ТАМАРА ГРИГОРІВНА МОВША (20.04.1922 – 4.03.2003) – ВІДОМИЙ УЧЕНИЙ-АРХЕОЛОГ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ПАМ’ЯТКООХОРОНЕЦЬ, ТАЛАНОВИТА ДОСЛІДНИЦЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, КАНДИДАТ ІСТОРИЧНИХ НАУК, ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ІМ. ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ
Тамара Григорівна народилася 20 квітня 1922 р. в м. Любечі на Чернігівщині. У 1939 р. вступила на історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчила у 1945 р. Того ж року почала працювати науковим співробітником Київського державного історичного музею у відділі «Докласового (первісного) суспільства». Очолювала даний відділ з 1952 по 1977 рік. Працюючи у музеї здійснила великий обсяг роботи по вивченню та систематизації трипільських матеріалів з розкопок В.В. Хвойки, М.Ф. Біляшівського, М.Я. Рудинського, С.С. Гамченка, В.П. Петрова, С.С. Магури, В.Є. Козловської, П.П. Курінного, М.О. Макаренка. 1975 р. захистила дисертацію «Антропоморфная пластика Триполья (реалистический стиль)». З 1977 до 1989 р. працювала співробітником відділу первісної археології Інституту археології НАН України.
Після залишення роботи в Інституті археології, свою діяльність продовжила у Переяслав-Хмельницькому державному історико-культурному заповіднику (нині НІЕЗ «Переяслав») на посаді завідувача науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури» (1990-2003 рр.).
Археологічну кар’єру Т.Г. Мовша розпочала в 1946 р,. ставши постійним учасником трипільських експедицій Т.С. Пассек – найвідомішого на той час дослідника-археолога ранніх землеробів. У складі, очолюваної нею, археологічної експедиції Тамара Григорівна прийняла участь у досліджені поселень ранніх землеробів: Володимирівка (1946-1947 рр.), Солончени, Флорешти, Вихватинці, Голеркани (1952-1959 рр). З часом сама стає керівником експедицій, які працювали в Подністров’ї, Побужжі та Подніпров’ї. На Хмельниччині, у с. Жванець, нею були зроблені сенсаційні відкриття: виявлені унікальні археологічні об’єкти – оборонний вал і рови трипільського «городища» та комплекс гончарних печей.
Підсумком наукового доробку вченої-археолога стало видання більше 150 статей та публікацій, зокрема, вона автор розділів до перших томів «Археології Українскої РСР» (1971 р.) та «Археологии Украинской ССР» (1985 р.). Коло її наукових інтересів і досліджень пов’язано переважно з Трипіллям: духовна культура та ідеологічні уявлення трипільських племен, взаємини всередині величезної трипільсько-кукутенської спільності та з іноетнічними спільнотами енеоліту, хронологія, поділ Трипілля-Кукутені на ряд культур або етнокультурних груп. Важливим внеском дослідниці у сучасну науку стало опрацювання проблем етнокультурного розвитку різних регіонів поширення трипільських племен, виділення ряду локально-хронологічних груп (культур), їх взаємозв’язки та зв’язки з сусідніми народами, розробка проблем хронології.
Цілеспрямовану роботу Тамара Григорівна проводила в сфері охорони пам’яток культури. Протягом багатьох років вона очолювала секцію археології Київської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури. Збирала матеріали до Зводу пам’яток історії та культури.
Колекції трипільських старожитностей, віднайдених Т.Г. Мовшею зберігаються у музеях та наукових установах України, зокрема, Києва та Переяслава. Вона стала одним із ініціаторів та будівничих першого в Україні Музею трипільської культури, що нині функціонує в структурі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
Відійшла у вічність Т.Г. Мовша 4 березня 2003 р. Пам’ять про дослідницю зберігає науковий та музейний доробок, залишений нею у спадок сучасникам і майбутнім поколінням. Її пам’ятають й згадують добрим словом учні, колеги, однодумці, рідні.
Завідувач НДВ археології НІЕЗ «Переяслав» Дмитро Тетеря
