ВІРА ПЕТРІВНА МЕЛЬНИК: ІСТОРИК, КРАЄЗНАВЕЦЬ, МУЗЕЙНИК, ШЕВЧЕНКОЗНАВЕЦЬ, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ (ДО 70-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ)

У сузір’ї імен діячів культури м. Переяслава, що репрезентують музейну галузь, пошанованих шевченкознавців, одне з видних і почесних місць безперечно належить Вірі Петрівні Мельник, яка цього року, 6 серпня, відзначає 70-ліття. Історик, науковець, музейник, громадський діяч Віра Петрівна користується заслуженою пошаною містян, колег-музейників, краєзнавців, істориків й усіх тих, хто цікавиться минулим нашого краю.

Здавалося б, що таке ювілей? Святкова календарна дата? Нагода отримати порцію вітань і панегіриків від близьких, друзів, колег, знайомих, органів влади? Зручна обставина бути відзначеним у публікаціях? Не хочеться бути голослівними, будемо просто констатувати факти.

В. П. Мельник (дівоче прізвище Ісак) народилася 06.08.1951 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської обл. в родині службовців. Батько, Петро Андрійович Ісак, працював бухгалтером, мати, Ісак Ганна Михайлівна, зоотехніком. У 1958–1966 рр. навчалася у Андрушівській восьмирічній школі (с. Андруші, Переяслав-Хмельницький р-н Київської обл.). Після закінчення школи, восени 1966 р., вступила на шкільний відділ Переслав-Хмельницького педагогічного училища, яке закінчила в 1970 р. Після закінчення педагогічного училища, з серпня 1970 р. по серпень 1972 р., працювала вчителем української мови і літератури в Самострілівській восьмирічній школі (Корецький р-н Рівненської обл.). Потім, з серпня 1972 р. по серпень 1973 р., старшою піонервожатою Лецьківської восьмирічної школи Переяслав-Хмельницького р-ну. Після цього впродовж року була вихователем Переяслав-Хмельницької школи-інтернату з серпня 1973 р. по серпень 1974 р. [16]. Паралельно із педагогічною роботою здобула вищу освіту. У 1971 р. зарахована на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, по закінченні якого у 1976 р. здобула спеціальність вчителя історії і суспільствознавства (диплом Б-1, № 643188) [1].

У вересні 1974 р. зарахована на посаду наукового співробітника Переяслав-Хмельницького державного історичного музею (далі – ПХДІМ). В 1975 р. переведена на посаду старшого наукового працівника Музею народної архітектури та побуту. 1977 р. переведена на посаду завідувача відділу радянського періоду ПХДІМ. З 01.11.1982 р. – заступник директора з питань наукової роботи Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника (далі – ПХДІКЗ).

Як і більшість тодішніх наукових працівників музею, В. П. Мельник розпочала свою трудову діяльність із науково-пошукової роботи. Перша експедиція, в якій взяла участь Віра Петрівна, була здійснена 20–23 грудня 1974 р. до Полтавської обл. Її учасниками, окрім В. П. Мельник, стали Г. І. Слюсар, Г. М. Бузян, Н. В. Манжула, І. В. Азаренкова, В. Ф. Трястовська і водій М. І. Петруня (наказ № 39 від 16.12.1974 р.).

Впродовж наступного 1975 р. В. П. Мельник взяла участь ще в п’яти етнографічних експедиціях на Полтавщину, під час яких спільно з колегами навчалася збирати предмети музейного значення, виявляти пам’ятки народної архітектури. Перша у поточному році експедиція на Полтавщину відбулася 14–18 квітня 1975 р. за участю В. П. Мельник, Л. О. Годліної, Н. В. Манжули, Л. М. Нікітенко (наказ № 20 від 11.04.1975 р.). 11–14 червня 1975 р. відбулася чергова експедиція в села цього історико-етнографічного регіону. Її учасниками стали В. П. Мельник, Є. С. Нестеровська, Г. І. Слюсар, Г. М. Бузян, О. А. Дашицька, водій М. І. Петруня (наказ № 28 від 10.06.1975 р.). Наступна експедиція в Полтавську обл. відбулася 17–22 серпня 1975 р. за участю В. П. Мельник, Л. О. Годліної, Н. В. Манжули, Л. М. Нікітенко (наказ № 39 від 11.08.1975 р.). Ще одна експедиція на Полтавщину за участю В. П. Мельник була здійснена 17–22 листопада 1975 р. До складу пошукової групи увійшли також Г. І. Слюсар, Г. М. Бузян, Н. В. Манжула (наказ № 52 від 02.11.1975 р.). Наприкінці поточного року до Полтавської обл. споряджена ще одна експедиція – 10–15 грудня 1975 р. за участю В. П. Мельник, Г. І. Слюсар, Г. М. Бузян, Н. В. Манжули, Л. М. Нікітенко, В. І. Слюсара та водіїв І. І. Теслі та М. І. Петруні (наказ № 56 від 27.11.1975 р.). Окрім експедицій до сіл Полтавського регіону в 1975 р. В. П. Мельник мала ще одне місцеве відрядження: 5 лютого разом із О. А. Дашицькою були командировані в с. Лецьки Переяслав-Хмельницького району для збору експонатів (наказ № 8 від 04.02.1975 р.). Окрім того, В. П. Мельник неодноразово була учасницею одноосібних і групових експедицій, які не були зафіксовані у книгах наказів. Це здебільшого одноденні поїздки до сіл Переяслав-Хмельницького р-ну – Дениси, Помоклі, Вінинці, Гайшин та ін. Здійснювалися вони без відряджень рейсовими автобусами. В такий спосіб доправлялися до музею зібрані науковцями предмети музейного значення. Це могли бути достатньо громіздкі та важкі клунки.

