Календарями називаються системи обліку часу, в основі яких лежить періодичність руху космічних тіл (Землі, Місяця і Сонця), що дає видимі людям добу, місяць і рік.
Чому існує так багато календарних систем і чому жодна з них не є точною?
Точний календар скласти дуже важко, бо потрібно сумістити як мінімум дві несумісні речі – добу (період обертання Землі навколо своєї осі) та рік (період обертання Землі навколо Сонця). Обертання Землі навколо своєї осі – це один рух, а її обертання навколо Сонця – зовсім інший. Обидва рухи є незалежними один від одного, а відповідні їм проміжки часу – середня доба і астрономічний рік – неспільномірними. Точні астрономічні виміри показують, що тривалість астрономічного року по відношенню до середньої сонячної доби складає 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд. Іншими словами справжній рік не вимірюється цілою кількістю діб, у залишку залишається 0.25 доби.
А якщо додати сюди період обертання Місяця навколо Землі, що визначає можливий календарний місяць у 29 діб 12 годин 44 хвилини і 2,9 секунди, то вирішення задачі ще більш складним.
Люди давно зрозуміли, що подовженість календарного місяця можна взяти довільну, не прив’язуючи її до фаз Місяця, а ось інші дві величини – добу і рік потрібно суміщати.
Перший такий календар створили єгиптяни. Вони виключили рух Місяця, але не врахували різницю майже в чверть доби, тож кожні чотири роки набігала додаткова доба. Із релігійних міркувань вводити високосний рік єгиптяни не стали, отож і блукав у них початок року – за період у 1461 рік пройшов усі пори року і знову вийшов на день весняного рівнодення.
Непоганою була спроба реформи календаря, здійснена у 46 році до н. е. Юлієм Цезарем. Рік був визначений у 365 діб, а щорічна різниця майже у чверть доби робила кожен четвертий рік високосним. Юліанський календар відставав від астрономічного плину часу на одну добу лише кожні 128 років.
У 1582 році був розроблений григоріанський календар, у якому зменшили кількість високосних років. За цим календарем реальна похибка в одну добу настає через 3323 роки, а враховуючи те, що швидкість обертання Землі щороку уповільнюється, то і значно пізніше.
Практично ідеально. Але, не зважаючи на очевидні переваги, цей календар було введено лише у державах, де більшість населення складали католики. Православна, протестантська і англіканська церкви, посилаючись на церковні догмати і богословські тлумачення, проголосили григоріанський календар суперечливим вченню апостолів.
Отже різниця у 13 днів та дата Різдва 7 січня є результатом похибки, закладеної в юліанському календарі. Астрономічно більш правильною є дата 25 грудня.
З точки зору християнської релігії і віри правильно святкувати спочатку Різдво, а за кілька днів – Новий рік. Народження Бога знаменує собою початок нового циклу. Зима іще набуватиме обертів, попереду Хрещення, лютневі заметілі, примхи березня. Та вже очевидною є невідворотність весни і відродження природи.
Отже, спочатку Різдво, а потім Новий рік. Це важливо, адже новонароджений Бог освячує початок річного циклу, народження Бога – це символ відродження природи, сакральний знак. Новий рік приходить на освячену юним Богом землю. Навпаки, – то не зовсім правильно. Розуміючи це, віруючі люди святкують Новий рік не 1 січня, а 13-го.
При переведенні релігійного календаря з юліанського на григоріанське літочислення змінюється дата не лише Різдва, а й усіх інших свят: Меланки, Василя, Водохрещі, Стрітення і далі до кінця року. Тому з нашими національними традиціями нічого не трапиться, бо вони ж наші – 31 грудня ми готуватимемо щедру вечерю, а 1 січня ходитимуть посівальники. Зрештою від доброї волі кожного з нас залежить існування українських традицій, а не від дати календаря.
Про необхідність відмежуватися від ворога і говорити не варто, це очевидно.
Тож поглянувши на питання зусібіч, бачимо, що проблеми вибору дати Різдва взагалі не існує. Цьогоріч багато українців славили народження Христа 25 грудня. Наступного року питання «25 грудня чи 7 січня?» вже не стоятиме.