Іван Франко народився в 1856 р. у с. Нагуєвичі в сім’ї заможного селянина-коваля. Його батьки мали 24 га землі і тримали прислугу.
Коли Франкові було 6 років, батько віддав його до школи у сусіднє село, де він навчився читати та писати польською і німецькою мовами. Після дворічного навчання в сільській школі, І.Франко продовжує навчання в Дрогобичі – спершу, у так званій «нормальній» школі, де навчалися переважно діти міщан а навчання велося німецькою мовою, а згодом – у дрогобицькій гімназії, де навчання велося польською мовою. Тут навчалися переважно панські діти. Перший рік навчання, як у «нормальній» школі так і в гімназії, І.Франко провів за останньою («ослячою») партою. Але, завдяки природнім здібностям і наполегливості, І.Франко дуже швидко стає одним з кращих учнів. По закінченню гімназії, у 1875 р. І.Франко вступає до Львівського університету на філософський факультет.
За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як підбурювання до протестів, І.Франко був чотири рази ув’язненим – у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр. Внаслідок першого арешту змушений був перервати навчання, яке відновив у 1878-79 рр. прослухавши загалом 7 семестрів. Повний курс навчання завершив лише у 1890-91 рр., прослухавши у Чернівецькому університеті необхідний для докторату 8-й семестр.
28 червні 1893 року у Віденському університеті відбувся успішний захист докторської дисертації І.Франка «Варлаам і Йосаф» – старохристиянський духовний роман і його літературна історія», але до викладання на кафедрі української словесності Львівського університету допущеним не був.
Великий вплив на творчість І.Франка мали жінки. За його твердженням, він тричі був закоханим: «Тричі мені являлася любов…».
«Одна несміла, як лілея біла
З зітхання і мрій уткана, із обснов.»
Саме так поет описує своє перше, ще несміливе юнацьке кохання до Ольги Рошкевич. На заваді коханню стало перше ув’язнення І.Франка. Батько Ольги – священник о.Михайло, не захотів бачити серед потенційних родичів політично неблагодійного.
Зовсім іншою «явилася» І.Франкові Юзефа Дзвонковська. Але тут на заваді почуттів стала хвороба Юзефи. Будучи невиліковно хворою, Дзвонковська відмовляє І.Франкові.
«Явилась друга – гордая княгиня
Бліда мов місяць, тиха і сумна.
Таємна й недоступна, мов святиня»
І, нарешті, третє кохання поета – Циліна Журовська:
Явилась третя – женщина чи звір?
Глядиш на неї – і очам приємно, впивається її красою зір.
У 1896 році виходить збірка інтимної лірики «Зів’яле листя», куди увійшла і поезія «Тричі мені являлася любов…»
У 1906 р. отримав звання почесного доктора Харківського університету.
Впродовж 40-річної творчої діяльності, І.Франко розкрився не лише як оригінальний поет, а і як прозаїк, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, публіцист, літературний критик тощо. За приблизними підрахунками, його творчий доробок налічує понад сто томів.
Останні роки життя І.Франко проводить на самоті, у постійних фізичних і психологічних стражданнях. Починаючи з 1900 р у дружини поета – Ольги Хоружинської, з’явилися ознаки психічного захворювання, внаслідок чого вона була змушена періодично лікуватися у клініці для душевнохворих. А з 1908 року у І.Франка почав розвиватися інфекційний ревматоїдний поліартрит. Внаслідок захворювання І.Франко мав деформовані і паралізовані руки, що ускладнювало йому наукову і літературну працю.
Помер І.Франко у страшенних злиднях і величезних боргах 28 травня 1916 року у м.Львів. По собі І.Франко лишив непогашений банківський кредит у розмірі 12000 австрійський крон, який брав на завершення будівництва власного будинку у 1902 р. на 34 роки під 4% річних. Борг батька повністю виплатив син Тарас у 1922 році.
Поховали поета 31 травня у чужій сорочці і «орендованій» гробниці на шість домовин. Сини Франка на той час були на фронті, дочка поїхала до Києва а дружина перебувала у психіатричній клініці.
Лише у 1926 році останки Івана Франка було перепоховано до окремої могили
Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу археології Л.Г.Чирка