Українці вважали, що саме цього дня зима з літом зустрічається. Крім того, спостерігали за погодою: якщо на Стрітення мороз, то літо буде жарке, а коли хмарно – будуть часто йти дощі. Коли на Стрітення півень води з калюжі нап’ється, то на Юрія (6 травня) корова напасеться.
Віруючі люди на Стрітення святили воду та свічки. Останні ставали в пригоді від усякої біди. Зсукана ще на Спаса, освячена на Стрітення, свічка чекала свого часу: коли надходила гроза, свічка захищала щоб грім не пошкодив господу, не витолочив садовину чи посіви. Також освячену свічку давали у руки помираючому, так легше буде іти на той світ душі. А дівчата, що на виданні, прикрашаючи себе, додавали свічку до стрічок та квіток «аби суджений ліпився, красний, як квіт, вився». Виряджаючи в далеку дорогу, мати кропила мандрівника стрітенською водою «аби зло обминало». Також освяченою водою вмивалися, щоб убезпечитися від застуди.
І хоч, зазвичай, цієї пори ще морозно, проте дітвора вже могла вигукувати перші весняні заклички: «Вибігаємо з хати літо стрічати!» А старші підлітки з воску, що скапував зі стрітенських свічок, ліпили хрестики і прикріплювали їх до старих верб також «аби поскорше весну зустрічати». Отож, всі в очікуванні бажаного тепла, яке обов’язково прийде з весною.