Володимир Кирилович Гончаров народився 15 липня (2 липня за старим стилем) 1909 р. у м. Замостя Люблінської губ. (нині Люблінського воєводства, Польща). Закінчив Бердичівський кооперативний технікум (нині Житомирської обл.) (1929). Працював завідувачем відділу археології Бердичівського краєзнавчого музею (1929-1934). З 1934 р. перейшов до Інституту археології АН УРСР старшим науковим співробітником відділу слов’янської археології та Археологічного музею Інституту. Досліджував давньоруські міста і городища, слов’янську Лука-Райковецьку культуру, черняхівську культуру. Працював у багатьох археологічних експедиціях з розкопок стародавніх Іскоростеня (1939), Райковецького городища та поселення, (1946-1948), Городська (1947), Колодяжина (1948-1953), Пліснеська (1950), Галича (1951), Києва («місто Володимира», 1955), Воїня (1956-1957), городища Іван-Гора (1960-1967).
У 1952 та 1954 рр. досліджував Переяславський ґрунтовий могильник черняхівської культури ІІІ-ІV ст. н.е., очоливши Переяслав-Хмельницьку археологічну експедицію Інституту археології АН УРСР.
У розкопках 1952 р. В.К. Гончарову допомагали переяславські музейники на чолі з М.І. Сікорським, копачів та фотографа він наймав на місці: робочими були працівники радгоспу, фотографом переяславець П. Шепель. Було розкрито значну площу та досліджено кілька цікавих поховань. Подальші дослідження були відкладені на один рік, оскільки В. Гончаров завершував дослідження давньоруського городища Колодяжин на Житомирщині. У 1954 р. експедиція повернулася до Переяслава з метою продовження досліджень переяславського могильника. Вона була посилена участю двох досвідчених науковців – Є.В. Махно з Інституту археології АН УРСР та Н.І. Шендрик із Державного історичного музею УРСР (Київ).
Некрополь розташовувався на землях радгоспу «Переяславський», на правому березі р. Трубіж. Всього у 1952 та 1954 рр. було досліджено 19 тілопокладень, 21 тілоспалення і 2 кенотафи. Супроводжуючий поховальний інвентар виявився багатим і різноманітним: керамічний посуд провінційно-римського типу, візантійські скляні ваза та келих, комплект скляних гральних жетонів, різноманітне намисто зі скла, сердоліку, металу, бронзові фібули, кістяні гребінці, залізні шпора, ніж тощо. На думку дослідників, інвентар дослідженого могильника не виходив за межі типових черняхівських поховальних комплексів. Але за виразністю отриманого матеріалу та повнотою досліджень Переяславський могильник належить до визначальних пам’яток в характеристиці черняхівської культури.
Відомий дослідник є автором відомої монографії «Райковецьке городище» (1950), «Древньоруське місто Воїнь» (1966), близько 40 наукових статей, розділів у виданнях «Нариси стародавньої історії УРСР» (1957), «Археологія Української РСР» (1975).
Помер В.К. Гончаров 26 серпня 1987 р., похований у Києві.
Деякі праці дослідника:
- Гончаров В. К. Райковецьке городище. – К.: изд. АН УРСР, 1950. – 216 с.
- Гончаров В.К. Могильник культуры полей погребений у г. Переяслава-Хмельницького // КСИА АН УСССР. – 1955. – Вып. 4. – С. 37–39.
- Гончаров В. К., Махно Є. В. Могильник черняхівського типу біля Переяслава-Хмельницького // Археологія. – К., 1977. – Т. 11. – С. 127-143.
- Довженок В. Й., Гончаров В. К., Юра Р О. Древньоруське місто Воїнь. – К.: Вид-во АН УРСР, 1966. – 148 с.
Джерела:
Мезенцева Г. Г. Дослідники археології України. – Чернігів: Сіверянська думка, 1997. – С. 143.
Старший науковий співробітник НДВ «Археологічний музей» Г.М. Бузян
-
В.К. Гончаров. 1960-і рр.
В.К. Гончаров. 1960-і рр.
-
В.К. Гочаров та М.І. Сікорський (другий та третій справа) та учасники розкопок Переяславського могильника. 1952 р.
В.К. Гочаров та М.І. Сікорський (другий та третій справа) та учасники розкопок Переяславського могильника. 1952 р.
-
В.К. Гочаров та М.І. Сікорський (перший та третій зліва). 1952 р.
В.К. Гочаров та М.І. Сікорський (перший та третій зліва). 1952 р.
