А. В. Стороженко народився 24(12) серпня 1857 р. у с. Велика Круча Пирятинського повіту Полтавської губ. (нині Полтавська обл.) в родині заможного землевласника, інспектора Харківського університету. Належав до старшої гілки знаного козацько-старшинського та дворянського роду Стороженків, який веде свій початок з кінця ХVІ – початку ХVIІ ст., імовірно, від Андрія Стороженка, «старшого полковника Запорозького війська» (згадка 1610 р.). У ХVІІ ст. відомий ічнянський сотник та прилуцький полковник Іван Федорович Стороженко.
Андрій Стороженко отримав класичну освіту в Московському Імператорському ліцеї ім. цесаревича Миколи (1867-1875). Із золотою медаллю закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1875-1879). З 1879 по 1885 рр. працював у Київському університеті, де отримав звання кандидата університету, написав магістерську дисертацію.
Проте мрії викладати в університеті не справдилися, і А.В. Стороженко переїхав до Полтави, де окрім наукової роботи, захопився громадською діяльністю, зокрема, розвитком земських інституцій у Полтавській губернії. Він неодноразово обирався до земських установ: 1884-1892 рр. – почесним мировим суддею Переяславського повіту; 1886-1892 рр. – головою Переяславської повітової земської управи; 1892-1913 рр. – гласним Переяславських і Пирятинських земських зборів; 1912-1916 рр. – предводителем (маршалом) дворянства Переяславського повіту.
Вже з першого дня, коли А. В. Стороженко вступив на посаду Голови Переяславської повітової земської управи (29 серпня 1886 р.), перед ним постала нагальна проблема: відсутність нормального приміщення для роботи численних служб земства. Створена комісія вирішила будувати нове приміщення, а для економії коштів зводити будинок господарським способом. Двоповерхова будівля повітової управи була споруджена під безпосереднім керівництвом та за практичної участі Голови земської управи А. В. Стороженка та Голови створеної повітової комісії з будівництва, Предводителя дворянства М. М. Раїча, які вирішували не лише фінансові та організаційні питання, а навіть і суто архітектурні (для економії не винаймали навіть архітектора). Спорудження нового приміщення було завершено актом приймання від 25 листопада 1888 р. Ця прекрасна споруда служить переяславській громаді й донині – використовується середньою школою № 2. Сам А. Стороженко небезпідставно пишався новозбудованою будівлею. (Див. Земская деятельность в Переяславском уезде Полтавской губ. В 1886-1892 гг. Очерк А. В. Стороженка. К., 1892). До заслуг А. Стороженка, як голови повітового земства можна віднести його опікування місцевою лікарнею, де проведені ремонти та будівельні роботи, опікування будинками для пристарілих, насипання дороги від Переяслава до Пристані на Дніпрі (у с. Андруші), будівництво нових та капітальні ремонти існуючих шкільних приміщень у селах земства тощо.
Паралельно з громадською і суспільною діяльністю активно займався наукою. Був членом Київської Археографічної Комісії, Товариства Нестора Літописця, співробітником журналу «Киевская старина», у якому з 1882 по 1899 рр. надрукував близько 30 статей та заміток. Працював у Київській комісії по розбору древніх актів, а також у Чернігівській та Полтавській архівних комісіях.
А.В. Стороженко зробив важливий внесок у дослідження проблем переяславської історії. Він мав можливість безпосередньо знайомитися із переяславськими старожитностями, вивчати місцеві легенди, топоніми. Як серйозний дослідник, послуговуючись літописними джерелами, вчений виконав цікаві краєзнавчі розробки по Переяславу й по праву може вважатися першим місцевим краєзнавцем.
У 1890-х рр. він підготував серію нарисів із давньої історії Переяслава, що виходили друком у «Київській старовині». У 1900 р., як заключний штрих, ним опубліковано монографію «Очерки переяславской старины: исследования, документы, и заметки», куди увійшли й всі попередні статті вченого .
В «Очерках Переяславщины» (1891) А. В. Стороженко до найдавніших слідів людського життя краю відніс крем’яні знаряддя та кераміку, виявлені у заплавно-боровій зоні р. Дніпро поблизу сс. Кийлів і Жереб’ятин. До цього часу дослідник зараховував і власну знахідку полірованої сокирки поблизу с. Кучаків (суч. Кірове). Нарікав на недостатнє дослідження курганів, яких було надзвичайно багато у регіоні, і розкопки яких сприяли б кращому розумінню минулого.
У нарисі «Какой юбилей имеет право праздновать г. Переяслав Полтавской губернии?» (1894). А.В. Стороженко звернувся до популярної теми істориків ХІХ – поч. ХХ ст. – походження літописного Переяславля Руського. Детально розглянувши обидві літописні звістки (907 р. та 992 р.), він став на сторону версії давнішого виникнення міста.
У праці «Где жили переяславские торки?» (1899), проаналізувавши літописні, місцеві топонімічні й археологічні джерела, автор висловив думку, що певна група тюркських напівкочових племен – торків, перебуваючи на службі у переяславських князів, могла мешкати на території між двома «змійовими» валами (Великим та Малим), а також у найближчих до Переяславля Руського літописних «городках» – Бронькняж та Баруч. Перший він ототожнював із давньоруським городищем в с. Пристроми (ур. Горби), другий – з м. Баришівкою.
