Стаття Олени та Олександра Колибенків - перейти за посиланням: 

МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ СОКОЛОВСЬКИЙ (Сарма) –

священник УАПЦ і художник, бандурист і поет - один із організаторів СУМу 20-х років, учасник підпілля ОУН, політв`язень

(19.05.1910 – 09.01.2001)

   Микола Олександрович Соколовський (Сарма) – що це за постать в українському просвітництві? В Музеї кобзарства експонується його світлина і поряд рукопис його вірша патріотичного змісту.

19 травня 2018 року минає 117 років від дня народження художника з Переяславщини Івана Петровича Хрумала. Доля дарувала цій людині різнобічний талант, невичерпну творчу енергію та неосяжну любов до рідної землі.

КИТАСТІ ПЕТРО  та ЮЛІАН  – ПРОСВІТНИКИ БАНДУРИ В СВІТІ, ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ЛЮДЬМИ НА МОСТУ…

   Нещодавно в Музеї кобзарства відбулося декілька сеансів перегляду документального фільму Ореста Сушка «Хоробра сімнадцятка». Фільм розповідає про правдиву історію української капели бандуристів ім. Т. Шевченка яка, після Другої Світової війни, опинилася на теренах Північної Америки – де продовжила популяризувати та розвивати українське бандурне мистецтво. Фільм побудований на спогадах учасників капели, які розповідають про свою неймовірну дорогу в мистецтві, про любов до України, яку вони пронесли через все своє життя. Двоє із учасників це батько і син – Китастий Петро Іванович та його син Китастий Юліан Петрович.

    6 травня 1921 року народилася майстриня глиняної іграшки Олександра Селюченко.

«Чим судити людину, загляньте душу її, який вона путь пройшла.

Якщо людина розумна і чесна, а позаді праця і діяння, ви

 скажете: да, ти великий…»

Із записника О. Селюченко

    Народилася майстриня 6 травня 1921 року в родині гончарів Федора та Явдохи Селюченків. у сім’ї завжди багато працювали. Батько організовував усю роботу (готував глиняну масу, ангоби, поливи, випалював вироби), мати ліпила, брат виготовляв посуд. Коли маленька Олександра підросла, її теж залучили до гончарної роботи. І вже в шість років дівчинка вправно ліпила свої перші рибки, пташки. Ліплення для неї було цікавою грою, яку вела мати, перша вчителька гончарного ремесла.

Георгій Кирилович Ткаченко народився 5 травня 1898 р. в українській слободі Глушково Рильського повіту на Курщині. Батько – Кирило Ткаченко, був відомим у окрузі майстром художньої обробки шкіри. Він виготовляв виїзну збрую і навіть розкішні альбоми на замовлення. Дядько Єгор, що трагічно загинув перед народженням свого племінника й тезки, вправно столярував і був добрим різьбярем по дереву та скрипалем. У родині шанували мистецтво – всі стіни були вкриті придбаними на ярмарках лубковими картинами, портретами, народними іконами. Таке родинне оточення і виховання сприяло формуванню творчої особистості Георгія Ткаченка. Великий вплив на юного митця справляли і природний ландшафт, заплави річки Сейм, луки. Ці фактори беззаперечно формували творчу особистість Георгія Кириловича Ткаченка та знайшли відображення в його подальшій творчості.

Народилася талановита художниця 1 травня 1929 р. в с. Ташань у родині хліборобів. Дитинство майбутньої майстрині минуло на Переяславщині. Спочатку вона навчалася в семирічній школі, але, коли перейшла до четвертого класу, розпочалася війна. Ганна працювала на різних с/г роботах: орала, допомагала пристарілим. Після війни вона гарно закінчила школу. Її улюбленою справою було малювання. Потім з’явилася мрія – стати художницею. Коли Ганну запитували, від кого в неї такий талант, то вона розповідала, що в неї був дядько, який гарно малював. На відміну від своїх родичів, Ганна хотіла стати професійною художницею.

Ерн Володимир Францович (5.08.1882 – 29.04.1917) – народився в дворянській родині в м. Тифліс Російської імперії. Вищу освіту отримав у Московському університеті. Основний напрям його досліджень стосувався релігійної філософії. У 1912 р. видав книгу «Григорій Савич Сковорода. Життя і вчення». Один із примірників даного видання експонується в Меморіальному музеї Г.С. Сковороди.

КУБИШЕВ АНАТОЛИЙ ІВАНОВИЧ (26.04.1938 – 4.01.2001) – археолог, дослідник пам’яток Переяславщини. Народився у м. Старобільську Луганської обл. 26 квітня 1938 р. З 1960 по 2001 рр. працював у Інституті археології АН УРСР, згодом – Національної академії наук України. Досліджував пам’ятки епохи бронзи, раннього залізного віку, ранніх слов’ян, Давньої Русі.

Після сумнозвісної акції знищення сліпих мандруючих кобзарів, про що йдеться в художньому фільмі Олеся Саніна «Поводир», вижити вдалось одиницям…