Дремлюга Петро Панфилович народився у с. Дем’янці Переяславського повіту Полтавської губернії. З дитинства проявив хист до малювання. За кошти місцевої поміщиці був направлений на навчання до художньо-промислової школи (колишня рисувальна школа Миколи Мурашка) у м. Київ, яку, з-поміж інших, фінансував відомий меценат Олександр Трещенко. У школі навчався упродовж 1917-1918 р.
У професійному плані П. Дремлюга був обізнаний з творчістю Олександра Мурашка, Володимира Заболотного, Костянтина Піскорського, Панаса Ярмоленка, Костя Тимощука.
По материнській лінії доводився небожем відомому композиторові Павлу Івановичу Сениці.
Як вчитель, деякий час працював у школі с. Пафили Переяславського району та школі №1 м. Переяслава (?). У 60-70 рр. працював викладачем креслення, образотворчого мистецтва та каліграфії у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі.
У Переяславі проживав по вул. Макаренка. Перша дружина померла від невиліковної хвороби. Його другою дружиною була переяславка Марія Йосипівна Білогрудова (Білогруд), з якою Петро Панфилович проживав у м. Переяславі по вул. Великій Підвальній, 22 кв. 1 до кінця свого життя. Помер 17 жовтня 1992 р. у віці 92 років. Похований на Ярмарковому кладовищі.
Петро Панфилович Дремлюга був членом переяславської «Просвіти», організованої у 1917 р. та учасником бою під Крутами 29 січня 1918 р. Входив до сотні Помічного студентського куреня Січових Стрільців, що був сформований зі студентів Київського університету Св. Володимира та Народного університету. Після бою врятувався разом з товаришем Робертом Лісовським, якого вважав загиблим. Насправді той вижив та емігрував.
Після смерті чоловіка М. Білогрудова передала до історичного музею Переяслава-Хмельницького його військові нагороди.
Художні роботи, пейзажі із серії «Шевченкіана», портрети переяславських педагогів, креслення та інші роботи у 1990-х рр. М. Білогрудова передала О. Коломійцю. У вересні 2018 р. паперову папку з цими роботами О. Коломієць передав до відділу історичного краєзнавства НІЕЗ «Переяслав». Інша частина робіт, передана О. Коломійцем, також у вересні, від прийомної доньки П. Дремлюги Матковської Людмили Павлівни (проживає у м. Березань Київської області), вдома у якої зберігається ще близько 10 інших картин.
Література:
- Герасимчук Т. Один бій і сотні малюнків [Про Петра Панфиловича Дремлюгу] / Т. Герасимчук // «Березанські вісті». – Січень. – 2002 р.
- Коломієць О. Пора організувати виставку акварелей Петра Дремлюги / Олег Коломієць // Вісник Переяславщини. 31 серпня 2018. – С. 13.
Завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства, к.і.н. Тарас Нагайко