ВИПОВНИЛОСЯ 120 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ГРИГОРОВИЧА ПІДОПЛІЧКА (02.08(20.07).1905–20.06.1975) – ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО-ПАЛЕОНТОЛОГА, ЗООЛОГА, ГЕОЛОГА ТА АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА ПАЛЕОЛІТУ УКРАЇНИ ТА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ

Історичний календар. Особистості 02 серпня 2025 Перегляди: 819

Іван Підоплічко народився 2 серпня (за іншими даними – 8 серпня) 1905 р. у с. Козацьке нині Звенигородського р-ну Черкаської обл., у родині сільського столяра. Після закінчення школи (1917) навчався у вчительській семінарії та на Вищих педагогічних курсах у м. Корсуні (нині Корсунь-Шевченківський) (1924).

Після закінчення Вищих курсів деякий час юнак працював у місті вчителем, згодом – інструктором у Губернському земельному управленні м. Києва. Перша наукова публікація науковця-початківця була присвячена вивченню шкідників сільського господарства. Згодом закінчив Ленінградський Інститут прикладної зоології та фітопатології. У 1930-1935 рр. одночасно закінчує дві аспірантури — Українського науково-дослідного інституту геології ВУАН (за спеціальністю — палеонтологія та стратиграфія) та Інституту зоології та біології ВУАН (спеціальність — палеонтологія).

У 1935 р. захистив кандидатську дисертацію «Походження сучасної фауни ссавців УРСР». Після чого очолив створену ним групу палеозоологів у Інституті зоології і біології ВУАН. Пізніше (1938) ця група була оформлена у відділ палеонтології, яким І. Г. Підоплічко керував до 1973 р. Одночасно він працював в Інституті археології та Київському університеті.

У 1930-ті рр. Іван Григорович брав участь у багатьох археологічних експедиціях, з 1935 р. розпочав власні дослідження. Він ретельно вивчав геологічні умови залягання культурних шарів та палеогеографію місцевості, склад і характер фауністичних та рослинних залишків, знаряддя праці й техніку їх виготовлення, господарство і побут мешканців стародавніх поселень.

У 1941 р. пішов на фронт добровольцем. Пройшов воєнними дорогами шлях від рядового до бойового офіцера (1941-1945). Нагороджений орденом «Червоної зірки», медалями.

Повернувшись з війни до Києва, продовжує завідувати відділом палеонтології Інституту зоології АН УРСР, а з 1965 по 1973 р. незмінно займає посаду директора Інституту зоології АН УРСР. У 1950 р. Іван Григорович захистив докторську дисертацію за темою «Основні риси четвертинної фауни Європейської частини СРСР».

Проводив активну викладацьку діяльність у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. В університеті І. Г. Підоплічко викладав на кафедрі палеонтології та історичної геології, був проректор з наукової роботи (1947–1948) та професором кафедри історичної геології (1952–1959).

Тривала робота І. Г. Підоплічка в Інституті археології. У складі археологічних експедицій впродовж 1940–1970-их рр. вчений дослідив багато давніх археологічних стоянок у різних регіонах України – Гінці, Новгород-Сіверський, Амвросіївка, Добраничівка, Мізин, Межиріч. Розкопки останньої він здійснював у 1966-1974 рр. Вченого вважають засновником археозоологічних досліджень в Україні.

Іван Григорович був учасником досліджень Добраничівської пізньопалеолітичної стоянки, яка розташовувана на території с. Добраничівка Яготинського р-ну Київської обл., на лівому березі р. Супій (допливу Дніпра). Відкрита у 1953 р. І. Г. Шовкоплясом. Культурний шар залягав у лесі на глибині 1,5–2,5 м. Археологами розкрито чотири господарсько-житлових комплекси, що складалися з округлих жител, основа яких формувалася з мамонтових кісток, ям-сховищ для кісток впольованих тварин, різноманітних вогнищ та робочих місць-майстерень із виготовлення знарядь праці. Вік пам'ятки визначається приблизно у 13 тис. років. Пам'ятка близька до стоянок Гінці, Межиріч, Фастів та Семенівка. Добраничівка, не раз згадується у роботах І. Г. Підоплічка.

