10 січня 1929 р. в селищі Софіївка Дніпропетровської обл. народився видатний український скульптор, народний художник України, член Національної спілки художників України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, почесний громадянин Києва, член Британської королівської асоціації скульпторів-портретистів, почесний професор університету Напієра (Единбург), засновник академії мистецтв України, академік –Валентин Іванович Зноба.
В.І. Зноба належить до унікальної творчої династії скульпторів, зачинателем якої став його батько Іван Степанович Зноба (1903-1990). Як і батько він працював у жанрі монументальної і станкової скульптури та став відомим скульптором своєї епохи. Валентин не лише продовжив династію, а й закріпив її шлюбом з відомою мисткинею Тетяною Голембієвською (1936-2018).
У 1945 р. В.І. Зноба вступив до Дніпропетровського художнього училища. У 1953 р. закінчив Київський державний художній інститут.
Однією з перших робіт, що принесла молодому митцю всесвітнє визнання стала скульптура з дерева «Плотогон Бокораш», за яку журі Всесвітньої виставки у Брюсселі 1958 р. присудило авторові золоту медаль. Його скульптури експонувались не лише на вітчизняних виставках, а й за кордоном: Осло (початок 1990-х), Единбург (1996), Лондон (1997), Париж та Афіни (2006).
Твори В.І. Зноби прикрашають краєвиди Києва: скульптурна композиція «Народ України», перед центральним входом до будівлі Верховної Ради України (1984), пам’ятник «Архангелу Михаїлу» (2000) на Оболоні, «Козак Мамай» (2002), у співпраці з сином Миколою, на Майдані Незалежності. Також пам’ятник Устиму Кармелюку (1974) у Летичеві, у співпраці з батьком, пам’ятник Т.Г. Шевченку у Дніпрі (1959) та Хмельницькому (1988) і т.д.
У вестибюлі станції «Університет» Київського метрополітену у спеціальних круглих нішах розміщено вісім бюстів відомих діячів науки, культури і мистецтва, серед яких бюст Григорія Сковороди роботи В. Зноби.
В.І. Зноба вніс неоціненний вклад у розвиток не лише української, а й світової скульптури. Роботи майстра гідно представляють Україну на міжнародному рівні. У 1968 р. В.І. Зноба створив пам’ятник національному герою Франції, члену Опору, українцеві Василю Порику, який встановлений на його могилі у м. Енен-Льєтарі, Франція. За нього він отримав срібну медаль ім. М. Грекова (1970). Статуя «Густав Климт» (2003) споруджена в м. Унтерах в Австрии. Пам’ятник математику, одному з винахідників логарифмів Джону Неперу знаходиться на території університету названого на його честь в м. Единбурзі. А пам’ятник знаменитому медику Іллі Мечникову встановлений в Парижі, в Інституті імені Пастера. У 2004 р. у столиці Греції Афінах встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченку. В останні роки свого життя скульптор разом із сином Миколою створив пам’ятник королеві Франції Анні Ярославівні, встановлений 2005 р. у м. Санліс поблизу Парижа. Загалом його скульптури прикрасили міста у 15 країнах Європи та Америки.
Одна із робіт В. І. Зноби скульптурна композиція «Біля джерел» придбана за 6 тис. крб. Переяслав-Хмельницьким історико-культурним заповідником (нині – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») у 1983 р., прийнята до основного фонду (інв. № С-67) та розміщена в екстер’єрі «Музею архітектури Переяслава часів Київської Русі». Скульптурна композиція виготовлена з оргскла у техніці литва, являє собою три фігури: воїна, художника та музиканта, зображених у давньоруському одязі.
Митця відзначеного вищими державними та закордонними нагородами: Золота медаль ім. Вучетича (1990), медаль Британської королівської асоціації скульпторів (1995), премія ім. Т.Г. Шевченка (1996), орден «За заслуги» 3-го ступеня.
Валентин Іванович Зноба помер 7 серпня 2006 р. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Старший науковий співробітник НДВ історичного краєзнавства Г.М. Наконечна