14 травня 2025 року виповнюється 75 років Анатолію Шпиталю.
Шпиталь Анатолій Григорович – перекладач, літературознавець – народився 14 травня 1950 року в селі В'юнище, що на Переяславщині. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працював учителем у селі Лецьки. 1981 року закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР. Кандидат філологічних наук. Працює старшим науковим співробітником відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Анатолій Шпиталь вивчав типологічні зв'язки української літератури з літературами Прибалтики, сучасний світовий літературний процес. Нині є одним із провідних дослідників української романістики: основні роботи про творчість П. Загребельного, Ю. Мушкетика, І. Білика, Д. Міщенка та інших. Перу літературознавця належать переклади з латиської, російської, латинської, французької мов, праці про творчість авторів української діаспори, які писали на історичну тематику.
У 12-томній «Історії української літератури» перу літературознавця належать розділи у двох останніх томах, де проаналізована історична проза з 1941 року по 2012 рік – романи й повісті, які були найбільш читабельними з повоєнних часів до сьогодення. З 1943 року в Україні з’явилось близько 150 повістей і романів, які було проаналізовано літературознавцем.
У час російсько-української війни Анатолій Шпиталь аналізував російську літературу десь за останні 35 років, відстежуючи тенденції, які підштовхнули майже всю російську націю до мілітаризації в свідомості, де війна не осмислювалась, а оспівувалась, захоплення чужих територій вважалось не загарбанням, а «відновленням справедливості». Як так трапилось, що фактично весь російський народ пішов за покликом новітнього «фюрера» Путіна? У цьому вина й російської літератури. Анатолій Шпиталь намагається зрозуміти оті глибинні порухи людської свідомості, які роблять людину звіром, осмислити й пояснити це дохідливо вдумливому читачеві.
Анатолій Шпиталь також автор досліджень: «Проблема вибору в сучасній літературі» (1987), «Історична проза Павла Загребельного» (1988), є співавтором книг – «Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури» (2006), «Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії миру» (2009). Усього в літературознавчому доробку науковця більш як 270 публікацій.
Анатолій Григорович інколи послуговується й поетичним словом, щоб висловити свої візії України, чуттєво передати історичні перепади з минувшини рідного краю. У його доробку вірші про Б. Хмельницького, Переяслав тощо. Про Анатолія Шпиталя можна сказати словами Ліни Костенко: «Душа тисячоліть шукає себе в слові».
Поряд із цим Анатолій Шпиталь і надалі продовжує розвивати такі напрями наукових досліджень: українська проза другої половини ХХ століття (в основному історична та історико-біографічна); аналіз «правди історичної» і «правди художньої» у творах про минуле; дослідження тяглості традицій вітчизняної історичної прози, роль і місце авторів творів про минувшину з діаспори. Багато в чому прияв вибору Анатолія Григоровича працювати на літературній ниві його дядько – відомий в Україні письменник та журналіст Іван Шпиталь.
Старший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» Павлик Н. М.