Насиченим на експедиції для В. П. Мельник виявився 1976 р. Впродовж року вона стала учасницею чотирьох комплексних експедицій за межами Переяслав-Хмельницького р-ну. У складі експедиційних груп вона побувала у Чернігівській, Черкаській, Полтавській обл. З 26 по 30 січня 1976 р. разом із Н. В. Манжулою, Г. М. Бузян, Л. С. Кузьменко, В. М. Лихотою і водієм М. І. Петрунею В. П. Мельник здійснювала пошукову роботу на Чернігівщині (наказ № 2 від 14.01.1976 р.). Невдовзі, 19–22 березня 1976 р. В. П. Мельник, М. І. Жам, Г. І. Шевченко, В. М. Лихота, П. Д. Дейнека і водій І. І. Тесля командировані в Полтавську обл. для збору предметів старовини (наказ № 8 від 18.03.1976 р.). Наступного місяця, 27–30 квітня 1976 р., В. П. Мельник стала учасницею експедиції у Черкаську область. До складу групи також увійшли Г. І. Слюсар, Н. В. Манжула, Г. І. Шевченко, Л. М. Никитенко, Г. Гілевич і водій І. І. Тесля (наказ № 13 від 26.04.1976 р.). Наступна експедиція за участю В. П. Мельник була спрямована у Миргородський район Полтавської області й тривала п’ять днів, з 4 по 8 жовтня 1976 р. Учасниками пошукової групи окрім В. П. Мельник стали наукові працівники В. М. Дем’янчук, Т. Н. Трохимець, Г. М. Бузян, Н. В. Манжула, Г. І. Шевченко і музейний водій І. І.Тесля (наказ № 33 від 28.09.1976 р.). У 1976 р. В. М. Мельник мала також одну експедицію в межах Переяслав-Хмельницького р-ну. Разом із Н. В. Манжулою вони 2 квітня командировані «по збору експонатів» в с. Дем’янці (наказ № 10 від 01.04.1976 р.).

11–15 липня 1977 р. В. П. Мельник спільно з колегами – Г. І. Слюсар, Є. М. Харіним і водієм М. І. Приходьком вчергове обстежила села Полтавської області (наказ № 31 від 01.07.1977 р.).

Наступне відрядження В. П. Мельник датується 14–15 січня 1980 р. Воно було пов’язане з паспортизацією шкільного музею с. Лецьки Переяслав-Хмльницького р-ну (наказ № 2 від 14.01.1980 р.). Основним напрямком експедиційної роботи ПХДІКЗ у 1980 р. стала паспортизація шкільних музеїв Київської обл. і взяття на облік цінних експонатів цих музеїв. Цю роботу виконували в музеї всі наукові співробітники. Вірі Петрівні дістався шкільний музей в с. Лецьки, адже в цій школі у 1972–1973 рр. вона працювала старшою піонервожатою й добре знала колектив. Одночасно з проведенням паспортизації шкільних музеїв науковці читали лекції для місцевих мешканців. Не виняток і Віра Петрівна. Вона організувала лекторій для працівників колгоспу «Зоря», який об’єднував колгоспників сіл Лецьки і Пологи-Чобітьки.

Одне з найцікавіших та найрезультативніших відряджень у В. П. Мельник було у 1980 р. в Москву. Про його результати пізніше вона написала: «Атрибути Олімпіади-80, передані з Оргкомітету по проведенню ХХІІ Олімпійських ігор в Москві, займуть своє місце в експозиції заповідника. Це парадна грецька колісниця, яка використовувалась на святі відкриття Олімпіади-80, факел, форма бігуна-факелоносця, карта естафети олімпійського вогню, чаша олімпійського вогню, прапори МОК та олімпійські прапори СРСР та Греції, сувенірна і нагородна атрибутика, цікаві плакати, література Олімпіади-80» [22, с. 2].

Ще одна експедиція по збору експонатів за участю В. П. Мельник, а також О. М. Мельника та Є. М. Лов’ягіної відбулася 8–9 грудня 1981 р. у м. Київ (наказ № 48 від 18.11.1981 р.). Через кілька років, 10–13 лютого 1983 р., В. П. Мельник взяла участь у етнографічній експедиції, командированій у Гребінківський р-н Полтавської обл. До складу групи окрім неї увійшли О. М. Мельник, Л. В. Пучкова, Л. І. Доброскок, Л. В. Харченко, О. Р. Коломієць, музейний водій М. І. Петруня (наказ № 7 від 7 лютого 1983 р.).

Чергова експедиція В. П. Мельник відбулася вже у 1989 р. Згідно з наказом Київського обласного управління культури № 110 від 18.05.1989 р. заступника директора по науковій частині В. П. Мельник командировано в м. Бориспіль Київської обл. 22–26 червня для створення тематико-експозиційного плану Бориспільського районного краєзнавчого музею на громадських засадах (наказ № 20 від 22.05.1989 р.). Через місяць, 24–25 липня, В. П. Мельник знову командирована в Бориспіль для надання методичної допомоги  по створенню вищезазначеного музею (наказ № 30 від 18.07.1989 р.). 26–27 серпня 1989 р. Віра Петрівна у складі чисельної групи музейних працівників збирала пісенно-фольклорні матеріали в селах Миргородського р-ну Полтавської обл. Учасниками цієї експедиції стали наукові співробітники Л. О. Годліна, Л. М. Набок, Н. В. Грукач, С. М. Куст, Т. Г. Богуш, водій М. І. Петруня (наказ № 39 від 25.08.1989 р.).

