Давньоруські літописи містять певну кількість згадок імен історичних осіб доби Середньовіччя. Серед них є і відомі в історії жінки. Ті з них, кого було названо поіменно, як правило, були непересічними особистостями свого часу й залишили яскравий слід в історії Русі. Звісно, у більшості випадків із числа жінок літописи називають в першу чергу імена представниць княжих родів, як правило – найвідоміших, інколи – доньок найвпливовіших бояр.
Однією з найяскравіших представниць княжого роду Ярославичів була Янка (зменшено від Іоанна) Всеволодівна. Як свідчать джерела, ця донька переяславського (пізніше – великого київського) князя Всеволода Ярославича прожила насичене подіями та наповнене змістом життя. Підтвердженням цього є неодноразові згадки Янки Всеволодівни у давньоруських літописах.
Уперше вона з’являється на сторінках Іпатіївського літопису у статті, датованій 1086 роком: «Всеволод заклав церкву святого Андрія [Первозванного] при Іоанні преподобнім, митрополиті. Він зробив у церкві тій монастир, і в ньому дівою постриглася дочка його, на ім’я Янка. Ся ж Янка, зібравши чорноризець многих, пробувала з ними по монастирському правилу».
Ще одна згадка про Янку в Іпатіївському літописі зафіксована під 1089 роком: «У сей же рік пішла в Греки Янка, дочка Всеволодова, про яку сказано раніш». Початок наступної статті під 1090 роком знову повідомляє нам про діяльність Янки, фактично закінчуючи розповідь про її справи у попередньому році: «Привела Янка митрополита Іоанна, скопця, і, побачивши його, люди всі сказали: «Се мертвець прийшов». І, пробувши від року до року, він помер. Був же сей муж не книжник, а простий умом і просторіка».
Наступна згадка Янки Всеволодівни у Іпатіївському літопису пов’язана з її смертю та похованням і має точно визначену дату – 3 листопада 1112 р.: «У тім же році преставилася Янка, дочка Всеволодова, сестра Володимира, місяця листопада у третій день. Вона покладена була в церкві святого Андрія [Первозванного], що її спорудив був отець її. Тут бо вона і постриглася була, в церкві тій, дівою будучи».
Усі подальші згадки Янки Всеволодівни у літописах є посмертними.
Навіть та невелика кількість згадок Янки, що містить цей літопис, дала певну інформацію для дослідників, які намагалися розглянути її діяльність. У подальшому всі науковці, які коментували наведені вище літописні статті, як правило, різними словами повторювали відому з літописів інформацію. Залучення візантійських джерел дозволило окремим сучасним науковцям дещо розширити наші знання про Янку Всеволодівну. Так, Л. В. Войтович у своїй праці, присвяченій княжій верстві Київської Русі, зазначив у статті про Янку Всеволодівну: «У 1074 р. була заручена з візантійським царевичем Костянтином Дукою, пізнішим номінальним співправителем Олексія Комнена. Царевич загинув у битві з норманами при Діррахії у 1081 р. Шлюб не відбувся. Янка повернулася з Візантії черницею. Всеволод Ярославич збудував для дочки скромний Андріївський (Янчин) монастир, де її було поховано. У 1089 р. з Янкою приїхав з Візантії митрополит-скопець Іоанн ІІІ».
Отже, до появи нових джерел дослідники мусили переварювати загальновідому інформацію з літописів, доповнюючи її невеликими фрагментами візантійських джерел. Нове джерело з’явилося звідти, звідки його й слід було чекати у першу чергу – з археологічних розкопок. З цього приводу П. П. Толочко відзначав: «У 1968 р. на схилах Старокиївської гори вдалося виявити невелике шиферне прясло з чітким і грамотним написом: «Янъка въдала пряслень Жиръцѣ». Ймовірно, перед нами автограф Янки Всеволодівни, даний одній із своїх учениць». На його думку, знахідка пірофілітового пряслиця з дарчим написом, у якому згадується Янка, підтверджує повідомлення «Истории Российской» В. М. Татіщева про заснування Янкою Всеволодівною при Андріївському монастирі школи для дівчат. Однак, швидше за все, дане повідомлення В. М. Татіщева про педагогічну діяльність Янки Всеволодівни є його «творчим доопрацюванням» літописної статті, у якій розповідається про Янку та Янчин монастир. Але вірогідність приналежності виявленого у привілейованій частині давньоруського Києва пряслиця саме Янці Всеволодівні є досить високою. На даний час це пряслице вважається втраченим.
