17 грудня – день пам’яті великомучениці Варвари, яка жила у ІІІ ст. За переказами, дівчина була неймовірно красивою і розумною. Мала лише батька, який дуже любив її й прагнув, щоб дочка наслідувала його релігійні погляди. Але, спостерігаючи красу природи і світу, Варвара прийшла до висновку, що таку велич міг створити тільки Творець. Незабаром дівчина прийняла хрещення, і відтоді душу її повністю заполонив Господь. Відстоюючи християнську віру, Варвара зазнала нещадних катувань, але не відступилася від своїх переконань. У в’язниці, куди її заточили, дівчину підтримав Ісус Христос. Він явився до неї і причастив (саме тому в православній і католицькій вірі Варвара виступає як Свята, яка в тяжких обставинах рятує від небезпеки вмерти без сповіді та причащання) та подарував персня.
В народі великомученицю Варвару шанували здавна. Молилися про захист від несподіваної смерті, поминали померлих родичів. Молилися про зцілення від хвороб, за дітей, щоб були слухняними та здоровими, про злагоду та добробут у сім’ї. Свята Варвара особливо шанувалася жінками, Варварин день вважався жіночим святом. На «Варки» заборонялося робити важку роботу. Можна було тільки вишивати, тому що, за переказами сама великомучениця дуже любила цю роботу і навіть вишила ризу Ісусу Христу. Вона ж, говорили, і людей навчила вишивати.
Вважалося, що з «Варвари» розпочинався поворот на весну. Тому й говорили, що «Варвара ночі увірвала, а дня приточила».
Наступного дня, 18 грудня, відзначали день преподобного Сави Освяченого, а 19 грудня – святителя Миколая. Усі три свята – Варки, Савки, Миколая – утворювали єдиний ритуально-обрядовий комплекс. Говорили, що святий Микола ходить по землі не сам, а з Савою та Варварою, на Поліссі останніх вважали батьками Миколая.
Із дня Варвари жінки збиралися в гурти для різного рукоділля, зокрема вишивання. Також у ці дні святкували. День Варвари вважався жіночим святом, а Савин день – чоловічим. Попрацювати вдавалося не завжди, тому жартували: «І савила, і варварила, і сорочку собі не справила».
У дні «Варвари» та «Сави», а також наступного дня – на «Миколая», завжди були великі морози, випадав сніг і починалася справжня зима. Тому й казали, що «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить». Під час цих днів селяни колись варили кутю та узвар – «щоб хліб родив та садовина рясніла».