Першим значним досвідом експозиційної роботи В. П. Мельник стало створення у 1975 р. в структурі Музею одягу розділу сучасного одягу. Спочатку за ініціативою В. П. Мельник у трапезній Михайлівської церкви розмістили комплект весільного вбрання «Срібне весілля». Потім спланували показати в трапезній одяг перших років радянської влади, післявоєнного та сучасного періодів. Щоб досягти гармонійного поєднання в експонуванні – на місцевій швейній фабриці взяли стандартні фабричні манекени й переробили їх на чоловічі й жіночі. І це також була ідея Віри Петрівни, яка на той час працювала старшим науковим співробітником Музею одягу. За свідченням Н. М. Павлик Віра Петрівна мала свій стиль роботи – творче осмислення вже набутого і створеного. Окрім створення експозиції розділу сучасного одягу, вона започаткувала ще одну важливу справу – заклала перші підвалини наукового погляду на скупчений матеріал. Найперше об’ємно розробила і подала текст екскурсії по Музею одягу. До тонкощів знаючи тему, вдало зробила характеристику одягу, впорядкувала хаотичну інформацію. В цей період Віра Петрівна опублікувала ряд статей про український одяг, який був наявний у музеї [24].

Важливе місце в професійній діяльності В. П. Мельник було відведене охороні пам’яток культурної спадщини. Ще в перші роки роботи в музеї вона стала головою секції історичних пам’яток міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК). Всього в місті діяло чотири секції товариства: історичних пам’яток, археологічна, пропаганди, військово-патріотична. Діяльність членів секції історичних пам’яток була тісно пов’язана з роботою сектору охорони пам’яток історії та культури ПХДІМ, створеного у структурі музею в 1970 р. (наказ № 9 від 2.03.1970 р.). Метою обох структур було виявлення, вивчення та взяття під охорону держави пам’яток археології, історії, монументального мистецтва. 1 вересня 1984 р. відповідно до наказу обласного управління культури № 127 від 18.07.1984 р. у ПХДІКЗ на базі цього сектора створено відділ охорони пам’яток історії та культури (наказ № 44 від 21.09.1984 р.). У 2004 р. В. П. Мельник ініціювала створення у складі НІЕЗ «Переяслав» науково-методичного відділу охорони культурної спадщини, який би займався проблемами вивчення, збереження, реставрації, консервації та популяризації нерухомих пам’яток і об’єктів культурної спадщини, що перебували на балансі Заповідника, а також розосереджених у місті та на території району. Ось як про це пише завідувач цього відділу А. О. Іваненко: «Ініціатором створення такого підрозділу виступила заступник генерального директора з наукової роботи Віра Петрівна Мельник. Врешті, її стараннями у структурі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на початку 2004 р. з’явився науково-методичний відділ охорони культурної спадщини» [18, с. 128]. Отже передумови для створення цього відділу сформувалися ще у 70-их і були пов’язані з В. П. Мельник та її діяльністю.

Первинна організація УТОПІК ПХДІКЗ у 70–80-их рр. була однією з найбільших у місті. Майже всі працівники цього закладу були членами товариства. Значне місце у роботі організації відводилося лекційній пропаганді охорони пам’яток історії та культури. При бюро пропаганди, яке очолювала В. М. Дем’янчук, діяла лекторська група, до якої входило дев’ятнадцять членів товариства і, зокрема, Віра Петрівна, а ще М. Н. Єрмольєв, В. М. Дем’янчук, Г. М. Бузян, Є. М. Лов’ягіна, Л. М. Набок, В. Д. Цив’юк, Г. І. Глушко та ін. [17, с. 2]. За рік вони читали для жителів міста і району понад триста лекцій. Не було такого закладу, установи, школи, де б вони не виступали з лекціями, бесідами, спогадами. Тематика лекцій В. П. Мельник – історія Переяслава радянського періоду. Попри заідеологізованість цієї проблематики, яка була обов’язковою для тогочасного суспільства, В. П. Мельник доносила до слухачів багато фактичної інформації і ненав’язливою подачею матеріалу дозволяла самим її оцінювати й робити самостійні висновки.

Як голова секції історичних пам’яток УТОПІК В. П. Мельник долучалася й до практичних заходів пам’яткоохоронної роботи. Так, наприклад, 5–7 лютого 1981 р. вона разом із Р. О. Чистик, завідувачкою сектору охорони пам’яток історії та культури ПХДІМ, у м. Василькові Київської обл. допомагали місцевій владі вирішити питання створення охоронної зони біля пам’ятників міста (наказ № 5 від 5.02.1981 р.).

В. П. Мельник 28 років очолювала наукову частину Заповідника, здійснювала безпосереднє керівництво науково-дослідною, експозиційною, науково-пошуковою, екскурсійно-масовою роботою, видавничою справою, рекламою, була головою науково-методичної ради та фондово-закупівельної комісії. Під її керівництвом та за її участі планувалося та проводилося наукове комплектування фондового зібрання, погоджувалися щорічні плани та звіти, створювалися численні виставки, здійснювалися експозиції та реекспозиції музеїв Заповідника. Посада заступника директора вимагала присутності на численних засіданнях, зборах, нарадах усіх рівнів – від музейних до міністерських. Вона знаходила час на вичитування величезної кількості методичних матеріалів, численних лекцій, екскурсій, обґрунтувань виставок і реекспозицій. Непримітна, але вкрай потрібна справа, – надання консультативної допомоги колегам, міським відділам культури та освіти, представникам влади, шкільним і народним музеям тощо.

На посаді заступника директора з наукової роботи В. П. Мельник неодноразово доводилося підміняти М. І. Сікорського під час його відряджень, відпусток, лікарняних. Згадувати всі випадки немає необхідності, тому проілюструємо зазначене лише текстом одного наказу: «У зв’язку з виїздом на Всесоюзну нараду з 2 по 7 квітня 1983 р. виконуючим обов’язки директора заповідника призначити зам. директора Мельник В. П.» (наказ № 16 від 19 березня 1983 р.).