Нещодавно з’явилася інформація про знахідку ще одного артефакту, пов’язаного з іменем Янки Всеволодівни. Московсько-севастопольський колекціонер І. Жуков оприлюднив у журналі «Нумізматика і фалеристика» повідомлення про те, що у травні 2010 р. в морі (район м. Севастополя) була знайдена висла свинцева печатка діаметром 22 мм. Оглянувши печатку, І. Жуков встановив, що на її лицевій стороні розміщене погрудне зображення архангела Михаїла, справа – літера М, зліва – літера Х. На зворотній стороні міститься благопобажальний грецький напис: «Боже допоможи своїй рабі Анні Черниці». Названий автор зробив висновок, що печатка належить до кола руської сфрагістики й, за класифікацією В.Л. Яніна та П.Г. Гайдукова, відноситься до печаток з грецькими написами у рядок. Цей тип печаток отримав розповсюдження при князі Всеволоді Ярославичу. І. Жуков вважає, що згідно з традиціями ХІ ст. подібну печатку на Русі могла мати черниця лише княжого походження. З двох кандидатур він віддає перевагу доньці великого князя київського Всеволода Ярославича Анні Всеволодівні. Він аргументує це тим, що тип даної печатки відповідає періоду діяльності Анни Всеволодівни як черниці, до того ж такий тип печатки був і у її брата князя Володимира Всеволодовича (Мономаха). Автор особливо підкреслив, що це перша відома на сьогодні печатка князівни-черниці Анни Всеволодівни, яка могла потрапити до міста Корсуня (Херсонесу) під час її подорожі до Візантії у 1090 р.
Наведені І. Жуковим аргументи не видаються достатньо переконливими. Обставини виявлення цієї печатки, її перебування та оприлюднення виключно у середовищі колекціонерів, а не науковців, не дозволяють вважати її автентичною печаткою Янки Всеволодівни, допоки аналогічні печатки не будуть виявлені під час археологічних досліджень і не пройдуть наукову апробацію.
На зв’язок Янки Всеволодівни з Переяславлем Руським вказує ойконім Янчине сільце, названий у літописній статті, що оповідає про події 17–23 серпня 1149 р. під Переяславлем: «Юрій же стояв три дні коло Стрякова. А [на] четвертий день, по [вранішній] зорі, він пішов од Стрякова мимо города, приготувавшись до бою, і став межи двома валами. Став же він полками своїми по ту сторону Трубежа за звіринцем, коло зарості. …
Юрій же стояв за Янчиним сільцем, і стояли вони одні проти одних аж до вечерні. …
Ізяслав же, се почувши, приготував до бою полки свої [і] виступив на поле, де ото є Красний двір.
Коли ж Юрій, і Святослав Ольгович, Святослав Всеволодович побачили, що полки ідуть, то вони також, приготувавши полки свої до бою, пішли супроти них і, пройшовши вал, там стали. … І коли Ізяслав побачив, що війська втікають, переможені, він побіг і перебрів [Дніпро] на Канів, всього утрьох, і прийшов до Києва».
Назва згаданого у цій статті Янчиного сільця чітко вказує на його приналежність Янці Всеволодівні. Історики давно намагалися локалізувати Янчине сільце. М. С. Арцибашев вважав, що воно знаходилося поблизу с. Пологи-Яненки на Переславщині. На цю думку його наштовхнула, очевидно (як і пізніше М. П. Барсова), деяка співзвучність обох назв. У подальшому українські дослідники, починаючи з М. О. Максимовича, переглянули цю гіпотезу. Добре вивчивши місцевість, про яку йшла мова в літописній статті 1149 р., М.О. Максимович прийшов до висновку, що Янчине сільце розташовувалося на місці с. Малі Яненки (Воскресінське). Такої ж думки дотримувався і А. В. Стороженко. В. Г. Ляскоронський локалізував Янчине сільце на місці хутора Каневського, названого на трьохверстовій карті Генерального Штабу Яненками.