Післявоєнний період у дослідженнях палеолітичних пам'яток І. Г. Підоплічком увійшов до світової історії науки його реконструкціями пізньопалеотичних осель, що були збудовані з кісток великих тварин, зокрема мамонтів. Ці реконструкції були зроблені на основі досліджень на стоянці Межиріч, що на Черкащині. Дослідник створив також реконструкцію вигляду давньої стоянки Мізин у її давньому ландшафтному оточенні.

Вчений організував створення наукових фондів і фондових колекцій скелетних матеріалів, які походили з палеонтологічних і археологічних розкопок.

Значна увага Іван Григорович приділяв питанням відносної та абсолютної геохронології плейстоцену. Він детально розробив і обґрунтував так зв. колагеновий метод визначення геологічного віку кісток викопних тварин, заснований на обліку поступового зменшення в них органічної речовини. Цей метод у свій час знайшов широке застосування в геології, зоології, археології для встановлення відносного й абсолютного віку фауністичного матеріалу, археологічних пам'яток, геологічних відкладів. Даний метод не втратив своєї актуальності й до сьогодні, хоча нині дослідники користуються іншими, більш сучасними методиками визначення віку викопних решток. Цьому питанню вчений присвятив працю «Новий метод визначення геологічного віку викопних кісток четвертинної системи» (1952).

Івану Григоровичу належить розробка кількох схем розвитку життя на землі та походження людини включно з реконструкціями давніх ландшафтів, про які можна довідатися з його роботи «Коротка історія Землі» (1958).

І. Г. Підоплічко вважав, що вимирання таких великих тварин четвертинного періоду, як мамонт, волохатий носоріг, велетенський олень тощо, спричинило не стільки дія природних факторів, скільки вплив людини, що могло бути чи не найголовнішим у цьому процесі. Вивчаючи остеологічні матеріали голоценових віку, вчений багато уваги приділяв питанням походження домашніх тварин.

І. Г. Підоплічко створив теорію антигляціалізму, в якій наполягав на відсутності льодовикового періоду в історичному минулому. Ця теорія й нині є предметом наукових дискусій. Докази, які були представлені на основі археологічних досліджень, знайдених фауністичних залишків, учений виклав у чотиритомній праці «Про льодовиковий період» (1946—1956). І. Г. Підоплічко стверджував, що в історії існування Землі ніколи не було періоду, коли Земля була б вкрита шаром льоду. Те, що вчені називали льодовиковим періодом, зводиться до широкого похолодання у Східній Європі в палеолітичному періоді. Ця теорія не була одразу сприйнята вченим світом, хоча з часом отримала багато послідовників і посіла певне місце серед основних теорій для пояснення змін природних умов в антропогені. Більшість сучасних дослідників теорію антигляціолізму на сьогодні заперечують. З цього питання у науковій літературі є відомі праці вченого: чотири випуски "Про льодовиковий період" (1946-1956); три випуски у співавторстві з П. С. Макеєвим «Про клімати і ландшафти минулого» (1952-1959) та серія «Природна обстановка і фауни минулого» (1963–1975).

У 1961 р. він був обраний членом-кореспондентом Академії наук УССР,а у 1967 р. – академіком АН УРСР. Працював заступником головного редактора «Української радянської енциклопедії» (1958–1967), заступником Голови президії Республіканської ради Товариства охорони природи УРСР (1953–1961), членом редколегії журналу «Наука і життя» (1955–1975). Був секретарем Відділу загальної біології та членом Президії АН УРСР (1963–1970).

Багато сил Іван Григорович приділяв охороні природи. Він був головою комісії з охорони природи при АН УРСР (1950–1960-ті рр.). Брав участь в створенні українських заповідників – Карпатського, Поліського, Карадазького, Луганського, Канівського, «Дунайські плавні». Один з авторів Закону УРСР «Про охорону природи Української РСР». За підтримки І. Г. Підоплічка в 1967 р. в Україні був створений природоохоронний орган – Державний комітет з охорони природи УРСР.

Наукова та природоохоронна робота І. Г. Підоплічка було заснована на практичних здобутках науковця у експедиціях Інституту зоології та Інституту археології АН УРСР у різних регіонах СРСР – в Україні, на Кавказі, у Молдові, у гирлі р. Єнісей. Вчений здійснив понад 100 експедицій. Він є автором понад 900 друкованих праць, зокрема 15 монографій.