Під час роботи у музеї В. П. Мельник працювала над дослідженням наукових тем: «Народний одяг Середньої Наддніпрянщини в колекції НІЕЗ «Переяслав», «Т. Г. Шевченко на Переяславщині», «Збереження пам’яток історії», «Скарби Переяславської землі».

За безпосередньої участі В. П. Мельник були організовані й проведені Всеукраїнська наукова конференція «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури» (1992 р.); круглий стіл «Тарас Шевченко і Переяслав» (2006 р.); ІІІ Всеукраїнські Шевченківські читання (2008 р.).

В. П. Мельник була одним із ініціаторів проведення щорічного Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Переяславська осінь Кобзаря», у рамках якого проходять зустрічі письменників-шевченкознавців з учнівською та студентською молоддю, міський конкурс молодих виконавців поетичної спадщини Т. Г. Шевченка, виступи кобзарів Київського кобзарського цеху, різножанрові конкурсні програми в номінаціях художнє слово, літературно-музичні композиції, інструментальні твори, театр, вокал, живопис, графіка, фото- та відео презентація. У 2002 р. за участь в організації літературно-мистецького фестивалю «Переяславська осінь Кобзаря» В. П. Мельник була нагороджена подякою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка [25].

У 2004 р. В. П. Мельник організувала лекторій «Переяславщина – рідний край» для учнівської молоді міста. Його учасниками стали наукові співробітники НІЕЗ «Переяслав», які підготували лекції з історії Переяславщини від найдавнішого часу до сучасності. Збереглася подяка адміністрації Переяслав-Хмельницького ПТУ-22 Вірі Петрівні за організацію такого лекторію для учнів профтехучилища від 14 травня 2004 р. [26].

В. П. Мельник є автором і співавтором рекламних видань: буклет «Історичний музей» (1980); путівник «Переяслав мовою музеїв» (2000); буклет «Сікорський Михайло Іванович», присвячений 50-річчю творчої діяльності М. І. Сікорського, (2001); буклет «Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» запрошує» (2005) [19; 23].

Віра Петрівна першою в музеї у 1980 р. налагодила зв’язки з Центральною науковою бібліотекою АН УРСР (нині Національна бібліотеки України імені В. І. Вернадського). У ювілейний рік – 110-та річниця від дня народження лідера більшовиків В. І. Леніна їй, як керівнику відділу радянського періоду Історичного музею, було доручено доповнити його експозицію прижиттєвими виданнями його творів. Виробниче питання переросло в подальшу плідну співпрацю музею та бібліотеки. Із обмінно-резервного фонду бібліотеки до музею було передано майже десять тисяч стародруків, рідкісних і цінних видань XVІІ–ХІХ ст. Це дозволило збагатити та удосконалити експозиції музеїв заповідника. І в цьому велика заслуга В. П. Мельник.

Осібно слід згадати науково-методичні розробки та наукові й науково-популярні публікації В. П. Мельник. На першочергову увагу заслуговує наукова концепція Музею «Заповіту» Т. Г. Шевченка, автором якої є Віра Петрівна [21]. Цей документ став основою для розробки структурного та тематико-експозиційного планів музею. Концепція була затверджена науково-методичною радою НІЕЗ «Переяслав», протокол № 4 від 1 липня 2005 р. Доречно згадати, що В. П. Мельник не лише науково обґрунтувала базові аспекти музею, а й очолила робочу групу по створенню його експозиції. Згідно із наказом № 34 від 08.11.2007 р. «Про створення експозиції Музею Заповіту Т. Г. Шевченка» до складу робочої групи увійшли: В. П. Мельник, Л. О. Годліна, Н. М. Кухарєва, Н. М. Павлик, О. Р. Коломієць, Л. М. Набок, Г. М. Бузян, С. С. Дембіцький. Окремим пунктом цього наказу було прописано: «Відповідальність за роботу творчої групи зі створення Музею Заповіту Т. Г. Шевченка покласти на В. П. Мельник [20, с. 124–125]. Обставини створення Музею «Заповіту» Т. Г. Шевченка і ролі в цьому процесі В. П. Мельник варті окремої розповіді.

В. П. Мельник є автором публікацій з історії України, культури та музеєзнавства. Не ставлячи перед собою завдання окреслити, а тим більше дати оцінку спектру наукових студій В. П. Мельник, звернемо увагу лише на декілька ключових напрямків наукових пошуків ювілярки. Перш за все, мова йде про наробітки, пов’язані з T. Г. Шевченком. Ця група статей авторки є найбільш численною. Другий з наголошуваних аспектів пов’язаний із Вознесенським монастирем, його історією та сучасним станом, проблемами збереження. Третій вектор наукових студій В. П. Мельник зумовлений її науково-адміністративною діяльністю і потребою інформувати громадськість із здобутками музею, його проблемами, перспективами розвитку.

Завдяки неабияким організаторським здібностям В. П. Мельник могла не лише налаштуватися на роботу сама, а й не менш успішно мобілізувати на справу свій колектив. Саме завдяки таким спільним зусиллям вдалося реалізувати чимало масштабних наукових та інших проєктів. Серед них виставки: «Українська народна весільна атрибутика» (2002 р., Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український Дім», м. Київ); «Скарби Національного історико-етнографічного заповідника» (2003 р., трапезна Національного заповідника «Софія Київська»); постійно діюча виставка «Усі барви веселки».

За твердженням директора музею М. І. Сікорського, «Мельник Віра Петрівна досвідчений, високопрофесійний, компетентний музейний працівник, здібний, толерантний організатор з питань наукової роботи… Спокійна, врівноважена, дисциплінована. Вимоглива до себе і колег. Ввічлива, тактовна, стримана, користується повагою серед колег… Постійно працювала над підвищенням фахового рівня, проходила стажування у Національному заповіднику «Софія Київська», Музеї народної архітектури та побуту України» [12].

