Народився Пилип Орлик 11 жовтня 1672 року в чесько-литовській шляхетській родині, яка жила в селі Косут Ошмянського повіту на Віленщині. Його батько, Степан Степанович, був католиком, тривалий час служив у польсько-литовському війську. В 1673 році під час польсько-турецької війни у битві під Хотином він загинув, коли синові було лише рік. Мати Ірина походила з православного роду Малаховських. Саме вона зробила все можливе для того, щоб дати Пилипу належне виховання та хорошу освіту.

Сергій Свиридович Гамченко народився 7 жовтня 1859 р. у с. Ратне Ковельського повіту Володимир-Волинської губернії. Закінчив Володимирську Київську військову гімназію. Протягом 1876-1880 рр. навчався на вечірньому відділенні двох факультетів Київського університету Св. Володимира – фізико-математичному та історико-філологічному. У 1883 р. закінчив військове училище в Москві. До 1917 р. перебував на військовій службі, яку поєднував із науковою діяльністю. Перші археологічні дослідження здійснив у 1878 р. в експедиції під керівництвом Володимира Антоновича.

Ганна Іванівна Козій (Слюсар) народилася 24 вересня 1948 р. у с. Мазінки на Переяславщині. Батько Іван Іванович Слюсар, мати Марія Микитівна Яценко все життя працювали у колгоспі. У 1963 р., закінчивши вісім класів школи, вступила до Переяславського педагогічного училища. Під час навчання в училищі (1963-1967) познайомилася з музейною роботою – студентам доручили саджати дерева майбутнього парку ім. Т.Г. Шевченка в ур. Гора, де на той час розбудовувався Музей просто неба. Після закінчення педучилища молодий педагог працювала у школі с. Зносичі Сарненського р-ну Рівненської обл. (1967-1970). У 1974 р. закінчила історичний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.

Серед 45 картин видатних американських художників, які, за традицією, колишні господарі Білого дому – подружжя Обама – відібрали з трьох головних музеїв Вашингтона, є й картина Луїзи Невельсон. Відомому американському критику-мистецтвознавцю Гілтону Крамеру належать такі слова: «Луїза Невельсон була одним із тих художників, котрі змінили наше бачення світу».

АНДРІАН ФЕОФАНОВИЧ КАЩЕНКО (19.09./1.10/ 1858 – 16.03. 1921) – ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК, СПІВЕЦЬ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА.

Андріан Кащенко народився 19 вересня 1858 року в Катеринославській губернії, на хуторі Веселому (нині Вільнянського району Запорізької області), що належав його батькові. Рід Кащенків веде свій лік з часів розквіту Запорозької Січі та славетних походів на турків.

ДОСЛІДНИК ПРАДАВНІХ КУЛЬТУР

 Серед музейного комплексу міста Переяслава-Хмельницького своєю оригінальністю та своєрідністю виділяється Музей трипільської культури. Зібрані в його експозиції старожитності розповідають про один із яскравих епізодів нашого минулого, пов’язаного з племенами давніх землеробів, які проживали в межах сучасної України з кінця VІ до початку ІІІ тис. до н.е.

МИТУСА ПОЛІСЬКОГО КРАЮ

Народився ювіляр у с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області. Закінчив профтехучилище в Казахстані, працював трактористом, завклубом, лісником. З 1970 по 1974 рік вчився заочно в Московському університеті мистецтв на муз. факультеті та в Києві на курсах іноземних мов.  Був ліквідатором пожежі на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року, пізніше боровся з вогнищем на 2-му енергоблоці. Після відселення з радіаційної зони із серпня 1996 року проживає в Переяславі-Хмельницькому.

9 вересня виповнюється 99 років від дня народження Олени Михайлівни Апанович – видатної дослідниці історії України козацької доби, архівіста,  письменниці.

Михайло Брайчевський народився 6 вересня 1924 р. в Києві. По батькові Юліану Карловичу він походив від ополяченої української шляхти греко-католицького віросповідання, мати, Віра Архипівна, походила з російського дворянського роду Виноградових. У 1943-1948 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив з відзнакою. Михайло Юліанович був одним із перших студентів, зарахованих до університету після звільнення Києва від окупації восени 1943 р. Він брав активну участь у відбудові університетських корпусів. Маючи прекрасні художні здібності, він знімав копії креслень університетських будівель з оригіналів видатного архітектора В. І. Беретті. Згодом ці креслення студента Михайла Брайчевського використовувались будівельниками-реставраторами для відтворення первісного вигляду споруд червоного корпусу університету. Він був одним із засновників і президентом Студентського наукового товариства при університеті. У 1945 р. тодішній директор Інституту археології АН України Л. М. Славін, який завідував кафедрою археології в Київському державному університеті, запросив здібного студента на роботу до Інституту. У тому ж році Михайло Брайчевський взяв активну участь у польових дослідженнях у Переяславі-Хмельницькому під керівництвом Б. О. Рибакова, а трохи згодом – на Поділлі й Волині разом з відомими вченими, П. П. Єфименком, М. Я. Рудинським, В. Й. Довженком.

ЛЮБОВ, ЯКА ПРЕВИЩЕ НЕБА

(До 65-річчя від дня народження Потапенка Олександра Івановича)

П'ятого вересня – святковий день для Потапенка Олксандра Івановича – поета-пісняра, відомого в Україні науковця та педагога. Народився ювіляр 1953 року в селі Вища Дубечня на Київщині. Закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького. У 1982 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук. З 1986 року – завідувач кафедри та декан філологічного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди. У 39 років Олександр Потапенко отримав звання професора. До свого 65-річчя Олександр Іванович підійшов із вагомими науковими та творчими здобутками. Вийшли у світ його наукові доробки: Шкільний словник з українознавства  (співавтор В. І. Кузьменко), Етимологія української мови: навч. посіб. для студ. вузів  (співавтори Л. П. Кожуховська, Л. Е. Довбня), Збірник переказів з української мови для 5-9 класів : посіб. для вчителя (співавтор Г. І. Потапенко), Методика викладання української мови: практикум (співавтор Г. І. Потапенко), Лінгвокультурологія: українська душа: (монографія) (2016 р.), Енциклопедичний словник символів культури України (6-е вид. 2015р.) та  ін.