СВЯТО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

СВЯТО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

Відзначається 13 грудня. Андрій був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм від Іоанна його раніше за інших покликав на Йордані Ісус, тому апостол Андрій і має ім’я Первозванний. Удвох із братом (апостолом Петром) вони проповідували християнство народам, що проживали на північ та схід від Чорного моря. За легендою, вміщеною у «Повісті временних літ», Андрій проповідував на київських горах, благословив це місце і поставив тут хреста.

З давніх-давен у ніч «під Андрія» дівчата в Україні ворожили. Розповсюджене було, наприклад, ворожіння за допомогою невеличких кульок з тіста. Випечуть – звичайні собі балабушки, але справа у тому, що воду, для виготовлення цих балабушок, дівчата повинні були носити не у відрі, не в глечику, а у роті. Хлопці ж добре знали про цей звичай та стерегли дівчат біля криниці, щоб розсмішити. Доводилося давати хлопцям викуп. Коли ж нарешті тісто було готове та балабушки випечені, кожна дівчина мітила свою, і тоді випускали голодного пса. Чию балабушку спершу з’їсть собака, та дівчина першою вийде заміж. А чию не зачепить, та сидітиме в дівках. А буває, що пес наїсться та й потягне балабушку до темного кутка, та там і покине – так і доля занесе дівчину в чужі краї. Найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине.

У ніч «під Андрія» хлопці мали право бешкетувати. Наприклад, знімали ворота чи хвіртку у дворі батьків, які не пускали дочку гуляти – це трактувалося як усунення перешкоди до шлюбу з коханою дівчиною. Також могли затулити шибки, щоб люди не знали, коли вставати вранці.

Увечері «на Андрія» сходилися усі разом – і хлопці, і дівчата. Дівчата пекли калету. Це великий круглий корж з отвором у середині, з медом, вишнями, горіхами, маком. В отвір вставляли червону стрічку і підвішували калету до сволока і влаштовували «кусання калети», яке супроводжувалося сміхом і жартами.

На Андрія також передбачали якою буде зима. Зокрема, «слухали воду» на річці. Рубали ополонку й перш ніж набрати води, прикладалися вухом до льоду. Якщо вода була тиха, то й зима буде м’якою. Якщо ж вода шуміла, то зиму чекали сувору, із сильними морозами та завірюхами.