі. Без ґрунтовного вивчення його спадщини важко збагнути глибинний смисл тих процесів, які відбувалися протягом другої половини XIX – початку XX ст. у сфері української духовності.

Юркевич Памфіл Данилович (16/28.02.1826 – 04/16.10.1874) – філософ, педагог. Народився у с. Ліплявому Золотоніського повіту Полтавської губернії. Після Ліплявської школи Памфіла віддають до Переяславського повітового духовного училища. Закінчивши його в 1841 р., юнак вступає до Полтавської духовної семінарії (м. Переяслав), де викладали досить широкий спектр дисциплін: природничі науки, медицину, основи сільського господарства, вчення про церковно-службові книги, герменевтику, патристику, Святе Письмо, філософію, іноземні мови (латинська, давньогрецька, давньогебрейська, німецька, французька, російська), математику, церковну і світську історію тощо.

Семінарію в м. Переяславі Юркевич закінчив в 1847 р. як перший за успіхами і здібностями випускник. Далі вступає до Київської духовної академії. Після завершення академічного курсу (1851 р.) був залишений наставником по класу філософських наук. З жовтня 1852 р. – магістр богослов’я і бакалавр Київської духовної академії, читав курси з історії філософії, логіки й метафізики, викладав (з 1857 р.) німецьку мову; крім того, в 1854 – 56 pp. – помічник інспектора. В жовтні 1861 р. Памфіла Юркевича переведено на щойно відкриту після десятирічної перерви кафедру філософії Московського університету, де працював ординарним професором до кінця життя, викладаючи курси з історії філософії, логіки, психології, педагогіки, історії філософії права. В 1869 – 73 pp. виконував обов’язки декана історико-філолософського факультету. Памфіл Юркевич прожив недовге життя (48 років), у 1873 р. він тяжко захворів і 16 жовтня помер. Похований на цвинтарі Свято-Данилового монастиря у Москві.

Творче життя філософа досить чітко можна поділити на два основних періоди: київський, найбільш плідний та органічний для Юркевича, і московський, який приніс йому чимало страждань через гоніння з боку російських радикалів-матеріалістів. Памфіл Юркевич один із теоретиків «філософії серця», основні засади якої виклав у праці «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого», де розгортається цілісна філософсько-антропологічна концепція про серце як визначальну основу фізичного та духовного життя людини. Юркевич пропонує досить оригінальний і не типовий для його епохи погляд на людину як на конкретну індивідуальність, котрий аж ніяк не вписувався ні в матеріалістичні, ні в ідеалістичні антропологічні теорії того часу.

Серце в філософії Юркевича – це скарбник і носій усіх тілесних сил людини; центр душевного й духовного життя людини; центр усіх пізнавальних дій душі; центр морального життя людини, скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон.

Завідувач науково-дослідного відділу «Меморіальний музей Г.С. Сковороди»                 Т. В. Радіоненко