А ще В. П. Мельник цікавий співрозмовник у будь-якій гуманітарній темі. Її мова надзвичайно природна, мелодійна, вишукана, слухаючи її виступи чи то на якомусь урочистому заході, зборах колективу, на сесіях міськради, радіопередачах – хочеться знати більше.

Природа обдарувала Віру Петрівну чудовим голосом. Науковий співробітник музею, співачка (учасниця Народного тріо «Криниченька») Н. В. Костюк, яка працювала з Вірою Петрівною в одному приміщенні, пригадувала: «Коли випадали вільні хвилини відпочинку, а це перед Новим роком та у Різдво Христове, ми завжди в невеличкому колі співали народні пісні та пісні її молодості. Вона своїм ніжним ліричним сопрано з задоволенням співала в спільному хорі пісні «Чорнобривці», «Червону троянду дарую я Вам», «Рідна мати моя» та інші».

Не позбавлена вона й акторського хисту. Так, наприклад, коли в переяславському скансені вперше відзначили Зелені свята і встановили Віху в 1985 р., Віра Петрівна була серед тих, хто в умовах компартійних реалій взялися відтворити давній народний обряд. Головними персонажами обрядового дійства були «Дощ» (Г. М. Осронос) і «Сонце» (Г. І. Козій). Постановку організувала Н. В. Грукач, а І. В. Пільх була ведучою, Л. О. Годліна і Т. Г. Богуш підготували розповідь про обрядодію та побутування її в нашому ареалі [39, с. 102].

Постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 15.03.1999 р. Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник перейменовано на історико-етнографічний. Невдовзі Указом Президента України № 598/99 від 1 червня 1999 р. йому надано статус Національного й перейменовано на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Новий статус закладу потребував від його адміністрації значних зусиль по впорядкуванню документації та вирішенні інших надзвичайно важливих питань. Ця нелегка робота лягла, насамперед, на плечі В. П. Мельник як заступниці директора з наукової роботи та ученого секретаря В. М. Ткаченка.

Окрема сторінка в біографії В. П. Мельник – громадська й політична діяльність. У 2006–2010 рр. вона була членом депутатського корпусу Переяслав-Хмельницької міської ради від Переяслав-Хмельницького районного осередку Української Консервативної партії [31]. До виконання обов’язків приступила у травні 2006 р. згідно із рішенням № 234 Переяслав-Хмельницької міської виборчої комісії від 05.05.2006 р.: «У зв’язку з тим, що частина депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради достроково припинили свої повноваження, визнати обраними депутатами наступних за черговістю осіб, серед яких, В. П. Мельник, 1951 р. н., наукового працівника НІЕЗ «Переяслав», члена УКП, що проживає в м. Переяславі-Хмельницькому» [3]. 30 червня 2006 р. отримала посвідчення депутата Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області V скликання під № 43 [30].

На сесіях міської ради В. П. Мельник піднімала й вирішувала найрізноманітніші питання, пов’язанні з функціонуванням музеїв НІЕЗ «Переяслав», розвитком туризму, патріотичним вихованням місцевої молоді тощо. Так, наприклад, на засіданні 5-ої сесії міської ради V скликання 18 серпня 2006 р. вона наполегливо добивалася передачі в тимчасове безоплатне користування НІЕЗ «Переяслав» старовинного будинку брата відомого українського композитора і фольклориста Павла Сениці на вул. І. Мазепи, 11, яке належало до комунальної власності територіальної громади м. Переяслава-Хмельницького для розміщення в ньому Музею трипільської культури та Музею козацької слави (роботи Василя Завгороднього) [2].

В полі зору В. П. Мельник перебували й освітянські проблеми. Так, під час затвердження програми «Освіта Переяслава» на 2007–2010 рр. В. П. Мельник озвучила власне бачення розвитку освіти в місті, дещо відмінне від позиції начальника відділу освіти міської ради Н. А. Перхайло. Остання наголошувала, що основними освітніми заходами є комп’ютеризація класів, покращення освітлення, оздоровлення дітей та енергозбереження. На це В. П. Мельник зауважила, що не менш важливим є патріотичне виховання дітей та молоді, важливою складовою якого є відвідування міських музеїв. У зв’язку з цим запропонувала поглибити співпрацю між освітніми закладами міста та НІЕЗ «Переяслав» [4].

Небайдужим було ставлення В. П. Мельник і до назв вулиць її рідного міста. Так, коли у березні 2007 р. обговорювали доповідь секретаря міської ради О. В. Матвієнка про перейменування вулиць міста, вона емоційно зауважила: «Як житель міста, патріот, музейник хочу сказати, що треба знати місто. Гостей возимо, розповідаю про історію міста. Вулиці також розповідають про історію міста. Про що можуть розповісти вулиці Р. Люксембург, Зорге, К. Маркса? Відкидаємо амбіції, політику, ідеологію. Підтримую ініціативу, що треба вулиці перейменовувати. Для прикладу Тимківських, п’ять братів, що прославили місто, Холодних, Гамалії. Пропоную обговорювати кожну вулицю окремо» [10].

