Ігор Семенович Зарічний народився 17 березня 1936 р. у м. Проскурів (нині – Хмельницький) у родині військового. У 1958 р. закінчив Київське артилерійське училище та був призначений командиром 2-го вогневого взводу повітряно-десантної дивізії, яка дислокувалася у смт Десна. Талант скульптора розкрився, коли йому було за тридцять. У 1967 р. вступив на заочну форму навчання до Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), мистецтву скульптури навчався в майстерні відомого скульптора, педагога, народного художника України Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.). Також своїм вчителем Ігор Зарічний вважав скульптора, члена Студії військових художників ім. М. Б. Грекова Григорія Миколайовича Постнікова (1914–1978 рр.).

Вадим Щербаківський народився 17 березня (5 березня за старим стилем) 1876 р. у с. Шпичинцях Сквирського повіту Київської губ. (нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.) у родині священика отця Михайла Пилиповича Щербаківського (1848–1920). У сім’ї було четверо дітей Вадим, Данило, Зінаїда та Євгенія (Ївга). Мати рано померла, тому синів та дочок виховував батько.

Олекса Петрович Бахматюк геніальний майстер-гончар, який заклав фундамент класичної косівської кераміки і підніс мистецтво кахлярства до рівня «керамічного літопису» Гуцульщини. Він був одним із перших народних майстрів, хто свідомо підписував свої роботи («Олекса Бахматюк»), утверджуючи право народного митця на авторство.

Дев’ятого березня 2026 року минає 212 років від дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка й драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

Зоя Павлівна Гончарук (до заміжжя Бондарєва) народилася 8 березня 1946 р. у с. Сатанівка Городоцького району Хмельницької області у творчій родині. Дід по материній лінії був керамологом. Мати, Марія Миколаївна, перукар за фахом, а за покликом – майстриня: ткала килими, вишивала покривала, шила одяг, виготовляла картини, інкрустовані соломкою. Батько, Павло Тимофійович Бондарєв, добре малював, різьбив.

У 1239 році до Переяслава підійшли монголи. І життя змінилося назавжди.

2 березня 2026 року виповнюється 167 років з дня народження видатного письменника минулого, творчість якого увійшла в скарбницю світової культури – класика єврейської літератури Шолом - Алейхема (Соломона Нохумовича Рабіновича). Шолом - Алейхем - Мир Вам! Саме з таким ім’ям він прийшов у літературу і став найулюбленішим народним письменником.

Стефанія Михайлівна Волощук – видатна українська майстриня художньої кераміки, представниця знаменитої косівської школи гончарства.

Анатолій Семенович Фуженко – український скульптор, член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України. Народився 25 лютого 1936 р. в с. Сокирне Черкаського району Київської області (нині – Черкаська область) у багатодітній сім’ї. Батько Анатолія працював лісником, тому як і батько він вирішив пов’язати своє життя з лісовим господарством. Після закінчення школи вступив до Київського лісогосподарського інституту (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України). Під час навчання в інституті А. С. Фуженко паралельно опановує мистецтво скульптури у майстерні Івана Макаровича Гончара (1910 – 1993 рр.), з яким познайомився раніше. Після другого семестру залишає інститут та робить спробу вступити до Київського державного художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), але перша спроба була невдалою. На обдарованого юнака звернув увагу викладач вузу, професор Іван Васильович Макогон та порадив вступити до 11-го класу Київської художньої школи (нині – Київський державний ліцей імені Т. Г. Шевченка). Друга спроба була вдалою і його зарахували до скульптурного факультету. Мистецький стиль майбутнього скульптора формувався під впливом академічної школи відомих українських скульпторів Олексія Прокоповича Олійника (1914–1977 рр.) та Івана Васильовича Макогона (1907–2001 рр.). Дипломною роботою А. С. Фуженка стала скульптура Тараса Шевченка, яку розмістили в одному із залів Київської кіностудії ім. Довженка. Там же в одному з павільйонів, більше десяти років, розміщувалась його майстерня. В ній він створив галерею скульптурних портретів видатних представників української культури С. Параджанова (1960-ті), С. Герасимова (1966 р.; 1975 р.), Р. Недашківської (1966 р.), І. Миколайчука (1967 р.; 1994 р.), І. Гаврилюка (1970 р.), О. Довженка (1972 р.), Л. Бикова (1983 р.), О. Лисенка (1999 р.).

23 лютого виповнюється 100 років від дня народження Надії Юхимівни Протор’євої – української майстрині художньої кераміки, заслуженої художниці України.