Наприкінці життя І. Г. Підоплічка значну частину свого часу й душі присвятив створенню Палеонтологічного музею, в якому знайшли відображення погляди вченого на розвиток органічного світу на Землі. Представлені досягнення археології, геології, зоології, висвітлені сучасні погляди на походження і розселення людини, проблемі одомашнення тварин, ролі людини у зникненні крупних травоїдних. Були створені макети, діорами, зокрема реконструкція Мізинської стоянки, діорама «Архантропи», натурна реконструкція пізньопалеолітичного житла з кісток мамонта з Межиричів, яка побувала на міжнародних виставках у Японії, Швеції, Германії. З 1973 по 1975 рр. він був директором Центрального науково-природничого музею АН УРСР, який існує вже 47 років, зберігаючи традиції, закладені організаторами, в першу чергу його засновником Іваном Григоровичем Підоплічком.

Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1965). Відзначений Державною премією УРСР (1975, за наукову розробку та створення Центрального науково-природничого музею АН УРСР).

І. Г. Підоплічко був відповідальним редактором збірників «Матеріали з антропології України» (1960–1973); журналу «Вестник зоологии» (1967–1975). Під його керівництвом видавалась 40-томна серія «Фауна України» (з 1956); відбувалось редагування збірників «Викопні фауни України і суміжних територій» (1962) і «Природна обстановка і фауни минулого» (1963–1975).

Сучасні науковці високо цінують внесок вченого у розвиток української та світової науки, відзначають його безкорисливість, надзвичайну працездатність, ерудицію, наполегливість та природний талант.

Помер І. Г. Підоплічко на 70-му році життя 20 червня 1975 р. в м. Києві, похований на Байковому кладовищі.

Вибрані праці дослідника:

Підоплічко І. Г. Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР. Вип. 1–2. К., 1938, 1956.
Пидопличко И. Г. Новый метод определения геологического возраста ископаемых костей четвертичной системы. К., 1952.
Підоплічко І. Г. Походження свійських тварин. К., 1952.
Пидопличко И. Г. О ледниковом периоде. История четвертичной фауны Европейской части СССР. Вып. 3. К., 1954.
Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонта на Украине. АН УССР, Ин-т зоологии. К.: Наук. думка, 1969. 161 c.
Пидопличко, И. Г. Межиричские жилища из костей мамонта. К.: Наук. думка, 1976. 240 с.

Література:

Васильєв В. П. Великий внесок у скарбницю вітчизняної науки й культури. Вісник АН УРСР. 1976 . № 4.
Пархоменко Г. О. До 90-річчя від дня народження І. Г. Підоплічка. Український географічний журнал. 1995. № 4. С. 69–70.
Крахмальная Т.В. Иван Григорьевич Пидопличко (к 100-летию со дня рождения). Вісник зоології. Т. 39. №6. С. 83–85.
Колеснікова В. А. Підоплічко Іван Григорович. Енциклопедія історії України. К., 2011. Т. 8. С. 240 URL: http//www.history.org.ua/?termin=Pidoplichko IH/.
Брязкало Т. Підоплічко Іван Григорович (1905–1975): життя та наукова діяльність (до 110-річчя від дня народження). Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. 2014. Вип. 25. C. 43-45. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0003632.
Підоплічко Іван Григорович. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Підоплічко_Іван_Григорович.
Пучков Павло, Загороднюк Ігор. Підоплічко Іван Григорович — теріолог, палеонтолог, палеоеколог, археолог, музеолог. Novitates Theriologicae. Українське теріологічне товариство НАН України.2022. С. 249–253.

Старший науковий співробітник НДВ археології Бузян Г. М.

View the embedded image gallery online at:
https://niez.com.ua.ksereda.com.ua/museums/entsyklopediia-zapovidnyka/istorychnyi-kalendar/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/3202-vypovnylosya-120-rokiv-z-dnya-narodzhennya-ivana-hryhorovycha-pidoplichka-020820071905-20061975-vydatnoho-ukrayinskoho-vchenoho-paleontoloha-zooloha-heoloha-ta-arkheoloha-doslidnyka-paleolitu-ukrayiny-ta-pereyaslavshchyny.html#sigProIdc927e65e02