Петро́ Степа́нович Погребня́к (нар. 10 липня 1900 р. у с. Волохів Яр Зміївського району Харківської області, — пом. 25 липня 1976, м. Київ, Україна) — український вчений-лісівник і ґрунтознавець, доктор географічних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, професор кафедри лісівництва Української сільськогосподарської академії (Національний університет біоресурсів і природокористування України), академік та віце-президент АН УРСР.
Закінчив Xарківський сільськогосподарський інститут.
У 1945 – 56 рр. — директор Інституту лісу АН УРСР,
1948 – 50 рр. — голова Ради по вивченню продуктивних сил України АН УРСР,
1950 – 62 рр. — голова Укр. товариства охорони природи,
1957 – 60 рр. — завідувач відділу Ботанічного саду АН УРСР,
з 1965 р. — завідувач сектору географії АН УРСР.
Був нагороджений державними нагородами СРСР.
Постать академіка Петра Погребняка вирізняється серед відомих вчених-лісоводів України своєю монументальністю та багатогранністю наукових інтересів. Він відомий в Україні і за її межами перш за все, як вчений, що вніс у лісівничу науку надзвичайно вагомий внесок. Наукові інтереси Петра Степановича стосувалися екології, геоботаніки, ґрунтознавства, фізичної географії, геоморфології, ландшафтознавства та інших наук.
П. С. Погребняк – перший директор Інституту лісівництва (з 1954 р. Інституту лісу) Академії наук УРСР. В організацію цього інституту він уклав увесь свій талант і неабиякий досвід науково-організаційної роботи. Вже в самій структурі майбутнього інституту Петро Степанович передбачав поєднання теоретичних досліджень, в основному з проблем вивчення взаємодії деревної рослинності з середовищем у лісі, з опрацюванням практичних питань лісового господарства. Недарма за його пропозицією інститут було названо (і відповідно сформовано) не Інститутом лісознавства, а лісівництва. За тієї величезної, в порівнянні з сучасним станом, бідності на кадри в перші воєнні роки Петро Степанович зумів за короткий час залучити до роботи в інституті потрібні висококваліфіковані кадри лісівників, ґрунтознавців, мікробіологів, фізіологів деревних рослин, селекціонерів тощо. Він належним чином зорієнтував молодий науковий колектив, надаючи йому відповідного обличчя. За 10 років свого існування (1946-1956 рр.) Інститут виконав чимало актуальних теоретичних досліджень з питань лісівництва, лісового ґрунтознавства, екології й фізіології деревних рослин, лісових культур, розв’язав на теоретичних засадах ряд практичних проблем. Це, зокрема, застосування добрив у лісах і розсадниках, запровадження радіобіологічних методів дослідження в лісах (уперше), вивчення взаємин між деревними породами, а також мікробіологічного й тваринного населення лісових ґрунтів, водного режиму їх глибокої товщі, процесів мінералізації опадів, кругообігу речовин у системі «ліс – ґрунт» тощо.
Наукові дослідження колективу Інституту були узагальнені у широко відомих збірниках наукових праць, яких опубліковано 7 томів, нині більшість опублікованих у збірниках матеріалів вважають класичними. Серед таких публікацій слід назвати науковий доробок П.С.Погребняка:
- «Дослідження ґрунтів і кореневих систем у дібровах», «Результати вегетаційних дослідів з мінерального живлення деревних порід» (1928-1938); «Дослідження ґрунтів і кореневих систем в лісах Полісся Української РСР» (1955 р.);
- три статті у співавторстві з аспірантом П.М.Мельником, який загинув у роки ІІ світової війни, «Кореневі системи деревних порід у дібровах», «Вплив зріджування лісостанів на коріння й ґрунти в дібровах» і «Вплив природних фільтрів з лісової підстилки на вивітрювання первинних мінералів» (1952 р.). Ці роботи не втратили актуальності і в наші дні, бо при поглибленому вивченні природи лісу дослідники і нині користуються удосконаленими П.Погребняком методиками вивчення кореневих систем; - «До питання про походження реакції лісової підстилки», що базується на матеріалах досліджень 1949-1950 рр.;
- «Засоби створення лісових насаджень на пісках Нижнього Дніпра» (1953 р.), де аналізується більше, ніж сторічний досвід закріплення та заліснення нижньодніпровських пісків, широко аргументується торф’яно-гніздовий метод садіння сосни на цих пісках, подаються рекомендації щодо створення соснових культур за цим методом.
- «Водний режим ґрунтів Чорного лісу» (співавтори В.І. Словиковський та Я.К. Зарудний); «До питання про вплив лісу на родючість чорноземів» (співавтор В.Д. Гоцуляк) (1958 р.).
В кінці 50-х і на початку 60-х років він пише, підсумовуючи цим свій багаторічний досвід лісника, лісознавця (лісотиполога) й лісового ґрунтознавця, підручник з лісівництва та в співавторстві з Н.Б. Ремезовим підручник з лісового ґрунтознавства.
Об’єктами постійного і невтомного піклування П.С. Погребняка були всі складові природоохоронної справи: боротьба за чистоту повітря, охорона водних ресурсів, захист рослинного і тваринного світу, організація заповідників і пам’ятків природи. Але особливу увагу він все ж таки приділяв охороні живої природи – рослинному і тваринному світу.
За півстоліття творчої діяльності П. С. Погребняк створив наукову школу в лісівництві, відому як українську типологічну школу. Нині наукові ідеї П.С. Погребняка розвивають його учні, зокрема обґрунтована ним порівняльна екологія рослин, має широке застосування в лісовому господарстві України та багатьох зарубіжних країн. Перелік наукових досягнень ученого свідчить про вагомий внесок не тільки в українське, а й світове лісівництво.
Про Петра Погребняка, його наукову спадщину і громадську діяльність написано немало – понад тридцять публікацій. На жаль, повної бібліографії його робіт поки-що немає, та професор С.М.Стойко вважає, що академік П.С.Погребняк опублікував «шість монографій, три підручники для вузів та понад 150 наукових статей».
Неперехідну актуальність наукового доробку вченого-енциклопедитста, гуманіста і патріота України академіка П.С.Погребняка підтверджує факт відкриття у 2000 р. у Львівському Національному університеті ім. Івана Франка кафедри конструктивної географії і картографії та наукової спеціальності 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів, де вивчаються екологічні, геофізичні, геохімічні аспекти ландшафтів, розроблені та засновані видатним науковцем.
Завідувачка НДС «Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини» Ірина Бова