Автори «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» розглянули лінгвістичні аспекти цієї проблеми, вказавши також, що це сільце («селце») в Переяславській землі: як с. Яненки, воно ж х. Яненський, Малі Яненки, поблизу сучасного с. Пологи-Яненки, колишні «Яненки-Пологовские», Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. Також у цій праці відзначено, що ця назва є посесивом на -ин- від давньоруського жіночого особового імені Янъка, як звалася, наприклад, княжна-черниця Анна Всеволодівна (згадується 1086–1113 р.), дочка великого князя Всеволода І Ярославича, що їй, гадають, і належало це поселення.
М. М. Корінний у додатку до своєї роботи «Переяславская земля, Х – первая половина ХІІІ века» навів таку інформацію з посиланням на В. Г. Ляскоронського та Д. С. Лихачова: «Янъчино (Янцине селце, Янче) селце – бывший хутор Каневского (ранее с. Яненки) в 5 км от Переяслава. Ныне с. Малая Каратуль Переяслав-Хмельницкого р-на К. о. Топоним антропонимического происхождения. Село названо, по всей видимости, в честь дочери князя Всеволода Ярославича Янки (Анны). Возможно, оно принадлежало ей как настоятельнице Киево-Андреевского монастыря».
Л. Є. Махновець у географічно-археологічно-етнографічному покажчику до «Літопису Руського» вказав зразу два пункти – с. Воскресінське (Малі Яненки) та околицю с. Мала Каратуль (Яненки). Обидва пункти розташовані поруч, але на різних берегах р. Броварки.
Аналіз літописної згадки 1149 р. дозволяє зробити висновок, що:
- Янчине сільце розташовувалося неподалік від ріки-болота Стрякова (Стрѣкви);
- відстань до Переяславля Руського була незначною;
- поряд проходив ближній до міста «Великий» вал. Це не дає можливості локалізувати Янчине сільце поблизу с. Пологи-Яненки (26км від Переяслава).
Розвідковою експедицією ПХДІКЗ 1988 р. на території с. Воскресінське було зафіксовано невелике поселення з потужним культурним шаром ХІ–ХІІ ст. Розвідками 1990 р. на правому березі р. Броварки в ур. Яненки, на північно-західній околиці с. Мала Каратуль, виявлено велике давньоруське поселення. Підйомний матеріал аналогічний матеріалу з селища в ур. Старе, що розташовувалося майже навпроти, і датується ХІ–XII ст.
Ріка Броварка, на протилежних берегах якої, неподалік одна від одної, розташовані обидві пам’ятки, має в селах Воскресінське та Мала Каратуль ще й місцеву назву – Яненка. Через с. Мала Каратуль проходить так званий «Великий» вал. За межами села він добре зберігся, хоч на території села майже повністю зруйнований.
Таким чином, археологічні матеріали та дані топоніміки дозволяють локалізувати Янчине сільце на північно-західній околиці с. Мала Каратуль й ототожнювати його з селищем в ур. Яненки, розташованим всього лише за 4 км від центру князівства. Це селище, очевидно, було подароване Всеволодом Ярославичем новонародженій князівні Янці (Іоанні) Всеволодівні, що, можливо, підтверджує факт її народження саме у Переяславі. Взагалі, наявні на даний час джерела поки що не дозволяють більш детально висвітлити життєвий шлях цієї історичної особи. Залишається сподіватися на виявлення нових, невідомих раніше, археологічних чи епіграфічних джерел, які відкриють нові факти з біографії Янки Всеволодівни.
Олександр Колибенко, к.і.н.