Пов’язане це свято з православним днем пам’яті великомучениці Тетяни Римської. Українці йшли до церкви поставити свічку і помолитися святій Тетяні. Вірили, що вона подарує успіхи, зокрема у навчанні. Цього дня господині випікали хліб у вигляді сонця, цим самим запрошуючи світило якнайшвидше прогрівати землю і накликати весну.
В народі казали: «В Тетянин день сонце повертає до літа, а зима – до морозів». Спостерігали за погодою: якщо цього дня сонячно, то весна прийде рано і птахи скоро повернуться з вирію, якщо похмуро – буде дощове і сире літо, поганий врожай.
Дівчата просили хорошого нареченого, розчісуючи волосся: «Косо-косо, гребенем чесана, туго заплетена, хто тебе розплете, під хустку запхає?» Зачесавши гладенько голову, квітчали її вінком і стрічками, «аби пишною на розум голівонька була». Щоб личко було пшеничним старалися вмиватися Тетяниною водою, звечора принісши ночовки снігу. Мати виливала використану воду на кущ ружі, «аби дочка ружою до самої старості цвіла».
Молодь у день Тетяни влаштовувала розваги: хлопці впрягалися у сани та дівок возили. Везуть-везуть, а потім і перекинуть. Дівчата, оговтавшись, стараються наздогнати, у сани знову сісти, «аби не скінчився у їхній долі Тетянин день, тобто – веселощі».
Дітям цього дня дозволяли вишкрібувати різні письмена на замерзлих шибках, «аби швидше до розуму дорости».
Старший науковий співробітник Музею українських обрядів Зубер С.М.