Особливе ставлення у В. П. Мельник було до пам’яток архітектури, зокрема, комплексу будівель Вознесенського монастиря – одного із найвизначніших архітектурних ансамблів доби Гетьманщини. Часто повторювала: «Вознесенський собор – це візитна картка Переяслава». Мала свій варіант вирішення: «Діючий храм – це справедливо. Це пам’ятка національного значення. Зараз – в аварійному стані. Чи правильно буде передати її церковній громаді? У місті нині п’ять церков, вони пустують, тільки у свята та недільні дні ходять туди люди. Тому є пропозиція: створити у соборі Музей української національної ікони. Отже, пропоную із рішення вилучити пункт про передачу храму церковній громаді» [5]. Стосовно інших об’єктів культурної спадщини – дзвіниці, частини монастирської стіни по вул. Сковороди і «каплички» Вознесенського монастиря, також мала свою думку і висловлювала її на засіданнях сесій міської ради. У 2007 р. В. П. Мельник вимагала включення до «Програми підтримки громадських організацій, творчих об’єднань, а також релігійних громад щодо збереження та відбудови об’єктів культурно-історичної спадщини та культових споруд на 2007–2011 рр.» дзвіниці Вознесенського собору [5]. У 2010 р. пропонувала включити до сфери управління КОДА і передати НІЕЗ «Переяслав» два об’єкти культурної спадщини, розташовані на території колишньої військової частини, – частину монастирської стіни по вул. Сковороди і «капличку» Вознесенського монастиря: «Доля цих пам’яток нам небайдужа. Треба взяти їх на баланс і реставрувати» [8]. Звернення В. П. Мельник про необхідність передачі монастирської стіни і каплички музею підтримали депутати і проголосували, щоб звернутися до КОДА, Міністерства культури та туризму для вирішення цієї проблеми [9].

Доводилося В. П. Мельник вирішувати й інші питання, пов’язані з менш важливими об’єктами культурної спадщини. Наприклад, у 2007 р., коли до міської влади надійшов запит депутата О. З. Салабая про демонтаж пам’ятника Леніна, В. П. Мельник застерегла, що демонтувати пам’ятник, який має охоронний номер, не можна, і порадила спочатку отримати дозвіл Кабінету міністрів України на зняття пам’ятника, а потім вже думати куди його перемістити [11].

Ще одна важлива проблема, до вирішення якої долучилася В. П. Мельник, – виділення земельної ділянки для облаштування автостоянки поблизу Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини [6; 7].

Далеко не всі питання, які піднімала В. П. Мельник на сесіях міськради, вдалося вирішити. Так, наприклад, нереалізованим лишився задум Віри Петрівни про видання каталогу творів художниці Г. І. Самутіної. Вона неодноразово пропонувала включити його до програми підтримки книгодрукування та розвитку бібліотечної справи в м. Переяславі-Хмельницькому на 2007–2011 рр. [10].

Тривалий професійний шлях і плідна наукова праця В. П. Мельник відзначена багатьма почесними нагородами, що реально підтверджують суспільне визнання її наукових досягнень і організаторських здібностей. За високі досягнення у праці В. П. Мельник нагороджувалася державними, відомчими нагородами, відзнаками органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, адміністрації НІЕЗ «Переяслав».

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1980 р. Вірі Петрівні присвоєно почесне звання Заслуженого працівника культури Української РСР (посвідчення № 678) [29].

28 вересня 2017 р. Рішенням Президії Правління Національної спілки краєзнавців України (протокол № 3) В. П. Мельник стала лауреатом Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України, яка присуджується з 2013 р. діячам культури, освіти та науки «За вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи». Вручення премії відбулося 13 жовтня 2017 р. у межах VІ Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання», присвяченого 94-ій річниці від дня народження визначного музейного діяча М. І. Сікорського. Захід традиційно проходив на базі Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Премію вручав Голова НСКУ, член-кореспондент НАН України О. П. Реєнт [38].

11 травня 2004 р. В. П. Мельник нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» [31].

У 2005 р. вона відзначена Грамотою Священного Синоду Української Православної Церкви, в пам’ять про святкування 70-літнього ювілею Блаженнішого Володимира Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви [13].

14.08.2006 р. В. П. Мельник нагороджена Подякою Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка з нагоди відзначення 15-ої річниці незалежності України «За багаторічну просвітницьку діяльність та вагомий внесок у справу українського національного відродження» [27].

У серпні 2009 р. Переяслав-Хмельницький міський голова І. П. Якименко відзначив В. П. Мельник Почесною грамотою «За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток міста та у зв’язку з відзначенням Дня незалежності України», а у грудні 2009 р. – Почесною грамотою «За активну життєву позицію, віддане служіння інтересам територіальної громади та з нагоди Дня місцевого самоврядування» [33; 34]. Того ж року Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація та Районна рада відзначили В. П. Мельник подякою «За сумлінну працю, активну громадську діяльність, вагомий внесок у розбудову Української держави та з нагоди 18-ї річниці незалежності України [28].

Але найголовніше – Віра Петрівна заслужила шанобливе ставлення з боку колег, громадськості міста. Музейні працівники згадують її як керівника вимогливого і доброзичливого водночас, людину щиру і ввічливу, високої академічної і духовної культури, виважену і шляхетну особистість, навколо якої завжди витала атмосфера інтелігентності і духовності. Природа нагородила Віру Петрівну неповторною привабливістю інтелігентності, що імпонує з першого погляду. Її делікатність і тактовність у стосунках із людьми знаходили відповідний відгук у середовищі колег. Її порядність проявлялася у безлічі дрібниць: у вмінні виважено й аргументовано висловлювати свою думку, поважно дискутувати, вести себе скромно у будь-якій ситуації, непомітно допомогти іншому.

Авторам цієї публікації пощастило працювати разом з ювіляркою. Своєю натхненною працею і особистими якостями вона заслужила глибоку повагу колективу. Ми знаємо її як інтелігентну, доброзичливу та чуйну людину, якій притаманні високі моральні та ділові якості, працьовитість і наполегливість, активна життєва позиція, вимогливість до себе і співробітників.

