Луїза Невельсон (уроджена Лея Айзиківна Берлявська) народилась 23 вересня 1899 року у місті Переяславі, але більшу частину свого життя провела в Нью-Йорку на Манхеттені. В ньому вона сформувалась як митець, знайшла своє призначення і здобула світову славу.

Якименко Іван Петрович народився 8 вересня 1951 року в багатодітній родині в с. Положаї Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1968 році закінчив Ташанську середню школу, цього ж року став студентом електроенергетичного факультету Київського політехнічного інституту. У 1970–1972 роках служив у Радянській Армії в Угорщині. По закінченні інституту займав посаду інспектора енергонагляду, головного механіка фабрики художніх виробів ім. Б. Хмельницького, механіка виробничого комплексу № 2 ВО «Київприлад». Працював на ряді керівних і викладацьких посад: 1983–1994 роки – викладач спецпредметів, заступник директора з навчально-виробничої частини, майстер виробничого навчання ПТУ-22; 2006–2010 роки – голова Переяслав-Хмельницької міської ради.

Матвієнко Олександр Володимирович – поет, гуморист. Народився 23 серпня 1961 року в місті Переяславі-Хмельницькому, де й закінчив середнью школу № 5. Вищу освіту здобув у Полтавському інженерно-будівельному інституті. Працював на Хмельницькому радіотехнічному заводі, секретарем Переяслав-Хмельницької міської ради, журналістом бориспільської газети «Вісті» та переяславської газети «Діловий Переяслав». Автор збірок віршів: «Перша група крові» (1998), «Extremum» (2002), «Напутнє сло- во» (2006), «Аlter ego», «Наодинці з собою вчорашнім» (2007), «З насіння скошених віків» (2011). Член НСПУ з 2012 року.

Шпиталь Іван Григорович – прозаїк, гуморист, публіцист. Народився 23 серпня 1931 року в с. В'юнище, що на Переяславщині. У 1957 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету  ім. Т. Г. Шевченка. Працював у редакції газет «Прапор перемоги», «Закарпатська правда», «Вечірній Київ». Десять років був науковим редактором щорічника «Наука і культура». Автор книжок сатири й гумору «Заєць-репортер» (1975), «Мемуари фейлетоніста» (1980); казок для дітей «Зустрінемось на Білому озері» (1981), «Лана» (1983), «Маленька господарка лісу» (1986), «Рік Бобра» (1988); памфлетів, фейлетонів, гуморесок у пресі. Член НСПУ з 1983 року.

Народився 6 серпня 1959 р. у м. Київ. З дитячих років учений пов’язав своє життя з археологією. У старших класах школи він почав відвідувати археологічний гурток школярів при Інституті археології НАН України, створений у 1973 р. Л. Л. Залізняком, з яким бере участь у своїх перших експедиціях із пошуку мезолітичних стоянок у Київському Поліссі. З 1975 р. юнак працює лаборантом в Інституті археології НАНУ.

Ілля Федорович Тимківський народився в місті Переяславі. Рід його пішов від Василя Тимченка, козака Переяславського полку, а батько Федір Назарович Тимківський (1739–1790 рр.) був полковим осавулом та обіймав посаду Переяславського поштмейстера.

Серед імен, пов’язаних із Переяславським колегіумом, по праву можна пишатись його вихованцем Шишацьким Григорієм Сепановичем, чернече ім'я Варлаам – першим ректором Переяславського колегіуму та Новгород-Сіверської семінарії, єпископом Володимирським і Житомирським, архієпископом Могилівським і Вітебським.

Шовкошитний Володимир Федорович – поет, прозаїк, пісняр, громадський діяч. Народився 16 липня 1956 року в с. Світанок Переяслав-Хмельницького району на Київщині. Закінчив Київський політехнічний інститут і Вищі літературні курси в Москві. Працював геологом, робітником та інженером на Чорнобильській АЕС. Доктор філософії в галузі політології, професор кафедри політології Міжнародної кадрової академії. Обирався депутатом Верховної Ради України І скликання, голова Координаційної ради Міжнародної організації «Союз Чорнобиль», директор видавництва «Український пріоритет».

Петро Іванович Прокопович – вчений винахідник народився 10  липня 1775 р. в с. Митченки Конотопського повіту Чернігівської губернії в сім’ї священика. Під час навчання в богословському класі Києво-Могилянської академії (1786-1794) виявив високі здібності до навчання, добре оволодів латинською, грецькою та іншими європейськими мовами. З 1794 до 1798 року перебував на військовій службі. З 1800-го року зробив перші кроки у бджільництві на хуторі Пальчики неподалік с. Митченки Чернігівської губернії. З проведених численних дослідів із вивчення бджіл, у 1803 році розпочав писати «Записки про бджільництво».

8 липня чергові роковини з дня народження відомого українського поета, публіциста, громадського діяча та археолога зі світовим ім’ям – Олега Олександровича Кандиби-Ольжича. Він прожив коротке драматичне життя, але залишився у пам’яті як визначна особистість минулого століття. Громадськості він більш відомий як поет та керівник руху опору в Україні. Проте про Кандибу як науковця, археолога світового визнання відомо набагато менше. Опинившись у вимушеній еміграції, всі свої наукові дослідження він спрямував на вивчення минулого своєї Батьківщини, здійснивши вагомий внесок у розвиток археологічної науки в Україні.