17 СЕРПНЯ НАРОДИВСЯ ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ ХАРЛАМОВ (17.08.1946–13.02.1996) – ДОСЛІДНИК ДАВНЬОЇ АРХІТЕКТУРИ ПЕРЕЯСЛАВА

В. О. Харламов – відомий український археолог, фахівець у галузі давньоруської архітектури.

Він народився 17 серпня 1946 р. в м. Києві. У 1971 р. закінчив факультет архітектури Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський Національний університет будівництва і архітектури). Під час навчання брав дієву участь в розкопках Успенського собору на території Києво-Печерської лаври (1969–1972). У 1970–1971 рр. працював науковим співробітником у Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику. З 1973 р. труився у відділі археології Києва Інституту археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України), який згодом трансформувався у Київську постійно-діючу експедицію Інституту археології, яку Віктор Харламов очолив у 1984 р.

Вчений є автором понад 70 наукових праць, членом Національної спілки архітекторів України, членом-кореспондентом Академії архітектури України, лауреатом Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1983). Він брав участь у дослідженнях Подолу, Кловського собору, Замкової гори, Федорівського собору, палацових споруд на Старокиївській горі, Михайлівського Золотоверхого собору, Печерських та Лядських воріт Києва, церкви Спаса на Берестові. Розробив проєкти реконструкції Михайлівського собору і Воскресенської церкви у Переяславі. Він один з авторів проєкту відтворення Успенського собору Києво-Печерської лаври.

В. О. Харламов керував Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології, що досліджувала Успенський собор Києво-Печерської лаври у 1982 та 1986 рр. у зв’язку з розробкою проєкту відтворення пам’ятки. Тоді було з’ясовано архітектурні та конструктивні прийоми, використані у будівництві та ремонті собору, визначено стан і збереженість фундаментів, уточнено характеристики технічного стану вцілілих ділянок пам’ятки. Також фахівці під керівництвом В. О. Харламова дослідили рештки зруйнованого вибухом поховання митрополита Петра Могили.

Директор переяславського музею М. І. Сікорський прийняв сміливе рішення – вдруге після розкопок М. К. Каргера (1949-1952) відкрити найвизначнішу пам’ятку переяславської давньоруської архітектури Михайлівський собор ХІ ст. Безпосереднім поштовхом до поновлення розкопок Михайлівського храму став випадок, достатньо очікуваний: копаючи траншею водопроводу у дворі сучасної Михайлівської церкви робітники натрапили на шиферну плиту з мозаїкою, під якою після розчистки проступила кам’яна кладка фундаменту храму. У 1974 р. музейники розпочали розкопки самостійно. Всі сили були кинуті на земляні роботи: разом з директор на розкопках хоча б один день працювали майже всі працівники музею.

У 1975 р. на запрошення М. І. Сікорського дослідження Михайлівського собору ХІ ст. провела Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР на чолі з В. О. Харламовим. Консультував молодого дослідника відомий знавець переяславської архітектури Ю. С. Асєєв. В роботі експедиції взяли участь М. І. Сікорський, працівники музею та студенти Київського художнього інституту. Дослідникам вдалося помітити та зафіксувати нові деталі та особливості давньої архітектури видатної пам’ятки. Матеріали розкопок було опубліковано Ю. С. Асєєвим, В. О. Харламовим та М. І. Сікорським у статті «Исследование Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком» (1979), де представлено також графічну реконструкцію нового плану та первісного вигляду Михайлівського собору.

Михайло Сікорський спрямував всі сили та ресурси музею заради збереження залишків унікальної пам’ятки ХІ ст., внаслідок чого був споруджений захисний павільйон, а у 1982 р. відкрита експозиція Музею архітектури давньоруського Переяслава. На сучасній денній поверхні здійснено трасування фундаментів собору.

Повторним дослідженням решток Воскресінської церкви ХІІ ст. зобов’язані прикрому інциденту: 1985 р. М. І. Сікорський зупинив незаконні земляні роботи на пам’ятці і наполіг на повторних розкопках, насамперед, з метою музеєфікації, адже старий задум 1953 р. про спорудження павільйону над давніми рештками залишився незавершеним. На розчистці залишків храму у 1986 р. організовано працювали музейні працівники. У 1989 р. дослідженням визначної пам’ятки зайнявся В. О. Харламов, який очолив Архітектурно-археологічну експедицію Інституту археології. Повторне відкриття давньоруської пам’ятки знову поставило питання про збереження та експонування відкритих археологічних об’єктів, про їх музеєфікацію. Ідея реконструкції давньої церкви належала М. І. Сікорському. Через те, що жодна з давньоруських кам’яних споруд не дійшла до нашого часу, відбудована Воскресінська церква ХІІ ст., за задумом Михайла Івановича, мала стати єдиним для Переяслава зразком давньоруської церковної будівлі. Заради цього цікавого задуму він відмовився від музеєфікації із захисним павільйоном. В. О. Харламов став автором проекту реконструкції Воскресінської церкви. Відбудова храму розпочалася у 1992 р., але через низку об’єктивних та суб’єктивних причин вона затягнулася на багато років – врешті непроста економічна ситуація 1990-их рр. завадила здійснитися первісному задуму Михайла Сікорського та Віктора Харламова. Реконструкція була закінчена за іншим проектом у 2007 р.

