Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму, політичний діяч, український літературний критик, есеїст і публіцист. Народився Дмитро Донцов за одними даними 29 серпня, а за іншими 10 вересня 1883 року у м.Мелітопіль.
Закінчивши у 1900 році Мелітопольське реальне училище, Д.Донцов переїздить до Царського Села, де здобуває середню освіту, а згодом вступає на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1907 році.
Ще в студентські роки, вступивши в Українську соціал-демократичну робітничу партію робітників, поринає у політичну діяльність. Вперше його заарештовують у 1905 році, але, під час загальної амністії Д.Донцова звільняють без суду. Наступного разу його заарештують у 1907 році. Цього разу йому загрожувало чотири роки каторги, але, провівши у Лук’янівській в’язниці вісім місяців, його звільнили на поруки завдяки клопотанню родичів.
Впродовж 1909-1911 рр навчається у Віденському університеті.
З початком І Світової війни Дмитро Донцов очолює Союз визволення України (Львів), але, у зв’язку з наступом російських військ на Галичину, змушений був переїхати до Відня. Лише наприкінці березня 1917 року Д.Донцов повернеться до Львова, де, нарешті, закінчить навчання і отримає ступінь доктора прав у Львівському університеті.
У березні 1918 року Д.Донцов переїздить до Києва, але внаслідок засудження політики гетьмана Павла Скоропадського, змушений був переховуватись. За сприяння Є.Коновальця і С.Петлюри у січні 1919 року Донцов переїздить до Відня із дипломатичною місією. А вже в лютому 1919 року, Донцов переїздить до Берна, де керує відділом інформації і друку українського представництва в Швейцарії (впродовж 1919-1921 – шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Швейцаріi). У зв'язку з ліквідацією українських дипломатичних місій, у лютому 1921 він повертається до Відня, а у1922 році отримує дозвіл на переїзд до Львова, де прожив до вересня 1939 року.
Із 1939 р. і до смерті Д.Донцов перебуває в еміграції – Румунія, Німеччина, Франція, США, Канада.
Помер Дмитро Донцов 30 травня 1973 року. Поховано на українському цвинтарі в Баунд Бруку (США).
По собі Д.Донцов лишив величезну науково-публіцистичну спадщину. Окрім найвідомішого «Націоналізм», ще ціла низка – «Дух нашої давнини», «Якою має бути література?», «Церква і націоналізм», «Дві літератури нашої доби», «За яку революцію» та інші.
Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу археології Л.Г.Чирка