Народився 12 квітня 1928 р. у м. Кам’янці-Подільському. Батько був інженером-хіміком, працював на цукровому заводі, мати – вчителька. З дитинства проявилася його творча натура: писав вірші, які друкувалися ще у шкільні роки, в зрілому віці він продовжував писати поезії («пишу для себе, коли попросить душа»),  грав на музичних інструментах та повсякчас малював, що й зумовило вибір професії – архітектура та малювання.

В експозиції Музею кобзарства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» є розділ, який розповідає про бандуристів 30-х рр. ХХ ст. До цієї когорти належить і відоме в Переяславі ім’я Петра Федоровича Палагути (1899-1977) – співака, драматичного актора, керівника місцевого осередку культури. А ще Петро Федорович був бандуристом, якому перші навики гри на бандурі дав переяславець Пантелеймон Коцар. Це від нього П. Ф. Палагута отримав бандуру, яка нині експонується в Музеї кобзарства.

Народився у с. Лазірки Оржицького р-ну Полтавської обл.

Кушпет Володимир Григорович – один із досвідчених музикознавців сьогодення, в царині українських традиційних музичних інструментів.

Віктор Юрійович Мішалов (англ. Victor Mishalow) народився 4 квітня 1960 року у Сіднеї, Австралія. Він відомий в мистецьких колах український бандурист, дослідник кобзарства, композитор, диригент.

Народився у с. Деребчин, нині Шаргородського р-ну Вінницької обл., куди його батька з Києва призначили директором цукрового заводу. Згодом родина повернулася до Києва, де він закінчив середню школу. З дитячих років мріяв стати археологом, але завадила війна. У 1941 р. він був евакуйований з матір’ю в м. Омськ, де спочатку вчився в медінституті, а потім – у Сумському артилерійському училищі, переведеного до Ачинська, звідки після 7-місячного навчання, у званні лейтенанта пішов на фронт. Воював на Прибалтійському та 1-му Українському фронтах. Був двічі поранений. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I і II ступеня, багатьма медалями.

Народився 18 жовтня 1910 р. у м. Новоград-Волинський у родині вчителя. Після закінчення семирічки навчався у Бердичівській професійній школі, де здобув фах слюсаря (1924-1925). Працював за фахом в колгоспі та на заводі м. Бердичева Житомирської обл. (1925-1927), вчителював у сільській школі на Житомирщині (1928-1929), потім – лаборантом й завідувачем відділу Бердичівського музею, водночас викладав у навчальних закладах (1929–1931). У 1929-1930 рр. вперше взяв участь у дослідженнях Бердичівського музею під керівництвом Т.М. Мовчанівського, зокрема, у розкопках Райківецького городища.

У березні 2020 року українська наукова спільнота відзначатиме 150-річчя з дня народження видатного вченого, засновника НТКУ «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» НАН України Євгена Оскаровича Патона.

Видатний єврейський народний письменник народився 2 березня 1859 року (18 лютого за старим стилем) у місті Переяславі Полтавської губернії, в заможній родині торговця та орендара. За всіма офіційними біографіями, зокрема написаними самим Шолом-Алейхемом, саме цю дату вважають днем народження письменника. Та начальником відділу використання інформації документів Державного архіву Київської області, кандидатом історичних наук О. Бєлою було виявлено у документах архівного фонду «Переяславська міська дума» посімейний список міщан-євреїв м. Переяслава, складений у 1874 р. для реєстрації всіх чоловіків до призову на військову службу, у зв’язку із проведеною воєнною реформою. У списку під порядковим номером 268 знайдено сім’ю Рабиновича Нохима Вольфовича, що складалась із 20 осіб, зокрема – голови родини та шістьох його синів – Елі, Герша, Шуліма, Абеля, Вольки та Берка. Через те, що брати Еля і Герш на січень 1874 р. мали дружин, то основним кандидатом на виконання військової повинності був третій син Нохима Рабиновича 16-річний Шулім. З цього приводу навпроти імені стояв запис: за метрикою народився 18.02.1858 р. (за новим стилем 02.03.1858).[1] Іноді батьки або родичі хлопчиків іудеїв, щоб не відправляти їх до армії зверталися до рабинів, які і вносили зміни до метрик, зменшуючи вік призовника. Мабуть таке відбулося і з Шолом-Алейхемом. В метриці йому змінили ім’я та по батькові, на рік зменшивши вік. Далі і сам письменник, не призваний до армії за станом здоров’я і його біографи використовували виправлені відомості як в даті народження 18.02.1859 р. (за новим стилем 02.03.1859) так і в імені та по батькові Шолом Нохумович.

4 лютого відзначається 140 – річчя від дня народження Климента Васильовича Квітки.