Про результати проведення архітектурно-археологічних робіт з відновлення давньоруського храму на місці Воскресінської церкви йдеться у статті В. О. Харламова і Г. В. Трофіменка «Нові дослідження Воскресінської церкви» (1992). Розкопки підтвердили планування храму як шестистопної тринавової споруди, зі східної сторони завершеної трьома півциркульними апсидами. Зовні, навколо храму, виявлено 9 поховань, антропологічний аналіз яких показав превалювання індо-дніпровського антропологічного типу, характерного для слов’янського населення південних і південно-східних районів Русі. Цікаво, що група похованих, як відзначили самі автори, подібна до антропологічного матеріалу з розкопок Д. Я. Самоквасова у Переяславі. На підставі аналізу архітектурних форм, своєрідності будівельної техніки, властивої переяславській архітектурно-будівельній школі, храм датовано дослідниками ХІІ ст.

На початку 1970-их рр. на території Київського Подолу під час будівництва метрополітену було здійснене сенсаційне відкриття залишків дерев’яних наземних будівель Х-ХІІІ ст. Активним учасником цих археологічних робіт був В. О. Харламов. Масштаби археологічних досліджень дозволили археологам відкрити рештки давніх житлових кварталів із житлово-господарськими комплексами садибного типу. М. І. Сікорський одним з перших серед музейників звернувся до Київської постійно-діючої археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР про передачу залишків давньоруської дерев’яної архітектури до Переяслава. На пропозицію переяславського музею радо відгукнулися дослідники унікальних знахідок, керівники розкопів Віктор Олександрович Харламов та Костянтин Миколайович Гупало. У 1973 р. з місця розкопок біля підніжжя Замкової гори (Житній ринок) до музею були перевезені залишки деревини від двох дерев’яних зруби №7 та 8. Археологічний об’єкт являє собою залишки дерев’яних колод від двох будівель зрубного типу – житлового п’ятистінка (хата + сіни) та господарської споруди (комори із сажком). Павільйон-накриття над археологічними залишками був виготовлений у 1973–1974 рр. силами музею: Перед експонуванням археологічна деревина була просякнута консервуючими розчинами, які допомогли зберегти її впродовж 40 років. Нині пам’ятка потребує нової професійної консервації та перебудови павільйону.

У 1980 р. реставраторами музею просто неба за проектом В. О. Харламова була здійснена реконструкція цього унікального комплексу з Київського Подолу, що репрезентував садибу киянина кінця Х – початку ХІ ст. У 1992 р. всередині житлового п’ятистінку був відтворений інтер’єр.

В. О. Харламов, який у складі Київської постійно-діючої археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР досліджував залишки Кловського монастиря ХІ ст., у 1975 р. виявив тут рештки житла, датованого ХІV ст., із незвичною піччю. Піч була складена з давньоруської плінфи, що походила із зруйнованих монголами кам’яних споруд монастиря. Рідкісна знахідка того ж року була перевезена у розібраному вигляді до Переяслава і наступного 1977 р. відновлена у музеї разом із реконструкцією житла, що водночас слугувало павільйоном для експонування оригінального об’єкту – відновленої печі з плінфи. Цей проєкт музеєфікації теж був запропонований В. О. Харламовим, а здійснений М. І. Сікорським.

Здійснення вищезгаданих великих археологічних проектів Віктора Харламова 1975 та 1989 рр. посприяли особливій зацікавленості талановитих київських архітекторів В. О. Харламова та його молодшого колеги Г. В. Трофіменка давньою архітектурою Переяслава. Г. В. Трофіменко захистив дисертацію, присвячену архітектурі Переяслава давньоруської доби. В. О. Харламов підтримав ідею М. І. Сікорського про відтворенню Воскресінського храму ХІІ ст. та створення «Музею Київської Русі під відкритим небом». Його друкована робота «До питання про створення музею Київської Русі у Переяславі» була оприлюднена на Всеукраїнській науковій конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, історії й культури» (1994).

