Василь Іванович Свида – відомий український скульптор, різьбяр, заслужений діяч мистецтв України (1957), народний художник України (1973), лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1983), педагог, один із засновників закарпатської школи скульптури.
Народився 22 жовтня 1913 р. в с. Пацканьово Ужгородського р-ну Закарпатської обл. Виховувався в багатодітній родині. В рідному селі закінчив три класи церковної народної школи та однорічну господарську школу верховинського і полонинського господарства в с. Нижні Ворота. Основи фахової освіти здобув у художньо-ремісничій школі в с. Ясіня, що на Рахівщині, під керівництвом відомого чеського художника-живописця і різьбяра В. Фуліка. Після закінчення школи в 1934 р. В. Свида працював різьбярем у приватних майстернях І. Павлишинця та А. Демчика в Ужгороді, оздоблюючи дерев’яною різьбою сільські церкви. Також виконував роботи за ескізами провідного художника Закарпаття в галузі сакрального мистецтва Й. Бокшая.
У 1937 р. у пошуках роботи В. Свида виїхав до Чехословаччини. В м. Брно тривалий час працював в майстернях братів Котрбових, що займалися реставрацією та виконанням церковної скульптури. Саме там молодий художник почав удосконалювати набуті раніше навички різьблення по дереву, оволодів прийомами різьблення круглої скульптури, ознайомився з технікою поліхромії у дерев’яній пластиці. Безпосереднім його наставником був молодший із братів – Герман Котрба, відомий скульптор і реставратор.
Після закінчення Другої світової війни в червні 1945 р. Василь Свида повертається на батьківщину у рідне Закарпаття.
Перші свої роботи тарілки і скриньки В. Свида декорував геометричним орнаментом. Надалі майстер почав працювати над виготовленням фігурних композицій, першою з яких стала композиція «Поцілунок матері». Ця робота і наступні – «Гуцулка з конем», «Мати годує дитину», «Гуцульська родина» експонувалися у 1946 р. на обласній виставці творів закарпатських художників в Ужгороді. А також твір «Весна» з циклу «Пори року», який експонувався у 1947 р. на Ювілейній всесоюзній художній виставці принесли автору великий успіх. Йому вдалося увійти до числа перших членів Закарпатської обласної організації Спілки художників, яка була створена у серпні 1946 р. на чолі А. Ерделі.
Найважливішим матеріалом для Василя Свиди назавжди залишилося дерево, в якому він втілював свої задуми. Митець також працював у інших матеріалах – теракоті, майоліці, гіпсі, а також у різних техніках – круглій скульптурі, барельєфі, контррельєфі. Серед відомих барельєфних робіт художника в повоєнні роки привертають увагу «Гуцульська родина» (1946), «Весна», «Осінь» (1947), «Вранці» (1949).
У подальшому в своїй творчості майстер переходить від однофігурних композицій до все більш складних, багатофігурних творів, таких, як «Весною на полонину» (1954), «На полонину» (1959), «Одягають молоду. Весілля» (1964), «Весільна професія» (1966), «Повернення з полонини» (1967). Улюбленими темами митця були сцени з життя гуцулів, спогади дитинства про гірські полонини та кошари пастухів, відтворення певних історичних подій, що відбувалися за життя художника або у минулі часи.
Василь Свида брав участь у всіх повоєнних виставках, що проходили в місті Ужгороді, у всіх республіканських виставках, де виставлялись закарпатські художники. Персональні виставки художника відбувалися в 1968 р. у Києві, в 1973 р. в Ужгороді, в 1977 р. в Ужгороді і Мукачеві. За творчі успіхи митцеві присвоєно в 1957 р. почесне звання заслуженого діяча мистецтв України та в 1973 р. народного художника України.
У художніх напрацюваннях В. Свиди в пізніший період знайшли відображення скульптурні портрети, включені в жанрові композиції. Сюди відносяться такі відомі праці митця, як: «Знову в рідній хаті» (1976), «Моя Сім’я» (1983), «І. Чуса та В. Шорбан – герої Монреаля-67» (1975).
Вершиною творчості Василя Свиди став визначний за змістом і виконавчою майстерністю горельєф «В сім’ї єдиній» (1978-1982), за який він у 1983 р. був удостоєний Державної (Нині – Національної) премії України ім. Т.Г. Шевченка.
Роботи видатного закарпатського митця зберігаються у багатьох провідних музеях України та за кордоном.
У колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» також зберігаються твори В. Свиди – це скульптури: «На оновленій землі» та «Лісоруби Закарпаття підписують стокгольмську відозву» (1977).
Творчу роботу В. Свида поєднував з суспільно-політичною діяльністю та педагогічною роботою. Працював 30 років (1946–1976) в Ужгородському художньо-промисловому училищі на відділенні художньої обробки дерева. Декілька разів його обирали депутатом до Верховної Ради УРСР, до Закарпатської обласної та Ужгородської міської рад народних депутатів. Протягом десяти років (1951–1961) В. Свида очолював Закарпатську організацію Спілки художників України.
19 квітня 1989 р. Василь Іванович Свида помер. Похований в Ужгороді на цвинтарі «Кальварія».
24 жовтня 2017 р. в Ужгороді на вул. Івана Франка, де жив і працював скульптор встановлено меморіальну дошку.
Використані матеріали за посиланням:
- Мистецтво України: Біогр. Довідник / Упорядники: А.В. Кудрицький, М.Г. Лабінський. За ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 528.
- Закарпатська академія мистецтв [Електронний ресурс] . – Режим доступу:http://artedu.uz.ua/2205-svida-vasil-vanovich-1913-1989.html
- Скульптори України [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://msmb.org.ua/mediateka/top-20-mistetstvo/skulyptori-ukraini/
Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка» С.П. Пригонюк