Ювілярка не лише талановитий науковець, організатор, вона володіє рідкісним багатством душі. Музейна спільнота, мешканці міста добре знають і глибоко шанують Віру Петрівну як досвідченого організатора, вмілого і мудрого керівника, людину із широким світоглядом і ерудицією, щиру і доброзичливу. Все її наукове життя тісно пов’язане з музеєм, якому вона віддавала багато сил та творчої енергії на різних посадах. На тривалому шляху адміністративно-керівної діяльності у неї завжди були оптимізм та працьовитість, потрібні слова, які вона знаходила, щоб підтримати, поспівчувати, вселити надію, пояснити, заспокоїти. Системне мислення, сміливі рішення, наполегливість у досягненні цілей поєднувалися з надзвичайною м’якістю та щирістю натури цієї надзвичайної жінки.

Віра Петрівна звикла жити і працювати поряд зі скарбами, в обстановці високої духовної культури, спілкуватися з неординарними особистостями. Все це створило неповторну сутність Віри Петрівни, яка органічно увійшла в життя наукової і культурної інтелігенції міста. Вітаючи Віру Петрівну Мельник з ювілеєм, зичимо, від усіх музейних працівників, міцного здоров’я, щастя і добробуту, родинної злагоди, добра і розуміння, невичерпної наснаги і життєвої енергії на Многая і Благая літа.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Автобіографія Мельник Віри Петрівни від 27 лютого 2007 р. // НІЕЗ «Переяслав», відділ кадрового та адміністративного забезпечення.
2. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2000. Протокол 5 сесії міської ради V скликання від 18.08.2006 р., том 1., арк. Під час обговорення питання про передачу в тимчасове безоплатне користування НІЕЗ «Переяслав» приміщення по вул. Мазепи, 11, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Переяслава-Хмельницького для розміщення Музею трипільської культури та Музею козацької слави. Роботи Василя Завгороднього.
3. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 1989. Протокол 5 сесії міської ради V скликання від 12.05.2006 р., том 1. Рішення № 234 Переяслав-Хмельницької міської виборчої комісії від 5.05.2006 р. У зв’язку з тим, що частина депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради достроково припинили свої повноваження, визнати обраними депутатами наступних за черговістю осіб, серед яких, В.П. Мельник, 1951 р. н., наукового працівника НІЕЗ «Переяслав», члена УКП, що проживає в м. Переяславі-Хмельницькому.
4. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2008. Протокол 5 сесії міської ради V скликання від 24.11.2006 р., том 1. Протокол першого пленарного засідання сьомої сесії міської ради V скликання від 24.11.2006 р. Слухали про затвердження програми «Освіта Переяслава» на 2007-2010 рр. Доповідач начальник відділу освіти міської ради Н. А. Перхайло наголосила, що основними заходами є комп’ютеризація класів, покращення освітлення, оздоровлення дітей, енергозбереження. На що В.П. Мельник зауважила, що не менш важливим є й патріотичне виховання, важливою складовою якого є відвідування музеїв.
5. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2077. Протокол 12 сесії міської ради V скликання (перше пленарне засідання) від 22.06.2007 р.
6. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2363. Протокол 41 сесії міської ради V скликання від 17.06.2010 р., том 1.
7. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2385. Протокол 43 сесії міської ради V скликання від 07.09.2010 р., том 1.
8. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2371. Протокол 42 сесії міської ради V скликання від 17.08.2010 р., том 1.
9. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2377. Протокол 42 сесії міської ради V скликання (друге пленарне засідання) від 26.08.2010 р., том 1.
10. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2067. Протокол 10 сесії міської ради V скликання від 23.03.2007 р., том 1.
11. Архівний відділ Переяславської міської ради, ф. 1, оп. 1, спр. 2067. Протокол 15 сесії міської ради V скликання від 28.12.2007 р., том 1. Слухали запит депутата О. З. Салабая про пам’ятник Леніна. Без дозволу Кабінету Міністрів України демонтувати пам’ятник, який має охоронний номер, не можна. Для вирішення даного питання треба звернутися до Кабміну. Спочатку треба отримати дозвіл на зняття пам’ятника, а потім вже думати куди його перемістити.
12. Відгук-характеристика на заступника директора з питань наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» В. П. Мельник, видана для пред’явлення в управління культури Київської державної обласної адміністрації, директор НІЕЗ «Переяслав» М. І. Сікорський // НІЕЗ «Переяслав», відділ кадрового та адміністративного забезпечення.
13. Грамота Священного Синоду Української Православної Церкви, видана у благословення Мельник Вірі Петрівні в пам’ять про святкування 70-літнього ювілею Блаженнішого Володимира Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви (2005 р.) // Особистий архів В. П. Мельник.
14. Грамота Вірі Петрівні Мельник з нагоди 50-річчя від дня народження від адміністрації, профкому, трудового колективу НІЕЗ «Переяслав», 06.08.2001 р., директор НІЕЗ «Переяслав» М. І. Сікорський, голова профкому В. Я. Доброгорська // Особистий архів В. П. Мельник.
15. Диплом лауреата премії імені Героя України Михайла Сікорського «За вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи». Рішення Президії Правління Національної спілки краєзнавців України від 28 вересня 2017 р., протокол № 3. За підписом Голови Національної спілки краєзнавців України, член-кореспондента НАН України О. П. Реєнта // Особистий архів В. П. Мельник.
