Іван Макарович Гончар народився 27 сiчня 1911р. в селi Лип’янка Златопiльського р-ну Кiровоградської обл. (нині Шполянського р-ну Черкаської обл.) у сiм’ї бiдного селянина. Закiнчив Лип’янську семирiчку. Вступив до Київської художньо-iндустрiальної профшколи, де навчався живопису, скульптури та рисунка у К.Єлеви та В.Климова. в роки навчання жив на квартирі у свого земляка із села Лип’янка Максима Борисовича Коросташа – відомого музикознавця, фольклориста, члена Етнографічної комісії Академії наук УРСР, репресованого в 1938р. Його І.М.Гончар називав своїм духовним батьком. У домі М.Б.Коросташа Іван Гончар познайомився з вiдомим вченим – музикознавцем, фольклористом, чоловiком Лесi Українки Климентiєм Квiткою та матiр’ю великої поетеси Оленою Пчiлкою, думки яких про творчiсть утвердили його бажання присвятити себе мистецтву. Після закiнчення Київської художньо-iндустрiальної профшколи з дипломом скульптора-декоратора працював викладачем креслення та малювання у школi с.Васильків Шполянського р-ну Київської обл. 1931р. вступив до Київського iнституту агрохiмiї та грунтознавства. Самостiйно продовжує роботу над скульптурою і рисунком.

14 червня 1891 р. у Зашкові на Львівщині у вчительській родині народився Євген Коновалець – полковник армії УНР, командир УВО, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН.

Новими барвами заграв древній Переяслав у другій половині ХХ ст. Про Переяслав музейний, творця неповторних експозицій Михайла Івановича Сікорського в цей час заговорили в Україні і за її межами.

3 червня 1863 року в Буську (Львівщина) народився Євген Петрушевич – український громадсько-політичний діяч, правник, Президент і Уповноважений Диктатор (верховний військово-політичний керівник під час війни) ЗУНР.

Партицький Омелян Йосипович – український мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадсько-просвітній діяч, редактор і видавець, автор низки підручників та посібників з української мови і літератури для народних шкіл, українських учительських семінарій.

Маріанна Малевська-Малевич (уроджена Дементьєва) народилася 27 травня 1918 р. в Ленінграді. Навчалася хореографічному училищі, але через медичні показники не змогла продовжити навчання по обраній професії. У 1937 р. вчилася на архітектурному робфаці при Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва, а через рік вступила до Інституту ім. І. Рєпіна Всеросійської Академії мистецтв (1938-1946). Вона була ученицею М. К. Каргера, який у 1938-1950 рр. працював у Академії мистецтв на кафедрі історії архітектури факультету історії та теорії мистецтв. Ще на другому курсі, у 1940 р. студентка Маріанна Дементьєва брала участь у Київській та Новгородській археологічних експедиціях, очолюваних відомим дослідником.

Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН).

15 травня 1817 року народився український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч Микола Костомаров. Автор численних історичних досліджень, в яких обстоював ідею самостійності української нації, окремішність українського історичного процесу. До кінця своїх днів Костомаров доводив різність «двох руських народностей», як він їх називав – українців (спадкоємців демократичних традицій Київської Русі) і росіян (творців деспотичного Московського царства та Російської імперії). Був співзасновником та активним учасником слов`янофільсько-українського київського Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 році за участь в братстві Костомарова арештовують та перевозять з Києва до Петербурга, де він і провів решту свого життя.

«А КОБЗА, ХОЧ І САМОРОБНА – ДОРОЖЧА ЗОЛОТА ЙОМУ»

(Олекса Ющенко)

Коли у березні 1985 року відбулося відкриття Музею кобзарства серед почесних гостей був Андрій Матвійович Бобир. Це був – відомий співак-бандурист, народний артист України, художній керівник і головний диригент оркестру народних інструментів Держтелерадіо України – більше тридцяти років, викладач Київської консерваторії серед учнів якого весь цвіт новаторського бандурного мистецтва. А саме – М. Гвоздь, С. Баштан, Н. Москвіна, Н. Павленко, В. Третякова, Ю. Гамова, А. Омельченко, В. Герасименко, В. Кухта, В. Лобко та ін.

Шпиталь Анатолій Григорович – перекладач, літературознавець – народився 14 травня 1950 року в селі В'юнище, що на Переяславщині. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працював учителем у селі Лецьки. 1981 року закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР. Кандидат філологічних наук. Працює старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.