Досліджуючи історію Переяславщини, А. Стороженко проводив аналіз давньоруської топонімії, вивчав літописні джерела, використовував археологічні дані. Зокрема він спробував локалізувати давні населені пункти на місці сучасних, послуговуючись виключно лінгвістичними даними: так, Воїнь – с. Вінинці, Янчине сільце – с. Малі Яненки (суч. с. Воскресінське), Демінеск – с. Дем’янці, Глібов – с. Глибівка, Баруч – м. Баришівка, Корань – с. Карань, Стряква – річка Гатка, Куднове сільце – с. Строкова. До ХІ ст. він відносив існування сс. Велика й Мала Каратуль як місць проживання «своїх поганих» – напівкочових тюркських племен.
Дві публікації історика, стосувалися походження назви м. Бориспіль (1892, 1897). Кілька нарисів дослідник присвятив вивченню Переяслава козацького періоду, зокрема через науковий розгляд видатних представників козацької еліти (1893, 1894). Цікавою була його розвідка про переяславські храми – Михайлівську та Покровську церкви (1891), де вчений, залучивши літописні джерела та неопубліковані архівні документи, здійснив науковий аналіз історії їх виникнення, існування впродовж століть, розглянув особливості архітектури та мистецькі пам’ятки, приналежні цим святиням, одночасно заглибившись у більш широкі аспекти переяславської історії.
Однією з найважливіших його праць вважається монографія «Стефан Баторій та дніпровські козаки» (1904), за яку він у 1909 р. був відзначений почесною Уварівською премією Петербурзької Академії наук. Ця його праця та інші роботи вченого високо цінуються й донині сучасними істориками.
Як громадсько-політичний діяч А.В. Стороженко стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Замолоду був українським лібералом, а згодом став одним з лідерів київських «малоросів» (входив до відомого на початку ХХ ст. «Клуба прогрессивных русских националистов», який складався з інтелігенції, що стояли на позиціях великоросійського шовінізму). У 1919 р. після приходу в Київ більшовиків під загрозою арешту спочатку виїхав до Одеси, а звідти емігрував до Польщі, де продовжував займатися публіцистикою.
Помер А.В. Стороженко за межами батьківщини. Місце його смерті невідоме, дата смерті відома приблизно, а саме після 1 січня 1926 р.
Деякі праці дослідника:
- Стороженко А. В. Михайловская и Покровская церкви в г. Переяславе (К рисункам Т. Гр. Шевченка) // Киевская старина. – 1891. – Т. 32. – № 2 февраль. – С. 337—357.
- Стороженко А. В. Очерки Переяславщины // Киевская старина. – 1891. – Т. 35. – № 11 ноябрь. – С. 195-215.
- Стороженко А. В. Старинное поучение переяславскому семинаристу при вступлении его в Киевскую академию // Киевская старина. – 1892. – Т. 36. – № 1 январь.— С. 141-144 (д.).
- Стороженко А. В. Земская деятельность в Переяславском уезде, Полтавской губ.в 1886—1892 гг.: Очерк А.В. Стороженко. – К.: Типография К.Н. Милевского, 1892. – 40 с.
- Стороженко А.В. Какой юбилей имеет право праздновать г. Переяславль Полтавской губернии? // Киевская старина. – 1894. – Т. 45. – №4 апрель. – С. 61-73.
- Стороженко А.В. К истории местечка Борисполя Полтавской губернии // Киевская старина. – 1897. – Т. 56. – № 3 март. – C. 509-518.
- Стороженко А. В. Мистечко Борисполе в XVII-м веке / А. В. Стороженко // КС. – 1982. – Т. 39. Октябрь. – С. І–XVII.
- Стороженко А.В. Где жили переяславские торки? // Киевская старина. – 1899. – Т. 64. – №2 февраль. – С. 283-290.
- Стороженко А.В. Очерки переяславской старины. – К., 1900. – 236 с.
- Стороженко А. В. Родион Григорьевич Дмитрашко, полковник переяславський, и его род / А. В. Стороженко // КС. – 1893. – Т. 41. – № 4 апрель. – С. 1–28.
- Стороженко А. В. Вук Сербин, полковник переяславский (1675–1682) / А. В. Стороженко // КС. – 1894. – Т. 44. – № 1 январь. – С. 128–134.
Джерела:
- Копилов С.А. А. В. Стороженко – вчений-історик і громадський діяч // Наукові праці Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. – Т. 19. – С. 140-152.
- Білоконь С. Стороженко, Андрій Володимирович // Українські історики: бібліографічний довідник. – Вип. 3. – Київ: Інститут історії України Національної академії наук України, 2010. – С. 271-273.
- Пазюра Н.В. Стороженко, Андрій Володимирович // Енциклопедія історії України. – Київ: Наукова думка, 2012. – Т. 9: Прил. – С. 862-863.
- Путро О. І., Томазов В. В. Стороженки // Енциклопедія історії України: Т. 9: Прил – С / Ред.: В.А. Смолій (голова та ін.. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2012. – С. 861. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Storozhenky_rid.
Старший науковий співробітник НДС археології Г.М.Бузян
Молодший науковий співробітник НДС археології В.М. Білоусько
