26 ЖОВТНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 85 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА ВАСИЛЬОВИЧА СУХОБОКОВА (26.10.1937–21.07.2008)

26 ЖОВТНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 85 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕГА ВАСИЛЬОВИЧА СУХОБОКОВА (26.10.1937–21.07.2008) – ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО АРХЕОЛОГА, ДОСЛІДНИКА АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ.

Олег Сухобоков народився в м. Трубчевськ Брянської обл. (Росія) в сім՚ї вчителів. Середню школу в м. Трубчевську закінчив у 1956 р. Навчався на історичному факультеті Харківського державного університету ім. О. М. Горького (1959-1964). Деякий час працював шкільним вчителем історії та суспільствознавства в м. Торезі Донецької обл. (1964-1966). Згодом поступив в аспірантуру Інституту археології Академії наук УРСР (1966-1969), де спеціалізувався у галузі слов'янської та давньоруської археології України. А з 1969 р. і до кінця життя Олег Васильович працював в Інституті археології АН УРСР і НАН України. Тут у 1973 р. захистив кандидатську дисертацію «Населення Дніпровського Лівобережжя у другій половині першого тисячоліття н.е.», у 1993 р. захистив докторську дисертацію «Етнокультурний розвиток населення лісостепової Лівобережної України наприкінці І – початку ІІ тис. н.е.». На основі своїх досліджень вчений прийшов до висновку про єдину «волинцевсько-роменську» чи «сіверянську» культуру Дніпровського Лівобережжя VIII – початку ХІ ст. Вироблені ним історичні концепції отримали підтримку вчених в Україні та за її межами.

У 1968-1973 рр. О.В. Сухобоков очолював Лівобережний загін Ранньослов’янської експедиції, з 1974 по 2006 рр. – Лівобережну слов’яно-руську експедицію Інституту археології АН України. Був дуже активним польовим дослідником із стажем більше 40 років: виявив та дослідив чимало важливих слов’янських археологічних пам’яток України – Ходосівка, Ніцаха, Опішнє, Кам’яне, Волинцеве, Засулля, Зелений Гай, Монастирище та ін., встановив дати заснування таких літописних міст як Путивль, Лубни та Ромен, брав участь у розкопках таких визначних пам'яток як черняхівський могильник Успенка, салтівські могильники Верхній Салтів та Нетайлівка, скіфський курган Гайманова Могила, досліджував середньовічні турецькі пам’ятки Очаків, Акерман (нині м. Білгород-Дністровський) у складі українсько-турецької експедиції (1997—2004). Багато уваги вчений приділив вивченню історії Хозарського каганату VIII – Х ст.

У 1995 р. Олег Васильович очолював Лівобережно-дніпровську слов'яно-руську експедицію Інституту археології по дослідженню комплексу пам’яток у с. Циблі на Переяславщині. У роботі експедиції взяли участь співробітники Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника та студенти і викладачі Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту. Експедиція поставила собі за мету всебічне обстеження та розкопки різнокультурних археологічних пам’яток в околицях даного населеного пункту. В результаті проведених робіт були відкриті археологічні об’єкти трипільської, черняхівської, давньоруської культур. Основну увагу в роботі експедиції було приділено розкопкам давньоруських пам’яток: городища та поселень в урочищах Узвіз-1, Узвіз-2 та Церква. За низкою ознак пам’ятки поблизу с. Циблі утворюють єдиний комплекс – населений пункт трьохчленного (міського) типу зі складною структурою, що складається з укріпленого городища, неукріпленого посаду на плато, посаду на схилі лесової тераси – «подолу». Можливе існування й своєрідної «оболоні», розміщеної на пониженій частині берега колишньої р. Циблі, безпосередньо під городищем (культурний шар останньої значно поруйнований господарськими земляними роботами). Доповнюють картину залишки селища-супутника в ур. Церква, що знаходиться на підвищеному останці борової тераси, відділеного від лесової тераси водною протокою, яка є залишком русла колишньої р. Циблі. В ур. Церква були відкриті потужні культурні нашарування, пов’язані з функціонуванням старого села Циблі ХVІІ–ХХ ст. та з давньоруським поселенням ХІ–ХІІІ ст. У двох розкопаних давньоруських житлах в ур. Узвіз-2 досліджені рештки добре збережених глинобитних побутових печей, а завдяки пожежі збереглися обгорілі залишки дерев’яних конструкцій та деталей інтер’єру одного з жител. Характер обгорілих решток і їх значна кількість дозволило зробити певні висновки щодо конструкції та умеблювання досліджуваного житла. Датовані житла ХІІ – початком ХІІІ ст.

