Народився у 1764 р., день, місяць та місце народження джерела не повідомляють. Походив із небагатого дворянського роду польського походження. Навчався у Московському університеті (1783-1788). Потім працював в університетській типографії перекладачем та коректором (1788-1791). Яків Благодаров брав активну участь у роботі журналу М.І.Новикова "Покоящийся трудолюбец". Російський просвітитель, письменник і видавець Микола Іванович Новіков мав великий вплив на формування поглядів та творчого життя Якова Благодарова. Під його впливом почав писати та перекладати. Активна літературна діяльність припадає на 1784-1803 рр. Перекладав переважно просвітницькі та художні твори з латинської, французької, німецької мов.
За роки навчання та роботи в університеті близько 10 окремими книгами вийшли його переклади та власні твори, більшість творів та перекладів були надруковані окремими статтями у журналах. Два перших драматичних твори, написані ним у студентські роки, це – комедії «Матерьняя любовь» (1786) та «Смешное сборище, или Мещанская комедия» (1787). Тоді ж молодий Яков Благодаров переклав прозою віршовану трагедію французького драматурга П.-Л. Бюирета де Беллуа «Тит» (1787). Багато перекладів мали релігійно-повчальний характер, вони були близькі Я.І. Благодарову через його масонські настрої, деякі були присвячені медицині, було чимало художніх перекладів, навіть збірники веселих анекдотів, тощо. Дрібні переклади були підібрані ним у збірнику «Полезное и увеселительное чтение для юношества и для всякого возраста…» (1788). Відомий його невеликий твір «Егорушка, или Человек сам собою довольный» (1797), де герой оповідання – простий селянин, який не вміє ні читати, ні писати, але завдяки великій побожності володіє істинною мудрістю.
Дев’ять років Я.І. Благодаров служив землеміром Тамбовської межової контори, паралельно займався літературною та перекладацькою діяльністю та працював у типографії І.Г. Рахманінова (1791-1800). Згодом служив скарбником у Можайську (1801-1805), потім – поштмейстером у Вязьмі (1805-1812).
14 серпня 1812 р. був переведений на ту ж саму на посаду поштмейстера до Переяслава, де і пропрацював 20 років, до кінця життя (1812-1833). У 1811–1812 був обраний членом Товариства історії та старожитностей при Московському університеті, з 1828 р. став дійсним членом цього почесного товариства, що вказує на характер його зацікавленості в переяславський період життя. У Переяславі Я.І. Благодаров займався краєзнавчими дослідженнями переяславської давнини, про що ми дізнаємося, зокрема, від О.І. Лєвшина, тоді молодого історика і етнографа, в подальшому ще й відомого державного діяча. Згадує він про Я.І. Благодарова у своїй роботі «Письма из Малороссии» (1816).
Відвідавши Переяслав влітку 1815 р. ще 17-річним студентом, Олексій Лєвшин познайомився з дослідником місцевих старожитностей Яковом Івановичем Благодаровим. Юнак був щиро вдячний старшому товаришу у пошуках місцевої давнини: «Время для нас летит в Переяславе. Мы проводим оное в сообществе с почтенным человеком, который соединяет в себе хорошие познания, добрую душу и чувствительное сердце…», – відмічає він. Описує скромне подвір’я Якова Івановича, яке знаходилось неподалік Трубежа, згадує його захоплення місцевою природою та пристрасть до читання книг. Юнак разом з поважним поштмейстером «…решились вместе осматривать окрестности Переяслава, вместе искать памятников, собирать рукописи и делать возможные открытия». Разом вони відвідали дерев’яну капличку в с. Кондоїдівка (пізніше с. Борисівка, тепер мікрорайон Переяслава), в середині якої знаходився кам’яний хрест, датований ХVII ст., який засвідчував місце загибелі князя Бориса Володимировича. Пошуки видимих ознак кам’яних будівель на поверхні землі не дали бажаного результату. Проте Я.І. Благодаров знайшов залишки якогось твердого матеріалу під водою ріки Альти. В уяві обох дослідників відразу постала версія, що це залишки фундаменту давньої споруди, занесеної річковими наносами за довгий проміжок часу. О. Лєвшину сподобалося його перебування у цьому історичному місці, він із замилуванням описує свої враження: «Почтенный Яков Иванович Благодаров, – новый знакомец наш, взялся быть путеводителем моим к месту сему, убийствами ознаменованному. Мы провели там целый вечер, пили чай, гуляли и думали о событиях протекших веков». У наступні декілька днів дослідники відвідали дерев’яну Успенську церкву, Вознесенський монастир, де оглянули Пересопницьке Євангеліє з дарчим написом гетьмана І.С. Мазепи та старовинну плащаницю ХVІ ст. Я.І. Благодаров показав О.І. Лєвшину давній невідомий рукопис, у якому останнього зацікавила легенда про заснування Переяслава із згадкою про село Перея, звідки походив переможець двобою з печенігом Іоана (Яна) Усмошевця (Кожум’яки).