16. Особовий листок по обліку кадрів В. П. Мельник, 20 вересня 2000 р. // НІЕЗ «Переяслав», відділ кадрового та адміністративного забезпечення.
17. Жам М. І. Пропагуємо історію краю // Комуністична праця. – 1980. – № 202 (5839). – 24 груд. – С. 2.
18. Іваненко А. О. З історії становлення науково-методичного відділу охорони культурної спадщини НІЕЗ «Переяслав» / А. О. Іваненко // Дослідження, збереження та популяризація пам’яток історико-культурної спадщини України: зб. матеріалів круг. ст. (м. Переяслав, 20 квітня 2020 р.). Переяслав (Київ. обл.), 2020. – С. 127–131.
19. Історичний музей [буклет] / Уклад. В. П. Ісак. – К.: «Реклама», 1980. – С. 5.
20. Кухарєва Н. М. Музей заповіту Т. Г. Шевченка: історія і сьогодення / Н. М. Кухарєва // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні відносини. – Вип. 3. – 2018. – С. 123–130.
21. Мельник В. П. Наукова концепція Музею Шевченкового Заповіту. Затверджена науково-методичною радою НІЕЗ «Переяслав», протокол № 4 від 1 липня 2005 р. // НІЕЗ «Переяслав», м. Переяслав-Хмельницький. – 8 с.
22. Мельник В. П. І оживає історія [досягнення музею за 1980 р.] // Комуністична праця. – 1981. – № 30 (7694). – 24 лют. – С. 2.
23. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»: [буклет] / [М. І. Сікорський, В. П. Мельник, Л. О. Годліна; фот. К. Хайлова; худ. М. Гутман]. – Переяслав-Хм. (Київ. обл.), [2005?]. – 6 c.
24. Павлик Н. М. Нарис історії створення Музею одягу [Рукопис] // НІЕЗ «Переяслав», наукова частина.
25. Подяка Вірі Мельник, заступнику директора НІЕЗ «Переяслав» за участь в організації літературно-мистецького фестивалю «Переяславська осінь Кобзаря», 18.11.2002 р., Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, народний депутат України П. Мовчан // Особистий архів В. П. Мельник.
26. Подяка. Адміністрація Переяслав-Хмельницького ПТУ-22 висловлює щиру подяку заступнику директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Мельник Вірі Петрівні за організацію лекторія «Переяславщина – рідний край» для учнів профтехучилища. Директор ПТУ-22 М. П. Саустенко, 14 травня 2004 р. // Особистий архів В. П. Мельник.
27. Подяка Мельник Вірі Петрівні від Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка з нагоди відзначення 15-ї річниці незалежності України «За багаторічну просвітницьку діяльність та вагомий внесок у справу українського національного відродження», 14.08.2006 р., голова Переяслав-Хмельницької організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Н. Заїка // Особистий архів В. П. Мельник.
28. Подяка Мельник Вірі Петрівні, заступнику директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав», Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації та Районної ради «За сумлінну працю, активну громадську діяльність, вагомий внесок у розбудову Української держави та з нагоди 18-ї річниці незалежності України, 24 серпня 2009 р., голова райдержадміністрації В. С. Усик, голова Районної ради В. В. Шеремета.
29. Посвідчення № 678 Заслуженого працівника культури Української РСР. Видане Ісак Вірі Петрівні Указом Президії Верховної Ради Української РСР 4 січня 1980 р. // Особистий архів В. П. Мельник.
30. Посвідчення № 43 депутата Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області V скликання Мельник Віри Петрівни. Видане 30 червня 2006 р., голова територіальної міської виборчої комісії О. М. Гончаренко // Особистий архів В. П. Мельник.
31. Почесна відзнака Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури», 11 травня 2004 р. Міністр культури України Ю. П. Богуцький // Особистий архів В. П. Мельник.
32. Почесна грамота Мельник Вірі Петрівні, заступнику директора НІЕЗ «Переяслав» з наукової роботи, заслуженому працівнику культури України з нагоди ювілею, 06.08.2001 р., міський голова Григорій Сокур // Особистий архів В. П. Мельник.
33. Почесна грамота Мельник Вірі Петрівні, заступнику генерального директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» «За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток міста та у зв’язку з відзначенням Дня незалежності України», серпень 2009 р., міський голова І. П. Якименко // Особистий архів В. П. Мельник.
34. Почесна грамота Мельник Вірі Петрівні, депутату Переяслав-Хмельницької міської ради «За активну життєву позицію, віддане служіння інтересам територіальної громади та з нагоди Дня місцевого самоврядування», грудень 2009 р., міський голова Іван Якименко // Особистий архів В. П. Мельник.
35. Почесна грамота Мельник Вірі Петрівні від Державної туристичної адміністрації України «За багаторічну плідну працю, вагомий особистий внесок у розвиток туризму та готельного господарства, високий професіоналізм, відданість справі та з нагоди святкування Дня туризму в Україні. 2004 р., Голова Держтурадміністрації В. Цибух // Особистий архів В. П. Мельник.
36. Публічна інформація – Переяслав-Хмельницька ... // URL: pereyaslav-rda.gov.ua › 2-rda
37. Сікорський Михайло Іванович. Буклет: [присвяч. 50-річчю творчої діяльності М. І. Сікорського] / [авт. проекту Г. Глушко; авт. тексту В. Мельник]. – Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.): Переяслав, 2001. – 11 с.
38. «Сікорські читання»: VІ Всеукр. історико-культуролог. Форум, 13 жовтня 2017 р. / [укл.: Т.Нагайко; стенограм. О.Горбовий, О. Якименко, Ю. Стукало]; ДВНЗ «Переяслав-Хм. ДПУ імені Григорія Сковороди», ГО «Переяславський Скарб». – Переяслав-Хмельницький: ФОП Я. М. Домбровська, 2018. – 52 с.: іл. – С. 50.
39. Фігурний Ю. Традиції зелених свят і обряд встановлення віхи на Переяславщині: минуле і сучасність / Ю. Фігурний, М. Шкіра, Л. Шкіра // Народна творчість та етнологія. – 2017. – № 3 (367). – С. 98–109.