В. О. Харламов помер передчасно від розриву аорти у віці 49 років 13 лютого 1996 р.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Харламов В. Конструктивні особливості дерев’яних будівель Подолу Х–ХІІІ ст. Археологічні дослідження стародавнього Києва. К., 1976. С. 47-55.
2. Толочко П.П., Гупало К.М., Харламов В.О. Розкопки Києвоподолу 1973 р. Археологічні дослідження стародавнього Києва. К.: Наук. думка, 1976. С. 19-46.
3. Асеев Ю. С., Харламов В. А., Сикорский М. И. Исследование Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком. Славяне и Русь. (На материалах восточнослав. племен и Древней Руси). Сб. науч. тр. /АН УССР ИА. К.: Наук. думка, 1979. С. 122-137.
4. Асєєв, Ю. С., Мовчан, І. І., Харламов, В. О. Дослідження архітектури Кловського собору в Києві. Археологія. 1 Вип. 30, с. 37–46
5. Харламов В. Опыт историко-архитектурной реконструкции жилых деревянных комплексов Киева Х–ХІІІ вв. Новое в археологии Киева. К., 1981. С.126-130.
6. Харламов В. Киев во второй половине XVII века. К., 1982 (у співавт.).
7. Харламов В. Древнерусское жилище. Археология Украинской ССР. К., 1987. Т. 3.
8. Харламов В. Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. К., 1989. Т. 1 (у співавт.).
9. Харламов В. А., Трофіменко Г. В. Нові дослідження Воскресінської церкви в Переяславі-Хмельницькому. Археологія. 1992. № 3. С. 133-138.
10. Харламов В. До питання про створення музею Київської Русі у Переяславі. Тези Всеукраїнської наукової конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, історії й культури. Переяслав-Хмельницький, 1994. С.31-32.

ДЖЕРЕЛА:

• Харламов В. А. Отчет об архитектурно-археологических исследованиях памятника архитектуры ХІІ в. Воскресенской церкви в г. Переяславе-Хмельницком Киевской обл., проведенных Архитектурно-археологической экспедицией ИА АН УССР в 1989 г. НА ІА НАНУ. 1989/29а. 29 с.
• Пам’яті Віктора Олександровича Харламова. Археологія. 1996. №1.
• Бузян Г. М. М. І. Сікорський та етапи становлення археологічного розділу Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав». ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Зб. наук. ст. Вип. 9 (11). 2015. С. 18-44.
• Бузян Г. М. М. І. Сікорський та археологія Переяславщини 40-60-х років ХХ ст. ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: Зб. наук. ст. Вип. 12 (14). 2017. С. 64-88.
• Білоусько Валентина, Бузян Галина. Співпраця М. І. Сікорського з археологами України. Дослідження, збереження та популяризація пам’яток історико-культурної спадщини України (до 100-річчя від дня народження М. І. Сікорського): зб. матеріалів Всеукр. наук. конф. (м. Переяслав, 18 квітня 2023 р.). Переяслав (Київ. обл.), 2023. Ч. 2. С. 114-133.

• В. О. Харламов В. О. Харламов
• Вид на реконструкцію Воскресінської церкви ХІІ ст. Сучасний вигляд. Вид на реконструкцію Воскресінської церкви ХІІ ст. Сучасний вигляд.
• Вигляд реконструкції дерев’яних будівель Х – ХІ ст. з Київського Подолу. Світлина 1982 р. Вигляд реконструкції дерев’яних будівель Х – ХІ ст. з Київського Подолу. Світлина 1982 р.
• Реконструкція житла – павільйону над залишками оригінальної печі з плінфи ХІV ст. із Києва. На задньому плані – реконструкція житлового комплексу з Київського Подолу Х-ХІ ст. 1982 р. Реконструкція житла – павільйону над залишками оригінальної печі з плінфи ХІV ст. із Києва. На задньому плані – реконструкція житлового комплексу з Київського Подолу Х-ХІ ст. 1982 р.
• Вид на розкопки Михайлівського собору ХІ ст. Світлина 1975 р. Вид на розкопки Михайлівського собору ХІ ст. Світлина 1975 р.
• Залишки стовпа у конструкції північної нави Михайлівського собору. 1975 р. Залишки стовпа у конструкції північної нави Михайлівського собору. 1975 р.
• Розчистка залишків дерев’яних лежнів в основі апсиди Михайлівського собору ХІ ст. 1975 р. Розчистка залишків дерев’яних лежнів в основі апсиди Михайлівського собору ХІ ст. 1975 р.
• Розчистка південної стіни Михайлівського собору. 1975 р. Розчистка південної стіни Михайлівського собору. 1975 р.
• В. О. Харламов на розкопках Михайлівського собору. 1975 р. В. О. Харламов на розкопках Михайлівського собору. 1975 р.
• Графічна реконструкція Михайлівського собору ХІ ст. 1979 р. Графічна реконструкція Михайлівського собору ХІ ст. 1979 р.
• Вид на розкопки Воскресінської церкви ХІІ ст. 1989 р. Вид на розкопки Воскресінської церкви ХІІ ст. 1989 р.
• Графічна реконструкція Воскресінського храму ХІІ ст. В. Харламова. 1989 р. Графічна реконструкція Воскресінського храму ХІІ ст. В. Харламова. 1989 р.
•