Так само своєрідним гідом по місцевих старожитностях Я.І. Благодаров став для дослідника Павла Петровича Свіньїна – письменника, журналіста, історика, першого видавця літературного журналу «Отечественные записки», який у 1825 р. відвідав Переяслав. Маршрут був схожий: дослідники оглянули Борисівську капличку і кам’яний хрест, відвідали семінарську бібліотеку при Вознесенському монастирі, цікавилися Пересопницьким євангелієм.
Помер Я.І. Благодаров 13(25) червня 1833 р. Місце поховання невідоме, можливо, це був Переяслав.
Окремі власні твори та переклади Я.І. Благодарова:
- Благодаров Я.І. Комедия «Матерняя любовь». – М., 1786;
- Способ утешать находящихся в опасной болезни. – 1786. (з лат.);
- Врач души, или Лекарство душевное как здоровым, так и больным в день смерти… – 1786. (з лат.);
- Благодетель и мудрец. Китайская повесть. – М., 1788 (переклад);
- Полезное и увеселительное чтение для юношества и для всякого возраста. – М., 1788 (пер.);
- Характер добродетелей или свойство их, украшенное разными цветами древних и новых сочинителей. – 1788 (пер.);
- Ручная книжка для домостроительницы. – 1788. (з фр.);
- Наставник красоты, показывающий надежные способы и средства, по которым можно сохранить красоту лица, зубов, рук и, словом, всего тела… – 1791. (з нім.);
- Новый спутник и собеседник веселых людей. – 1796. – Ч. 1–3 (пер.);
- Благодаров Я.І. Краткие правила польского языка… – 1796;
- Благодаров Я.І. Грамматика польского языка. – М., 1796;
- Благодаров Я.І. Егорушка, или Человек сам собою довольный. – М., 1797;
- Благодаров Я.І. Национальные изображения ремесленников, снятые с натуры в С.Петербурге. – М., 1799.
- Б. Кепке. Храм Соломонов, приложенный к нравственному храму души христианской… – М., 1800. (з нім.);
- Р. Мид. Врачебный искусник… – М., 1800 (з нім.);
- Х. -Г. Зальцман. Небо, или Блаженство на земле. – М., 1803. – Ч. 1–4. (з нім.).
Література:
- Благодаров Яков Иванович [Електронний ресурс] // Русский биографический словарь: В 25 т. / А.А. Половцов. – М., 1896-1918. – Том. 3. – Стр. 86. – Режим доступу до ресурсу: dic.academic.ru.
- Благодаров, Яков Иванович [Електронний ресурс] // Большая библиографическая энциклопедия. – 2009. – Режим доступу: https://dic.academic.ru/contents.nsf/enc_biography.
- Бузян Г., Юрченко О. Переяслав у світлі інтересів мандрівників та вчених ХІХ ст. // Переяславіка: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: / Всеукраїнській науковій конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури» (Пам’яті Олександровича Васильовича Юрченко (1979-2019)). – Переяслав-Хмельницький, 2019. – Вип. 15 (17). – 428 с. – С. 18-39.
Старший науковий співробітник НДВ археології Бузян Г.М.
-
П. Гнєдич. Успенська церква ХVІІІ ст. у Переяславі. Гравюра.
П. Гнєдич. Успенська церква ХVІІІ ст. у Переяславі. Гравюра.
-
Т.Г. Шевченко. Хрест в с. Борисівка. Акварель 1845 р.
Т.Г. Шевченко. Хрест в с. Борисівка. Акварель 1845 р.
-
Переяслав. Вознесенський монастир. Гравюра ХІХ ст.
Переяслав. Вознесенський монастир. Гравюра ХІХ ст.
-
Титульна сторінка праці Я.І. Благодарова «Краткие правила польського язика» (1796).
Титульна сторінка праці Я.І. Благодарова «Краткие правила польського язика» (1796).