О. В. Сухобоков керував групою в Інституті пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України з підготовки Зводу пам'яток салтівської культури (1996—2000), а також Зводу пам'яток Сумської області (1990—2008). Олег Васильович був членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій Інституту археології та Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України; членом редколегій періодичних наукових видань «Сходознавство» і «Хозарський альманах» (Київ), «Наукові записки з української історії» (Переяслав-Хмельницький), «Сумська старовина» (Суми), «Археологічний альманах» (Донецьк) та ін. Поряд з науковою роботою Олег Васильович вів педагогічну роботу як професор Міжнародного Соломонова університету та Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. Він — автор понад 200 наукових праць, в тому числі п'яти монографій.

Був Почесним громадянином м. Путивль (1989). Нагороджений Дипломом та Почесною відзнакою «Золота Ярославна» (2000), Почесною грамотою Президії НАН України (2007).

Помер О. В. Сухобоков 21 липня 2008 р. у віці 70 років, похований у м. Києві.

Найважливіші праці О. В. Сухобокова:

  1. Сухобоков О.В. Славяне Днепровского Левобережья (роменская культура и ее предшественники). К., 1975.
  2. Сухобоков О.В., Юренко С.П. Этнокультурные процессы на Левобережной Украине в І-м тысячелетии н. э. Проблемы этногенеза славян. К., 1978.
  3. Сухобоков О.В. Древнерусские поселения Днепровского Левобережья. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. К., 1984.
  4. Сухобоков О.В., Юренко С.П. Волынцевская культура. Роменская культура. Этнокультурная карта территории Украинской ССР в І тыс. н. э. К., 1985.
  5. Сухобоков О.В. Славянские древности последней четверти І-го тыс. н. э. Днепровского Левобережья (волынцевская и роменская культуры). Археология Украинской ССР. Т. 3. К., 1986.
  6. Сухобоков О.В. Південно-східне порубіжжя давньоруської держави. Археологія. 1989. № 3.
  7. Сухобоков О.В. Древнерусский Путивль и его округа. Путивль, 1990.
  8. Сухобоков О.В. Дніпровське лісостепове Лівобережжя у VIII-XIII ст. К., 1992.
  9. Сухобоков О.В., Юренко С.П. Опошнянське городище. Полтава, 1995.
  10. Сухобоков О.В. Розкопки у літописному Ромні (до 100-річчя роменської культури). Археологія. 2004. № 4.
  11. Сухобоков О.В. Тюркомовні народи в історії населення лівобережно-дніпровської лісостепової України (археологічний аспект). Хозарський альманах. Т. ІІІ. Київ-Харків, 2004.
  12. Сухобоков О.В., Комар О. В Озброєння і військова справа Хозарського каганату. Нариси воєнної історії давнини. К., 2005.

Джерела:

  • Сухобоков О. В., Бузян Г. М., Вайнер Б. У., Колибенко О. В., Роздобудько М. В. 1995. Звіт про археологічні дослідження Лівобережно-дніпровської слов’яно-руської експедиції ІА НАНУ в 1995 р. НА ІА НАНУ, 1995/64, 52 с., іл.
  • Мезенцева Г. Дослідники археології України. Чернігів, 1997. С. 151.
  • До 60-річчя Олега Васильовича Сухобокова. Археологія. 1998. № 1. С. 157.
  • Комар О.В. Памяти Олега Васильевича Сухобокова. Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. Переяслав-Хмельницький, 2008. Вип. 20. С. 3-9.
  • Пам'яті Олега Васильовича Сухобокова. Археологія. 2008. Ч. 3. С. 124-125.
  • Черняков І. Т. Олег Васильович Сухобоков. Енциклопедія історії України : у 10 т. / ред.: В. А. Смолій (гол.) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012, Т. 9 : Прил — С., С. 911.

Старший науковий співробітник НДВ археології                                            Г.М. Бузян